Весь світ нині в тектонічному розломі. «Особливо з погляду системи світової безпеки. Стали тріщати по швах різні союзи між країнами. Світ уже не буде однополярним. Хоч гегемонія Штатів як лідера світової безпеки залишиться ще надовго. Страшного нічого немає. Світ теж починає перебудовуватися. І Україна в цьому плані задала камертон». Такі висновки зробив Володимир Горбулін, академік, перший віцепрезидент НАНУ, задовго до повномасштабного вторгнення росії в нашу країну.

 Цими днями Україна стала для світу символом небаченого героїзму ЗСУ та інших військових формувань, мужності та незламності  українців, їхньої нескореності й нездоланності перед країною-терористом, яка прийшла на нашу землю з відверто геноцидними намірами: зруйнувати вщент промисловий потенціал, всі інфраструктурні об’єкти та житло, залишити населення без засобів до існування, знищивши нас як націю, незалежну, суверенну державу.

Та бліцкриг «за три дні» захопити Київ з парадом перемоги на Хрещатику рашистам не вдався. За шість місяців важких боїв на донецькому, харківському та південному напрямках, визволення понад тисячі тимчасово окупованих населених  пунктів з колосальними втратами агресора  ЗСУ переконали наших партнерів і весь світ, що українці не лише спроможні перемагати, а й вже  близькі  до повної перемоги над вояками імперії зла. Це стало однозначно зрозуміло після блискучого контрнаступу та визволення за кілька вересневих днів фактично всієї Харківської області. Завдячуючи передовсім повному розгрому «еліти зс рф» — першої танкової гвардійської армії. Тривають успішні бої наших Збройних сил за визволення тимчасово окупованої Херсонської області.

 «Тепер нам потрібні економічні перемоги»

«Ми продемонстрували, що вміємо перемагати на полі бою. Ще одне важливе наше завдання — здобути перемогу в економіці. Бути привабливою країною для інвесторів, — зазначив  Володимир Зеленський, спілкуючись 10 вересня в режимі відеоконференції з Ларрі Фінком, головою та генеральним директором найбільшої у світі інвестиційної компанії Black Rock. Обговорювали можливості залучення державних і приватних інвестицій в Україну. — Наша країна зацікавлена в залученні світового капіталу, завдяки якому буде створено робочі місця та зростатиме економіка. Для мене особливе значення має інвестиційна привабливість нашої держави. Для мене важливо, щоб така структура була успішною для всіх залучених сторін. Ми спроможні і хочемо відновити нормальний інвестиційний клімат».

Black Rock має 22 інвестиційні центри  на всіх континентах і клієнтів загалом у 100 країнах. Під час зустрічі йшлося про те, як департамент цієї компанії з консультацій щодо фінансових ринків (Financial Markets Advisory) може надавати безплатні поради українському уряду стосовно створення фонду відновлення для підтримки нашої економіки. Це можуть бути консультації щодо структури, інвестиційного процесу, управління та використання доходів фонду, які забезпечуватимуть інвесторам чесний і справедливий прибуток.

У цьому контексті досить жорстку позицію щодо країни-агресора висловив у Нью-Йорку на пресбрифінгу для ЗМІ глава уряду Денис Шмигаль.

Довгострокове відновлення України коштуватиме сотні мільярди, і його не мають фінансувати ні українські платники податків, ні платники податків наших партнерів. Така масштабна відбудова має відбуватися за російські кошти. «Заморожені російські активи становлять від 300 до 500 мільярдів доларів, — цитує слова Прем’єр-міністра департамент комунікацій Секретаріату КМУ. — Україна лобіює нову міжнародну угоду для конфіскації цих активів. Ми обговорюємо питання зміни національних законодавств партнерів для такої конфіскації на користь України. Агресор має заплатити свою ціну, а його кошти — стати основним ресурсом для нашої масштабної відбудови».

Процес конфіскації, зрозуміло, буде складним і тривалим, а колосальні кошти для інвестування у відродження передусім зруйнованих регіонів наша держава не отримає швидко. Агресор, маючи на Заході чимало лобістів, робитиме все для гальмування цього процесу.

