Попри несприятливі погодні умови, зокрема посуху в літні місяці, до якої потроху звикають у центральних регіонах, аграрії Полтавщини гідно завершують сільськогосподарський рік. Намолотили майже 6 мільйонів тонн зерна, а ще ж у полі підлягають збиранню 70 тисяч гектарів кукурудзи із посіяних 660 тисяч гектарів. Упорали сою й соняшник, урожайність якого вища, ніж торік. Погода дає змогу до морозів закрити зяб і підготувати ґрунт під посів цукрових буряків.

В області цьогоріч істотно зменшили посіви круп’яних культур, поголів’я корів. Про особливості поточного моменту та розвитку галузі краю «Урядовому кур’єру» розповідає директор департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА Сергій ФРОЛОВ.

Аграрія треба стимулювати

— Сергію Олександровичу, ви стверджуєте, що Україна цьогоріч буде з олією.

— Так, ми намолотили майже мільйон тонн соняшнику. Непоганий отримали і врожай сої.

— Високою врожайністю цих культур можуть похвалитися тільки великі сільськогосподарські підприємства чи й фермерські господарства?

— Усі господарства, які міцно стоять на ногах, мають достатньо землі й дотримуються науково обґрунтованих технологій. Таким критеріям у нас відповідають 30%­— 1800 фермерських господарств.

— Чи працюють на Полтавщині програми підтримки фермерів?

— У цьому році працюють усі передбачені бюджетом програми, зокрема здешевлення кредитів, виплачують компенсацію за придбані вітчизняну сільгосптехніку та обладнання, будівництво тваринницьких комплексів. І це попри те, що ми цього року на 17 тисяч зменшили поголів’я ВРХ, зокрема корів — на 6 тисяч голів.

— А скільки нині в області корів?

— Трохи більш як 118 тисяч: 57 тисяч — на сільгосппідприємствах і 61,5 тисячі — в населення. А ще влітку співвідношення було 60/60.

— Чим це пояснити?

— Поголів’я ВРХ зменшилося після того, як програму акумуляції ПДВ на сільгосппідприємствах замінили дотацією на кожну утримувану корову. Позаторік ця дотація була 1,5 тисячі гривень, цього року — 1,8 тисячі, але це не той дохід, який сільгоспвиробник мав, залишаючи ПДВ за реалізоване молоко. Тоді він мав утричі більше. Тож постав вибір: вивільнити 30—40% площ із кормової групи й засіяти їх кукурудзою, соєю, соняшником чи й далі вирощувати кормові культури та отримувати за це меншу маржу. Багато обрали перший варіант.

— Полтавщина однією з перших в Україні стала створювати молочні кооперативи.

— Із зареєстрованих у нас 65 кооперативів діють 28. Із них 27 створено у межах обласної програми підтримки аграрного сектору Полтавщини на 2016—2020 роки. Вони працюють за різними напрямами діяльності. Безпосередньо обслуговуючих молочних кооперативів 12. За неповні 3,5 року на підтримку й розвиток обслуговуючих кооперативів з обласного бюджету спрямували 5 мільйонів гривень.

Але я б хотів повернутися до державних програм підтримки тваринництва. На Полтавщині успішно працює програма, згідно з якою населенню доплачують за утримання молодняку ВРХ (по 2 тисячі гривень на умовну голову). Торік таку доплату отримали 4 тисячі громадян, цього — 5 тисяч. Люди вже одержали за цією програмою 15 мільйонів гривень дотації. Це вдвічі більше, ніж торік. А ще рік не закінчився.

На виконання програми компенсації кредитів області надали приблизно 12 мільйонів гривень. Ми їх уже розподілили, і ще розраховуємо на 30 мільйонів.

Дефіциту цукру й гречки не буде

— Читачі запитують, чи не буде під новий рік у продажу дефіциту цукру й гречки.

— Цукрових буряків ми цьогоріч накопали більш як мільйон тонн. Урожайність — 425 центнерів з гектара. Тому очікую, що по закінченні сезону цукроваріння буде приблизно 200 тисяч тонн цукру, потреба області — 80 тисяч тонн.

Щодо гречки, то її посіви порівняно з минулим роком зменшено. На тисячу гектарів менше — 2,7 тисячі гектарів посіяли в області й жита. Ці культури не вигідні бізнесу. Держава має зацікавити сільгоспвиробників сіяти соціальні круп’яні культури. Необхідне держзамовлення, яке передбачає виплату принаймні 70% авансу. Без державного регулювання перестануть сіяти і просо, нішеві культури, горох.

Звісно, не можемо зібрати господарників і сказати: вам план до двору посіяти стільки таких культур. Але через економічні важелі держава повинна на них впливати.

— Надання на вигідних умовах позичок фермерам і підприємцям-початківцям — це теж економічний важіль.

— Так, і це наша, на рівні області, ініціатива. Але поки що ми надали нашим підприємцям-початківцям мізерну суму коштів. Аграрії області беруть протягом року кредити на загальну суму 500 мільйонів гривень. Щоб доступ до справедливого кредитування мали і малі господарства, які не можуть зробити заставу, держава планує у 2020 році створити фонд гарантування, згідно з яким вона сама буде гарантом повернення кредитів такими господарствами.

— Як, на вашу думку, розвиватиметься вітчизняне сільське господарство після того, як у нас запрацює ринок землі?

— Закон має набути чинності наприкінці наступного року, тому ніщо не заважатиме працювати і виконувати відповідні програми. Що буде далі, це питання. Але в будь-якому разі сільгоспвиробництво зупинено не буде. Чому? Тому що, згідно з чинним законодавством, якщо навіть змінюється власник земельної частки-паю, він несе відповідальність за взяті щодо цієї земельної ділянки зобов’язання. Умовно кажучи, якщо цю ділянку здали в оренду до 2030 року, то її термін оренди слід витримати.

— Як на Полтавщині утверджується органічне землеробство?

— У нас зареєстровані й мають органічні сертифікати 30 господарств, які спеціалізуються на вирощуванні сільгосппродукції. Зокрема ФГ «Агро Маяк» у Котелевському районі займається садівництвом і ягідництвом. Агропромислова група «Арніка» у Глобинському районі вирощує сою, а господарство «Сади Диканщини» — яблука й органічну малину. У них її найбільше в Україні — 13 гектарів, і вони цю малину успішно реалізують за кордон. Сподіваюся, що малина буде затребуваною і на внутрішньому ринку. Тож цей аграрний сектор розвиватиметься й надалі. Питання в іншому: чи не стане Україна просто сировинною базою? Адже левова частка нашого аграрного експорту — це сировина: зерно кукурудзи, сої. У нас роблять тільки олію. Тому вважаю, що разом із земельною реформою слід створити умови, щоб в Україні запрацювала переробка. Щоб у нас створювалася додана вартість, а на експорт ми відправляли вже готову продукцію.

Необхідно відкоригувати й цінову політику, щоб потужні гравці на зерновому ринку штучно не здешевлювали вирощене нашими аграріями збіжжя.

Нині ціна на зерно на 20—30% нижча, ніж очікували. Ми уважно проаналізували ситуацію на світовому ринку зерна, але не побачили жодних підстав для такого різкого коливання цін. Неврегульованість у цих питаннях негативно позначається на вітчизняному сільгоспвиробництві.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Сергій ФРОЛОВ.  Народився 1962 року в Донецьку. Закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут (нині Полтавська державна аграрна академія) за фахом економіст-організатор сільськогосподарського виробництва. З 2003-го — перший заступник начальника управління сільського господарства Полтавської облдержадміністрації, із серпня 2012-го — начальник управління, директор департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА.