У рідній мені Миколаївці не був лише трохи більш як півроку. А цими днями, приїхавши до селища і щойно вийшовши з маршрутки на автобусній зупинці, відразу звернув увагу на новенький тротуар, що акуратною стрічкою проліг вулицею імені братів Рябоконів до самісінького приміщення селищної ради. Не могло не впасти в око й свіже енергоощадне освітлення, яке, як з’ясувалося пізніше, з’явилося одночасно з доріжкою та автоматично дотримується потрібного режиму роботи. Коли про свої спостереження сказав селищному голові Іванові Ігнатьєву, він не тільки охоче погодився, а й уточнив: протяжність доріжки
Але якщо взятися перелічувати зроблене в громаді протягом останнього року, а свій відлік вона розпочала 1 січня 2017-го, то набереться чималенький список. Хоч би про яку сферу життєдіяльності йшлося, скрізь відчутні зміни. І, що особливо важливо, на краще.
Рік — не заячий скік
Іван Ігнатьєв у Миколаївці живе рівно три десятиріччя, або половину життя. У минулому спортсмен (захоплювався біатлоном), заслужений тренер України, має нагороди та відзнаки за спортивні й господарські досягнення, зокрема орден «За заслуги» ІІІ ступеня (це тема і привід для іншої зустрічі). Про минулий для ОТГ рік говорить як про клопітний, однак результативний, насамперед в організаційному плані. Бо для того, щоб працювати, потрібно мати насамперед команду, яку майже сформовано.
Чому «майже»? Тому що становлення триває, формуються нові структурні підрозділи, які потребують нових кваліфікованих кадрів. І хоч лава запасних не порожня, добирати фахівців не зовсім просто. Показова одна цифра: протягом минулого року в Миколаївській селищній раді створено 56 нових робочих місць. І вона не остаточна. Бо ось-ось має стати до ладу новенький центр надання адміністративних послуг, який потребуватиме 7—8 спеціалістів. А поки що центр працює у… колишньому службовому кабінеті Івана Анатолійовича, який переселився до іншої, меншої кімнати. І в приміщенні ЦНАПу щодня гамірно й людно, бо хоч би хто що казав, а в людей завжди багато проблем з паперами-довідками.
На щастя, ті клопоти не вельми дошкульні, бо тут, у Миколаївці, щовівторка приймають представники Пенсійного фонду, двічі на місяць — управління соціального захисту населення, інших відомств. Тож не треба витрачати цілісінький день, щоб їхати до Сум чи Білопілля. І як обійтися без статистики, якщо впродовж минулого року місцеві спеціалісти видали жителям понад 2400 різноманітних довідок, надали 450 консультацій і 83 відповіді на судові запити, оформили 205 пакетів документів для отримання соціальних допомог, зареєстрували 303, зняли з реєстрації 191, уточнили адреси майже 900 осіб тощо. Іншими словами, у ЦНАПі життя вирує по-особливому і затишшя не передбачається.
Турбота про селян у пріоритеті
Розповідаючи про пріоритети у повсякденній роботі, Іван Ігнатьєв запропонував ознайомитися з анкетою, яку свого часу роздали для заповнення селищним депутатам. Мета — визначити вразливі місця, на які слід звернути першочергову увагу. З’ясувалося: на першому місці — стан доріг, на другому — водовідведення та водопостачання, тобто ЖКГ, на третьому — охорона здоров’я. Звісно, це не означає, що інші проблемні питання залишаються поза увагою, однак анкетування спонукало до відповідних практичних дій.
І насамперед до залучення фінансів і з місцевого бюджету, і з різних інших джерел, зокрема меценатських та спонсорських.Стосовно першого, то план з доходів успішно виконують завдяки насамперед чіткій і злагодженій роботі місцевих суб’єктів господарювання (чого тільки вартий виробничий сезон Віринського цукрового заводу, який минулої осені відновив роботу після кількарічної перерви).