Будемо відвертими і щодо можливостей зацікавити зараз серйозних інвесторів вкладати кошти у великі проекти. В умовах нашого жорстокого протистояння з окупантом, його цілеспрямованих руйнівних ракетних обстрілів стратегічної і суспільної інфраструктури в більшості областей зробити це майже нереально. Навіть обіцяючи іноземцям  захмарні пільгові умови. Доведеться, певне, чекати нашого переможного завершення війни, одночасно створюючи вже сьогодні привабливий інвестиційний клімат для активнішого залучення великого капіталу в західні, безпечніші регіони, куди вже релокувалося понад тисяча підприємств із північних, східних та південних областей.

І це, до слова, в ситуації, коли кремлівський диктатор оголосив часткову мобілізацію і завершено проведення «референдумів» в днр і лнр, окупованих районах Херсонскої і Запорізької областей із прогнозованими підсумками.  Усе це лише посилить ескалацію російсько-української війни, розв’яже руки рашистам для застосування більш руйнівної, навіть ядерної зброї. кремль уже відверто погрожує нею. 

Увесь цивілізований світ, повідомляють ЗМІ, засуджує такі наміри російського фюрера. «Фальшиві референдуми та мобілізація — ознаки слабкості, провалу росії, — заявила Бріджит Брінк, Посол США в Україні. — Сполучені Штати ніколи не визнають претензій росії на нібито анексовану українську територію, і ми й надалі підтримуватимемо Україну стільки, скільки буде потрібно».

Глава МЗС Латвії Едгарс Рінкевичс вважає, що  «росія так само небезпечна для Європи і світу, як нацистська Німеччина». Емманюель Макрон, президент Франції, якому 20 вересня відмовили у розмові з путіним, назвав «цинізмом та провокацією» організацію «референдумів». Він додав, що Франція й надалі постачатиме Україні зброю, а «референдуми» не матимуть юридичних наслідків, оскільки весь процес — «це пародія».

«путін хоче втопити Україну в крові, але й у крові своїх солдатів», — сказав Володимир Зеленський в інтерв’ю німецькому виданню Bild.

Ще жорсткіше щодо рішень бункерного диктатора висловився Олексій Данілов, Секретар РНБО: «Мобілізація в рф — це комплексна програма утилізації росіян. План путіна «Бермудський трикутник» — комплексна програма утилізації росіян: ухилення від мобілізації — в’язниця — ПВК «вагнер». Далі: український фронт — ліквідація — біла «лада».

Маємо надію, що в такий або інший спосіб, за таким чи іншим сценарієм Збройні сили України відправлять у пекло тих, кого путін з поплічниками планує кинути у м’ясорубку війни на території нашої країни. Переконані: перемога буде за нами! Коли це відбудеться і якою ціною, важко сказати. Але вже сьогодні ми повинні готуватися і готуємося до повоєнного відродження країни».

Фонд відновлення країни. Які будуть пріоритети

13 вересня керівник Офісу Президента Андрій Єрмак і його заступник Кирило Тимошенко презентували послам інших держав, акредитованим у нашій країні,  вже згаданий проєкт Фонду відновлення України. Захід, який відбувся у форматі відеоконференції, зібрав понад 80 учасників. Цей документ було ухвалено після вивчення досвіду відновлення різних країн, проведення зустрічей з більшістю присутніх на конференції глав дипломатичних представництв, їхнього попереднього ознайомлення з Fast Recovery Plan для країни загалом і окремих постраждалих регіонів.

Як наголосив глава ОП, діяльність фонду базуватиметься на принципах повної відкритості для донорів та громадян України, чіткого й ефективного контролю над використанням коштів із залученням міжнародних партнерів. «Україна не покладатиметься тільки на міжнародну фінансову допомогу. Ми також будемо повноцінними донорами цього фонду. Нашим першим внеском будуть кошти, отримані від законної конфіскації арештованих активів росії на території України».

А через два дні Президент України у виступі на міжнародному економічному форумі «Амброзетті» в Італії назвав найбільш перспективні та бажані галузі й напрями співпраці з іноземними партнерами для відновлення нашої країни зокрема в інтересах світової спільноти.

«Україна — один із найбільших у світі виробників агрокультур. Про це сьогодні ви вже говорили. І разом з вами, — наголосив Володимир Зеленський, — ми можемо побудувати один з найбільших кластерів агропереробки, посилити нашу здатність бути гарантом продовольчої безпеки, зробивши Україну місцем виробництва доступних продуктів харчування для всього світу. Україна — ідеальна локація для розміщення будь-яких переробних підприємств — від деревообробки до всіх видів машинобудування».

