Спиртовий завод в Лужанах, бюджетоутворюючий для Кіцманського району Буковини, готується випустили першу партію біопального. В ДП «Укрспирт», в якому він є виробничим підрозділом (з офіційною назвою «Лужанське місце проведення діяльності»), сподіваються, що робота буде стабільною і успішною. Для цього оперативно провели технічне переоснащення підприємства.

— У планах розгорнути базове виробництво в рамках реалізації державної програми «Етанол», — розповідає директор «Лужанського МПД» Григорій Тарановський. — Під час переоснащення застосували енергозберігаючі технології з використання вторинного тепла. Заводська котельня розрахована на альтернативні джерела енергії — біогаз.

Завод в Лужанах може виробляти усі види абсолютованих технічних спиртів. Колись його продукцію закуповували підприємства багатьох галузей промисловості. Проте він ледь не зник з промислової карти країни через недолугу фіскальну політику і нав’язані йому фіктивні фірми-посередники, які перепродували виробничникам утридорога продукцію лужанців.

Революція гідності зламала корупційні посередницькі схеми. Але залишається гострою проблема відчуження вітчизняних товаровиробників від вітчизняної спиртовмісної сировини. Через завищений акциз на технічні спирти держава продовжує втрачати бюджетні надходження, робочі місця і цілі галузі економіки.

На одного покупця алкоголю припадає семеро споживачів спиртовмісної продукції: медпрепаратів, побутової хімії, розчинників, парфумерно-косметичних, лакофарбових виробів. Це світові пропорції. Відповідно до них кожна поважаюча себе країна виробляє різні види спиртів, а на їхній основі — різноманітні високоліквідні товари.

У розвинених державах до 95% виробленого спирту йде на технічні потреби, зокрема на паливний етанол, і лише незначна частина — це спирт харчовий для міцних напоїв. У нас же нині усе навпаки: залишки вітчизняної спиртової галузі перетворились на одну величезну гуральню, виробництво ж технічних спиртів майже зупинено, як наслідок — 70% потужностей спиртозаводів виведені з активної економіки.

Брак технічних спиртів призвів до зупинки роботи багатьох вітчизняних виробників, які забезпечували внутрішній споживчий ринок широким спектром спиртовмісної продукції. Ясна річ, в Україну одразу ринув потік закордонних аналогічних товарів щорічним обсягом 35—50 мільйонів літрів — з Росії, Польщі, Чехії, Німеччини, країн Балтики.

Занепад виробництва технічних спиртів і товарів на їхній основі розпочався у 2005 році, коли Верховна Рада встановила єдину ставку податку на спирт етиловий та на інші спиртові дистиляти. Боротьба з лівим спиртом за рахунок акцизу закінчилася сумно: тіньовий ринок харчового етилу лише набрав обертів, а технічні спирти, які до того мали пільговий акциз, зросли у собівартості й втратили споживача, оскільки виготовлені з них товари стали неконкурентоспроможними.

Вітчизняні підприємства поліграфічної, хімічної, парфумерно-косметичної промисловості змушені нині закуповують їх у Білорусі, Молдові, Польщі, Туреччині та інших країнах.

— Ми прагнемо увійти в Європу, проте не поспішаємо переймати європейські засади підтримки бізнесу й захисту внутрішніх ринків, — зазначає директор департаменту економіки Чернівецької облдержадміністрації Ігор Сідляр. — Навіть наші найближчі сусіди взяли на озброєння директиву ради Європейського економічного співтовариства «Про гармонізацію структури акцизних зборів на алкоголь та алкогольні напої» і звільнили від акцизного податку спирт для технічних потреб. Як наслідок, на тлі нашого високого акцизу імпортна спиртовмісна продукція заполонила український ринок. На нашу митну територію її, до речі, ввозять як не підакцизні хімічні вироби. Буковина, як і інші області, зацікавлена у відновленні роботи спиртозаводів. Окрім істотних економічних зисків державі загалом і областям зокрема, це дасть поштовх розвиткові сільських територій, де вони в основному розташовані.

Десять років поспіль українські виробники спиртовмісної продукції пишуть листи до Кабміну, Мінфіну, Укрспирту з аргументованою вимогою повернути, за європейським прикладом, пільговий акциз — на благо економіки України. Адже зрівнялівка в акцизі усіх спиртів до спирту харчового гальмує використання етилового спирту як енергоносія й сировини для промисловості, яка зараз працює на продуктах переробки нафти й газу. Схоже, єдиний спиртовий акциз став і для нафтогазового лобі ефективним інструментом усунення конкурентів.

КОМПЕТЕНТНО

«Санкції податківців призводять до банкрутства заводів»

Роман ІВАНЮК,
в. о. директора ДП «Укрспирт»:

— У 2004 році у зв’язку із встановленням єдиного акцизу на усі види спиртів, щоб зберегти галузь і забезпечити ринок вітчизняними високоліквідними побутовими товарами, на 6 спиртових підприємствах країни, у тому числі на Лужанському спиртозаводі (Чернівецька область), запровадили схему «сировина — готова продукція», яка унеможливлювала виробництво спирту етилового.

Але податкові органи безпідставно віднесли цю продукцію до підакцизної, хоча спиртом там навіть не пахло. Приміром, за висновками самої  Державної фіскальної служби, продукція технічного призначення, яку виробляв Лужанський спиртозавод, містила «воду, циклогексан, етилацетат, метанол, ароматичні вуглеводні». Проте це не завадило податківцям нарахувати буковинському підприємству 74 мільйони гривень штрафів, які довели його до банкрутства.

Санкції податківців призвели до остаточного припинення виробництва такої продукції в Україні. Ми її нині імпортуємо, збагачуючи скарбниці інших держав. А наші спиртозаводи простоюють зі всіма сумними наслідками для бюджетів усіх рівнів, територіальних громад, багатьох галузей народного господарства.

Для завантаження виробничих потужностей державних підприємств спиртової галузі, покращення їхнього фінансового та економічного стану, заміщення імпорту, створення додаткових робочих місць, збільшення відрахувань до державного бюджету розроблено проект закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо питань оподаткування та регулювання виробництва і використання спирту». Він встановлює нульову ставку акцизного податку на спирт етиловий, необхідний для випуску парфумерно-косметичної продукції, харчового оцту, а також на спирт денатурований (технічний) для важкої, легкої, хімічної промисловості.