День Ікс уже не за горами — із 20 вересня 2018 року Держпродспоживслужба перевірятиме потужності, що провадять діяльність із харчовими продуктами, стосовно упровадження системи HACCP. Це зокрема стосується підприємств зернозберігального комплексу. Українська зернова асоціація за підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства і Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів уже розпочала серію безкоштовних навчальних семінарів для представників елеваторів щодо впровадження згаданої системи.
HACCP — це абревіатура з англійських слів, що в перекладі означають: система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок. Тобто контролю якості готового продукту тепер недостатньо: у процесі його виробництва трапляються певні критичні точки, в яких є можливість ризиків. Якщо процес на всіх тих точках контролювати, то продукт виходить належної якості і з дотриманням вимог безпеки.
Наприклад, на свіжопридбаному хлібі вже з’являється цвіль. Але це проблема не пекарів, а якості зерна, яка закладається ще на етапі його вирощування і зберігання. Проблеми зберігання обговорювали нещодавно на семінарі-дискусії «Контроль якості і кількості на елеваторі», в якому взяли участь представники аграрних компаній і зернотрейдерів.
Особливої актуальності ця тема набуває нині, з почастішанням непередбачуваних погодних катаклізмів — адже зерну не все одно, за якої вологості його закладають на зберігання. А для цього треба мати як мінімум сучасні, ефективні, отже, недешеві сушарки та інше елеваторне обладнання (пробовідбірники тощо).
Ще важливе питання — чим вимірювати якісні показники зерна. На жаль, більшість навіть великих зернових складів і досі користуються апаратурою, виробленою ще на початку 1990-х. Вони й тоді потребували постійних налагоджень і повірок, та новішими й точнішими не стали. Для великих зерносховищ потрібні прилади класом вищі: сучасні найточніші, які мають ще й багато інших переваг, найперше можуть працювати в єдиній комп’ютерній системі.
Це дуже важливо, бо результати вимірювань одразу заносять до системи, це мінімізує так званий людський чинник. У даному разі за цим нейтральним терміном криється шахрайство, яке процвітає на деяких елеваторах, коли якість і кількість зерна, що надходить від хліборобів, навмисно занижують. Хто тоді в програші? Як завжди, аграрій…
Є проблеми і в нормативній сфері. Так, розпорядженням Кабміну ще торік 10 березня скасовано чинність інструкції №661 про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах. Проект нової допрацьованої інструкції й досі можна бачити на сайті Мінагрополітики, але коли його буде затверджено, не відомо. Так само не відомо, кому заважала стара.
То як ведуть облік хлібоприймальні підприємства? Як їм на думку спаде, так і ведуть. Деякі найбільш сумлінні ухвалили власні внутрішні інструкції на основі скасованого документа та проекту нового, однак то їхня добра воля. А менш сумлінні? Можна лише здогадуватися, і здогади ці невеселі. Так само скасовано й інструкції, які регламентували методи визначення якісних показників зерна.
Ще один камінь спотикання — формування великих партій зерна (передовсім на експорт). Зрозуміло, що набрати велику кількість від одного виробника навряд чи вдасться, тому доведеться змішувати зерно від різних виробників за певним стандартом. Але стандарти якості тих країн, куди ми його збираємося продати, можуть відрізнятися від наших. Тому не завадило б спочатку поцікавитися, які вони, їхні стандарти, а потім формувати партію під ці вимоги.
На жаль, у нас доволі часто чинять навпаки: спочатку формують партію на власний розсуд, а потім шукають покупця, якому б вона підійшла. Певна річ, це не дуже добре впливає на ціну. Аніскільки не краще, коли за кордон намагаються впарити партію із свідомо завищеними показниками. Хіба іноземці такі дурні, не бачать, що їм пропонують?
Загалом, каже керівник науково-дослідної лабораторії оцінки якості зерна та хлібопродуктів Одеської національної академії харчових технологій Алла Борта, змішувати партії можна, за кордоном так роблять повсякчас, головне — правильно підібрати зерно за якістю. Не завадило б нам як великому експортерові мати затверджену інструкцію про змішування партій зерна, відповідні пункти є в отій оновленій інструкції, яку так і не можуть затвердити.
Окрема тема — змішування партій для помелу. Тут стандарти і вимоги мають бути інші, та мають бути! Наші сільгоспвиробники й експортери від цього лише виграють. Великі аграрні підприємства, що працюють на експорт, уже розробили собі корпоративні інструкції, однак має бути загальнодержавна. Алла Борта вважає, що чиновники, відповідальні за затвердження такої інструкції, зрозуміють важливість цього.
Ми в Google+