І що дуже актуально, глава держави підкреслив важливість залучення іноземного капіталу, наших партнерів, які зараз активно підтримують нас зброєю у боротьбі з російським агресором, до спільного взаємовигідного зміцнення військово-промислового комплексу України. Про це він сказав коротко, дипломатично, але зрозуміло: «Україна — це абсолютно новий сектор оборони й безпеки, чия потужність відповідатиме тому, що ми пережили в цій війні, і який зробить фундаментальний внесок у безпеку Європи в наступні десятиліття».

Але це, звичайно, після того, як росію примусимо до звільнення нашої землі й до миру.

Треба розвивати свою систему ППО/ ПРО

«Головна особливість воєнного протистояння із зс рф — навіть не істотна відмінність у чисельності сил і засобів сторін на користь росіян і навіть не значні просторові показники стратегічної операції проти України. Визначальна вирішальна диспропорція у спроможностях». Такий висновок роблять генерал Валерій Залужний, головнокомандувач Збройний сил України, і генерал-лейтенант Михайло Забродський, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони і розвідки, автори статті «Скільки може тривати ця війна і як нам в ній перемогти», надрукованій на порталі Укрінформу 7 вересня ц.р. І далі вони пояснюють сутність словосполучення «диспропорція у спроможностях»: найбільш показове її втілення — різниця у граничній досяжності засобів ураження. Якщо для зс рф вони становлять до 2000 км з урахуванням дальності польоту крилатих ракет повітряного базування, то для ЗСУ вона фактично обмежена 100 км дальності польоту ракет і глибини розташування стартових позицій застарілих ОТРК. Тож з початку широкомасштабної агресії засоби ураження Збройних сил України мають досяжність удвадцятеро меншу, ніж у ворога. У перекладі на мову військової практики це означає, що ЗСУ у кращому разі можуть завдавати ударів застарілими засобами ураження лише на глибину оперативного тилу ворога. А ворог здатний безкарно завдавати точкових ударів по цілях на всю глибину території країни.

 Саме це слід розглядати як центр тяжіння зс рф з військової точки зору, роблять висновок шановні генерали. Доки таке становище зберігатиметься, ця війна може тривати роками.

Як цьому зарадити? Звісно, неможливо одномоментно позбавити супротивника такої істотної переваги. З огляду на чисельність і наявність ресурсів в розпорядженні зс рф викликає сумнів сама можливість усунути її повністю. Але цілком можливо протиставити ворогові свою спроможність діяти подібним чином і на подібну дальність. Ідеться, завершують висновок автори статті, про постачання партнерами України для ЗСУ систем озброєння або певних найменувань боєприпасів із відповідною дальністю дії. Бо таких вітчизняних ракетних і артилерійських систем і боєприпасів, насамперед сучасних ППО і ПРО,  напередодні повномасштабного вторгнення наш ВПК не мав у достатньому серійному виробництві.

Днями в інтерв’ю французьким ЗМІ Володимир Зеленський вкотре закликав країни, які мають або виробляють системи протиповітряної оборони, допомогти Україні закрити небо й дати змогу українській економіці працювати. Основна наша надія —на продукцію американського ВПК та країн НАТО.

Хто блокував держзамовлення?

Про необхідність створювати вітчизняну  систему ППО/ПРО, отримуючи одночасно таку саму сучасну зброю і від наших партнерів, заявив ще в липні міністр оборони України Олексій Резніков. Під час бізнес-конференції на платформі Forbes, повідомляє сайт відомства, він наголосив, що українські воїни збивають досить велику кількість російських ракет та авіацію, проте захист неба треба істотно посилювати, створюючи вітчизняну систему. Міністр вважає, що в Україні ізраїльський «залізний купол», який свого часу ми планували придбати у Тель-Авіва, «буде неефективним, бо від крилатих та балістичних ракет не захищає».

Про складність становища з ракетною зброєю в ЗСУ коротко, але дуже чітко ще восени 2021 року сказав журналістам генеральний директор ДП «КБ «Луч» Олег Коростельов.

«Щоб закрити наші кордони з росією, має бути більше ракет. Для цього потрібне державне замовлення. Воно є, але на недостатньому рівні. Військові пишуть, що їм потрібно 2000 ракет, а ми їм забезпечуємо тільки 600 або 800 через брак фінансування. У нас є системи, що лишилися від радянського союзу, — цитують Олега Коростельова texty.org.ua, — і ми проводимо продовження ресурсу — і ракет, і комплексів. Але продовжувати їх вічно не можемо. Ми так вважаємо, що ще три-чотири роки, і вже не буде чого ремонтувати і не буде з чого стріляти. Нічого нового держава не замовляє, і то вже 30 років».