Та й співпраця з галузевими управліннями, структурами й відомствами області дає належні результати. Тому й вдалося придбати не багато і не мало — трактор, навісну мітлу і причіп до нього, екскаватор, асенізаційну машину, сніговідвал, роторну косарку, подрібнювач гілля, автобуси «Рута» і «Еталон», вантажний і легковий автомобілі тощо.
Як переконані у громаді, з таким набором техніки набагато легше й простіше давати лад місцевому господарству, забезпечувати його повноцінну роботу. Однак техніка технікою, а щодення місцевих селян таки на першому плані. Щоб зробити його якомога комфортнішим, заможнішим і зручнішим, протягом минулого року депутати ухвалили 24 програми, з яких 9 — соціального спрямування. Неослабна увага — насамперед дітям, громадянам похилого віку, хворим, інвалідам, представникам інших найбільш соціально вразливих категорій місцевого населення.
Для цього запроваджено щомісячні стипендії та матеріальну допомогу інвалідам, старожилам, батькам і матерям, діти яких загинули в зоні АТО, під час проходження військової служби тощо. Передбачено одноразові матеріальні допомоги на лікування багатодітним родинам, ліквідаторам аварії на ЧАЕС, тим, хто потрапив у складні життєві ситуації.Одне слово, для того і громада, аби її жителі не почувалися самотніми, а завжди відчували дружнє земляцьке плече.
Ось і школа, ось і… опорна
У робочому кабінеті голови ОТГ звернув увагу на маленький папірець, липкою стрічкою приклеєний до підвіконня, на якому слово «школа» і кілька цифр із шістьма нулями. Перехопивши мій здивований погляд, Іван Анатолійович пояснив: то своєрідне щоденне нагадування про будівельний майданчик, розгорнутий біля приміщення Миколаївської спеціалізованої школи I—ІІІ ступенів. І цю роботу слід не просто контролювати, а всіляко підтримувати.
Згідно з перспективним планом, протягом 2017—2019 років на цьому об’єкті необхідно освоїти щонайменше 40 мільйонів гривень. Тобто йдеться про докорінне оновлення освітнього закладу: від капітального утеплення даху, заміни вікон до облаштування нового входу.
Директор школи Володимир Щербина, який очолює її понад 30 років (половину свого життя), детально роз’яснює всі нюанси будівельного процесу. Важлива насамперед перспективна деталь. Оскільки в навколишніх населених пунктах кількість дітей неухильно зменшується, опорній школі, в якій нині майже 500 учнів, незабаром доведеться приймати ще не менш як 100—150 (у цій ситуації не випадає прогнозувати щось точніше). Тож до такого поповнення готуватися слід завчасно.
На переконання Володимира Щербини, найближчими роками опорна школа сповна відповідатиме своєму призначенню у контексті новоствореної ОТГ, бо тут є насамперед висококваліфікований педагогічний колектив, належна матеріально-технічна база, зрештою вона зручно розташована, що також має неабияке значення. Подумки порівнявши заклад з тим, яким він був у середині 1970-х, коли закінчував його 10-класником, дійшов втішного висновку: нинішні школярі мають значно кращі умови. І порадів за своїх юних земляків.Втім, вселяють надію перспективи не тільки освітнього закладу, а й усієї громади. Бо справедливо помічено, що вдалий початок — то вже половина успіху. У Миколаївської ОТГ саме так.
ДОВІДКА «УК».
До складу Миколаївської ОТГ, однієї з найбільших на Сумщині, ввійшли 8 колишніх рад: Миколаївська селищна, Бобрицька, Верхосульська, Марківська, Луциківська, Супрунівська, Товстянська, Тучненська сільські (загалом 39 населених пунктів), із яких утворено відповідні старостати. Територія — майже 460 квадратних кілометрів, населення — 10 399.Функціонують: фінансове управління; відділи — ЖКГ, транспорту і благоустрою; освіти; культури і туризму; юридичного забезпечення апарату селищної ради; земельний; стратегічного розвитку ОТГ; ЦНАП; служба у справах дітей; військово-облікове бюро; КП «Благоустрій».
Ми в Google+