Вікна — яскраві й охайні, самотні й розбиті. За котримись із них збирається дружна родина. А десь на підвіконні кіт зачекався на господарів. Ці вікна різні, як і наші долі. Зазирав у них, фотографував їх Петро Гончар — етнограф, митець, директор Музею Івана Гончара. І ось нині в «Мистецькому арсеналі» представлено його фотоколекцію вікон із різних куточків України. Насправді ця добірка важлива не тільки цікавими зразками народної архітектури (якої через певний час може й не бути), а й сенсом. Так, колись до вікон молилися як до сонця, як до ікони, сприймали їх як сакральну межу між реальним та ідеальним світами. Натомість у контексті проекту вікно постає провідником між сьогоденням і минулим. 

Увиразнює цю думку й друга солідна частина експозиції — 100 манекенів, убраних у святкові українські етнострої кінця ХІХ — початку ХХ ст.,  рушники на стінах, ікони, старі світлини. Таку красу вдалося показати зусиллями Музею Івана Гончара, Національного музею народної архітектури та побуту України, Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу… Фото Світлани СКРЯБІНОЇ

Звісно, на окреме слово заслуговують представлені строї. Ніби перед тобою люди, що живуть за тими вікнами. Ніби вони дістали зі старої скрині  пишний одяг і вийшли у всій красі зустрічати тебе, і показати, хто ти є. Захоплює багатство української вишивки, її символіка, тонка майстерність виконання. «УК» дивувався, коли науковий співробітник фондів Музею народної архітектури та побуту України Оксана Гордієць під різними кутами повертала рукав сорочки — на ній поставали то геометричні орнаменти, то вишиті тварини. Як каже пані Оксана, «це свято краси потрібне людям. Особливо в момент, коли українці запитують себе: хто ми? Мода на українські етнодеталі справді важлива. Однак треба знати глибину народної культури, її знакову систему».

Вам би, мила, личило вишите

Водночас у цих народних вбраннях бачиш іншу Україну: не сіру й заплакану, а творчу, багату, зелену, заквітчану. Експозиція надихає творити, більше дізнаватися про свою культуру, надихатися нею і шукати сучасний ключ її представлення. Це ніби відчиняєш вікно в собі для пізнання минулого, аналізу сьогодення і творення майбутнього.

«Ми давно мріяли про такий надсучасний проект, пов'язаний з історією, національною культурою, етнікою. Від нас із вами залежить, що побачимо за нашими вікнами. А ці костюми — найвищий фешн», — висловилася директор «Мистецького арсеналу» Наталя Заболотна.

Зазирнути в українські вікна можна до 1 березня.

До слова. У межах арт-проекту «Вікна» діятиме освітня програма: лекції про народний костюм, його роль та символіку. На вихідних обіцяють безкоштовні майстер-класи правильного вдягання народного строю.  Наприклад, цієї суботи говоритимуть про «фен-шуй по-українськи» — подарунки, практику їх дарування, а також про «шароварно-гопашну культуру».

У неділю, 15 лютого, можна дізнатися про виготовлення свічки-громниці, традиційне нанизування прикрас, подивитися документальний фільм «Казимир Великий, або Малевич селянський». Іншими днями на відвідувачів чекає модний показ етноодягу, музичні вечори. 

Дарина ФІАЛКО
для «Урядового кур’єра»