Про таку саму, до речі, ситуацію з держзамовленнями (їх фактично не було) на свою унікальну ракетну продукцію говорив улітку 2019 року  журналістам  (я був серед них) генеральний конструктор — генеральний директор ДП «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К.Янгеля» Герой України Олександр Дегтярев: «90—95% замовлень ми виконуємо для іноземних компаній. По суті, жодної ракети для ЗСУ ні Міністерство оборони, ні його Укроборонпром нам не замовляли за всі роки незалежності». Тобто фактично за всіх наших п’яти попередніх  президентів!

А про системне щорічне фінансування на рівні 25—30% уже передбаченого держбюджетом говорив мені під час двох ексклюзивних розмов голова Державного космічного агентства України Павло Дегтяренко. До свого призначення на цю посаду він очолював великий підрозділ в ДП «КБ ім. М.К. Янгеля». На моє запитання навесні 2019 року «Чи є змога оснастити ЗСУ новим сучасним озброєнням, адже лунають запевнення, що українська армія нині одна з найсильніших у Європі?» керівник Держкосмосу після невеликої паузи відповів: «Зрушення вже маємо, є розуміння в тих, хто замовляє ті або інші розробки, і наші підприємства поступово виходять на конкретні контакти з Міністерством оборони. Цього року, скажімо так, прорив здійснено. Крига скресла».

Крига скресла. Але, мабуть, не для всіх підприємств оборонного комплексу і не на всі найсучасніші, унікальні вітчизняні розробки зокрема для ППО і ПРО та ПТРК (протитанкові ракетні комплекси).

У жовтні 2021 року Олег Коростельов в інтерв’ю «Донбас Реалії» сказав, що його КБ «Луч» на 2022 рік не отримав від Міноборони замовлень на виробництво нових ПТРК типу «Корсар» та «Стугна-ІІ». А вони, як запевняють військові експерти, і значно дешевші, і не гірші від «Джавелінів», а за деякими показниками навіть ефективніші. Розвідувально-ударний БПЛА «Сокіл-300» з радіусом дії залежно від типу встановленого двигуна від 1 до 3,3 тисячі кілометрів із тривалістю польоту від 3 до 26 годин ДП «КБ «Луч» розробляє, як повідомляла ще рік тому пресслужба ДК «Укроборонпром», за власні обігові кошти.

 Кращого і стабільнішого державного фінансування серійного виготовлення потребують унікальні перспективні розробки ДП «КБ «Луч» — новітні ракетна система залпового вогню «Вільха» і ракетний комплекс «Нептун». Дистанція ураження — до 300 км. Ми це називаємо зброєю стримування. Саме за ці розробки, які було прийнято на озброєння ЗСУ ще 2018-го і 2020 року, Олег Коростельов отримав звання Героя України.

Якби в нас було достатньо власної зброї стримування, ми б не мали таких колосальних руйнувань міст і сіл, багатотисячних жертв серед мирного населення, а ЗСУ не залежали б майже повністю від кількості й регулярності постачання від партнерів вкрай потрібної сучасної зброї для зменшення втрат і прискорення перемоги над агресором. На жаль, ми мало говоримо про те, чому саме так сталося, з яких причин країна опинилася, по суті, не готовою до повномасштабного не баченого у світі руйнівного підступного та жорстокого нападу північного сусіда.

Чимало застережень, порад та прогнозів щодо можливого перебігу подій висловлював академік Володимир Горбулін, якого у країні справедливо називають совістю нації. На жаль, наша так звана еліта, що ухвалює доленосні державні рішення, не завжди дослуховується до таких особистостей.

Ще напередодні двох загальнонаціональних виборчих кампаній 2019 року, президентських та парламентських, Володимир Горбулін писав: «Успішність завтрашньої України залежить від того, чи здатні будуть еліти після виборів сформувати якісний образ майбутнього, піднятися над містечковою оцінкою реальності й зазирнути за горизонт. Головне завдання, що стоїть перед новим Президентом, парламентом і урядом, — консолідація професіоналів для повноцінного відновлення хребта держави, необхідного для розроблення та втілення повновагих проєктів майбутнього з урахуванням усіх викликів і загроз. Саме це може ліквідувати дефіцит довіри громадян до влади, мобілізувати найбільш затребуваний ресурс — єдність і згуртованість. Такий необхідний на тлі дедалі агресивної росії і дедалі більш розгубленої Європи» («Зіграти без фальші», «Дзеркало тижня», №1127, 19 січня 2019).

А однією з головних загроз Володимир Павлович Горбулін вважав наміри росії спробувати використати вибори для досягнення своєї стратегічної мети «малою кров’ю»:  привести до влади на різних рівнях договороспроможних політиків або відвертих російських агентів.

І це фсбешному кремлю значною мірою вдалося. Олексій Данілов, по суті, зайвий раз підтвердив це на зустрічі  16 грудня 2021-го з Послом Латвійської Республіки в Україні Ілгварсом Клявою: «російський агресор не обмежується військовим виміром, а намагається діяти в Україні через свою п’яту колону».

«Щурів треба труїти»

Саме так, але жорстокіше і популярно Секретар Ради нацбезпеки зауважив в ефірі «Радіо НВ» (12 серпня ц.р.) про зрадників у державних органах влади. Ішлося про тих, хто пішов на співпрацю з ворогом під час війни, хто здав росіянам південь України. «Немає значення, на яких посадах і де ті кроти сьогодні сидять. Нам треба цих щурів знаходити, нам їх потрібно труїти, труїти й труїти. Нам потрібно, щоб жодного не залишилося на нашій території. Це питання нашої національної безпеки», — підкреслив Олексій Данілов. Він запевнив, що із сучасними засобами приховати будь-яку правду неможливо.

При цих словах я мимохіть подумав про досить загрозливу, по суті, критичну ситуацію, яка потенційно може виникнути і негативно вплинути найближчим часом на стабільність роботи всієї Об’єднаної енергетичної системи країни (ОЕС). Про неї — масове виведення блоків ТЕС в аварійні ремонти — днями повідомила пресслужба НЕК «Укренерго». Це чомусь дивно збіглося із сезонним збільшенням споживання електроенергії у країні.

«Така тенденція спостерігалася і під час попереднього опалювального сезону. Однак зараз сукупна потужність енергоблоків ТЕС, що перебувають в аварійному ремонті, щодня вдвічі й більше перевищує показник аналогічного періоду 2021 року. Така ситуація може свідчити про те, що не на всіх енергоблоках теплових електростанцій (понад 70% з них донедавна належала відомому бізнесменові. — С.П.) вчасно проведено планові ремонти під час підготовки до опалювального сезону. З огляду на це Укренерго наголошує, що для успішного проходження опалювального сезону 2022—2023 років генеруючі компанії мають забезпечувати безперебійну роботу теплової генерації. Неналежне виконання цих заходів, — зазначено в повідомленні Укренерго від 22 вересня, — ставить під загрозу надійність енергопостачання українських споживачів та стабільність експорту електроенергії з України».

Тобто загрозу нашому експорту в країни Євросоюзу, що, як і ми, готуються до важкої зими з огляду на штучне критичне скорочення постачання газу російським газпромом. У відповідь на болючі санкції держав співдружності, значну фінансову та військову підтримку України. Як відомо, в березні, вже після нападу росіян, ЄС прискорив приєднання нашої держави до європейської енергетичної системи ENTSO-E і ми стали повноправним членом енергетичного Євросоюзу. Тепер наша електроенергія тече в Європу, а європейська — в Україну. Від енергосистем білорусії та росії ми від’єдналися.  І зараз робимо все, щоб своєю електроенергією допомогти нашим партнерам компенсувати нестачу російського газу.

 Два місяця тому, попри тимчасове захоплення агресором Запорізької АЕС, Україна взяла на себе зобов’язання збільшити експорт електроенергії до країн ЄС в 2,5 раза. І ми дотримуємося слова. Як повідомляє АТ «Енергетична компанія України», 100% якої належить державі, з 19 до 31 серпня експортовано до Румунії та Словаччини 39000 МВт-год електроенергії. Це в 1,6 раза перевищує експорт всієї державної генерації за попередні півтора місяця, відколи розпочато наш експорт до Європи.

Для мене масове виведення блоків ТЕС в аварійні ремонти не було несподіванкою. Адже без теплових станцій в ОЕС відбудеться колапс. Чого і прагне агресор разом зі своєю п’ятою колоною в Україні. Адже ТЕС разом з ГЕС та ГАЕС виконують дуже важливі маневрові функції в державній енергосистемі. А весь паливо-енергетичний комплекс країни, до речі, всі роки незалежності значною мірою був вотчиною проросійських сил. Члени партії регіонів януковича, а згодом представники  опжз завжди обіймали всі ключові посади в Міненерго та Мінпаливоенерго. Тож той катастрофічний, ганебний стан зокрема в ядерній енергетиці, в якому опинилися останніми десятиліттями паливно-видобувна й енергетична галузі, — справа рук різних кротів, щурів та відвертих агентів  фсб. Захоплення агресором за кілька годин без жодного пострілу Чорнобильської АЕС — зайвий доказ цього. «УК» про це, до речі, недавно писав. («План Маршалла: третя, обнадійлива спроба», 10 серпня 2022).

Єдине, що п’ятій колоні під керівництвом фсб та росатому не вдалося, — не допустити на ядерний ринок України американсько-шведську компанію Westinghouse, загальмувати процес диверсифікації постачання ядерного палива для наших АЕС. Нині ця компанія вже постачає половину ТВЕЛів для наших атомних станцій. Донедавна майже половину ми отримували від російського ТВЕЛ. У зв’язку з повномасштабною агресію Україна відмовилася від закупівлі російського ядерного палива. НАЕК «Енергоатом» недавно домовився зі стратегічним партнером-компанією Westinghouse про збільшення обсягів постачання американського палива для потреб всіх наших АЕС. Виготовлятимуть голівки і хвостовики для цих ТВЕЛів у Південноукраїнську.

Наприкінці 1990-х та 2009 року Україні відкривалася можливість за фінансової допомоги, до речі, компанії Westinghouse побудувати вітчизняний завод для виробництва ядерного палива, відмовившись згодом від російського. Але (наша газета про це багато писала) після двох тендерів проросійська конкурсна комісія Міненерго переможцем визнала ТВЕЛ росатому. І зрозуміло, заводу українці не побудували.

Приховані й менш приховані прислужники кремля у Верховній Раді та багатьох виконавчих кабінетах, де ухвалюють серйозні рішення, сумлінно виконували поставлене завдання: зробити все можливе, щоб Україна ніколи не мала власного незалежного виробництва ядерного палива для своїх АЕС.

«А Westinghouse гарантував вихід на проєктну потужність заводу 2014-го, — казав мені свого часу генеральний директор концерну «Ядерне паливо» Петро Швидько. — Американці гарантували постачання найважливіших елементів ядерного палива: конверсію природного і деконверсію збагаченого на ізотоп 235 урану. Вони пропонували Україні справді український завод ядерного палива замкненого циклу і відкритого типу за ціною до 100 мільйонів доларів з відтермінування платежів до виходу підприємства на проєкту потужність. Американці програли з абсолютно надуманих причин: деякі висновки кишенькових експертів соромно читати».

Загальну, до слова, вартість заводу ядерного палива, перемогу на будівництво якого віддали російському ТВЕЛу, оцінювали, за словами Петра Швидька, вчетверо (!) вище — 450 мільйонів доларів. Переконливий факт для усвідомлення тяжкості злочину членів конкурсної комісії, які чітко виконували команду зверху.

Залаштункові керівники та співучасники добре спланованого і тривалого процесу шельмування ядерного палива компанії Westinghouse, всілякого торпедування входження на український ринок цього досить авторитетного світового виробника унікальної продукції й далі займають високі посади в енергетичній галузі. Дехто з непотоплюваних, перебуваючи під слідством, займається досі законотворчою діяльністю у Верховні Раді. Щоправда, тепер уже не в забороненій відверто проросійській фракції, а у створеній в тому самому складі парламентській депутатській групі.

Тож щоб Україні вдалося використати свій історичний шанс, упевнено піднятися з руїн, створивши справді демократичну правову державу, треба рішуче і жорстко позбуватися внутрішнього ворога. Цей процес вже нібито розпочався, головне тепер — очистити і реформувати судові органи.

А щодо нинішньої діяльності Westinghouse в Україні, то завдячуючи Володимиру Зеленському, його політичній волі за останні два роки ця компанія вийшла на значно вищий рівень взаємовигідної співпраці з НАЕК «Енергоатом». Підписані 2 червня цього року на майданчику Хмельницької АЕС три стратегічні спільні угоди відкривають колосальні можливості для відродження нашої атомної енергетики. Але це вже окрема тема.