Ніжна блондинка Алла та рожевощоке немовля, семимісячна Скарлет, — не лише символи щасливого сімейного життя американця Бретта Услі, а й своєрідна реклама його бізнесу. Адже ось уже дев’ять років він керує одним з найуспішніших у столиці шлюбних агентств, які допомагають заокеанським женихам знайти наречену-киянку. У 2002 році він вирішив заснувати таке агентство, бо сам не раз звертався до послуг подібних агентств не лише в Україні, а й в Росії, аби щоразу бути обдуреним і ошуканим, проте не розчарованим у коханні. Тепер на рахунку його агентства близько 200 щасливо одружених пар. Про тонкощі шлюбного бізнесу і людської душі ми говорили з Бреттом Услі у його офісі, у самісінькому центрі Києва, під веселе чугикання маленької Скарлет.

Шлюбне  ошуканство  від «А» до «Я»

— Бретт, скажіть, що в українських жінках так приваблює іноземців?

— Українки відомі у світі своєю винятковою красою. І цьому є історичні свідчення. Пригадайте хоча б Роксолану, дружину турецького правителя могутньої Османської імперії. Крім того, сучасна українка — це, зазвичай, жінка з вищою освітою, яка не лише заробляє гроші, а й виховує дітей, підтримує затишок в оселі, вміє чудово готувати. Я не хочу сказати нічого поганого про західних жінок, але більшість з них поступово відходять від поняття класичних сімейних цінностей, які панували, наприклад, серед покоління моїх батьків.

Узагалі кількість українок, які виходять заміж за іноземців, насправді мізерна. Наприклад, у базі мого агентства є дані лише близько 900 жінок. Це, як кажуть, крапля в морі з приблизно двох мільйонів киянок. Проте можу сказати, що кожен з моїх клієнтів шукає таку жінку, яка полюбила б і оцінила його за те, який він є. Я знаю, що існує доволі поширена думка: «Українки хочуть заміж за  іноземця, щоб виїхати зі своєї бідної країни і отримати в США грін-кард». Але просто смішно припускати, що українки продають душу заради того, щоб виїхати в іншу країну з ліпшою економічною ситуацією. Переконую вас, це не так. Вони шукають кохання і щастя.

— Чи великий ринок шлюбних агентств, які пропонують свої послуги іноземцям?

— Можу сказати, що, на жаль, цей ринок доволі розвинений загалом в Україні. Лише у Києві працює 20 таких агентств. Я сказав «на жаль», оскільки більшість з них намагаються використати західних чоловіків, щоб отримати фінансову вигоду, а не допомогти їм у пошуках дружини. Свого часу і мене шлюбні агентства ошукували усіма можливими методами, як кажуть,  від «А» до «Я». І не мене одного.

Нудні листи  від наречених

— Яким чином несумлінні шлюбні агентства використовують іноземців?

— Такі агентства розміщують на своїх веб-сайтах інформацію про неіснуючих, віртуальних жінок. Щоб переконатися у цьому, введіть у будь-якому пошуковику слова «russian bride» («російська наречена»). На більшості фото, які ви побачите, будуть жінки спокусливої модельної зовнішності в еротичній білизні чи купальниках. Я особисто цього не можу зрозуміти, але чимало іноземців спокушаються на ці оголошення, сподіваючись, що за ними стоять реальні наречені. Вони починають писати їм листи, дівчина їм нібито відповідає, а за пересилку кожного такого фіктивного листа агентство бере зі свого клієнта по 10 доларів. Листів може бути кілька за день. Якщо ви уважно їх прочитаєте, то зрозумієте, що це просто уніфіковані кліше.

Коли зрештою клієнт приїжджає сюди, агентство бере з нього гроші за оренду квартири, за організацію зустрічі з дівчиною. Але дівчини, фото якої він обрав, у базі агентства не існує. Йому кажуть, вибачте, мовляв, ця дівчина Світлана родом з маленького села, у неї захворіла мама і вона не може приїхати. Натомість йому пропонують зустрітися з іншими дівчатами. У таких несумлінних агентств є, наприклад, 50 дівчат, які професійно ходять на побачення з іноземцями. Що це означає? Клієнт платить за знайомство з нею, а вона і в думках не має розглядати його як потенційного нареченого. Але веде чоловіка в дорогі ресторани, фешенебельні магазини. Сходіть у «Глобус», і ви обов’язково побачите довгоногу красуню, за якою на відстані кількох метрів плететься обвішаний пакетами з покупками іноземець —  жертва несумлінного шлюбного агентства. Після повернення клієнт отримує лист від цієї дівчини, яка пише, що ми тепер майже вже заручені, але мені немає на що жити і підтримувати свою родину. Як правило, чоловік думає: «200 — 300 доларів не така вже велика сума» і пересилає їх псевдонареченій. А у неї таких женихів кілька, тож вона непогано заробляє, навіть віддаючи якийсь відсоток агентству.

— А що свідчить про те, що дівчина з бази даних агентства — реальна українка, яка хоче вийти заміж?

— Передусім фото нормальних дівчат, симпатичної зовнішності. Крім того, реальні дівчата простими короткими реченнями пишуть жахливо нудні листи. Пам’ятаю, як один клієнт показував мені отриманий від дівчини лист приблизно такого змісту: «Мені неважливо, якої ти зовнішності чи раси, я вже закохана в тебе, моє серце нестримно калатає і я не можу дочекатися, коли зустріну тебе». Звичайно, подібні листи стовідсотково несправжні. Українські жінки дуже скромні, тому і пишуть скромні листи.

— Українки, котрі хочуть заміж за іноземця, сподіваються на доброго, розумного, люблячого чоловіка зі стабільним фінансовим прибутком. Чи пам’ятаєте ви випадки, коли наші жінки були дуже розчаровані, прибувши на батьківщину чоловіка?

— Деякі дівчата думають, що вулиці в США вимощені золотом. Але це не так. Можливо, більша частина жінок розчарована саме тим, як важко треба працювати у США для того, щоб мати забезпечене життя. Проте гадаю, це не є підставою для розлучень. Адже чоловік і жінка перед одруженням якомога більше дізнаються одне про одного, як кажуть, викладають одне перед одним усі карти на стіл.

Мапа міста  з голими красунями

— Ви, напевно, чули історію про новозеландську радіостанцію, яка запропонувала одному зі своїх слухачів приз — поїздку в Україну і побачення «з гарячими українськими дівчатами». Як ви ставитеся до цієї історії?

— Я не надто знаю її подробиці. Але не робив би з цього далекоглядних висновків. Річ у тім, що радіостанції в багатьох країнах світу вдаються до провокативних сенсаційних акцій. Наприклад, у США радіостанції роблять абсолютно дикі божевільні речі просто для того, щоб привернути якомога більшу аудиторію. Якщо вихопити одну таку акцію з контексту політики радіостанції, то може здатися, що це цілеспрямована акція проти України, але насправді вони роблять щось подібне щодня.

— Ви згодні з тим, що Україна останнім часом набула у світі слави країни секс-туризму?

— Україна сама собі творить такий образ. Уявіть собі американського  туриста, який ніколи не був в Україні і майже нічого про неї не знає. Він прибуває в аеропорт «Бориспіль», і перша друкована продукція, яка потрапляє йому до рук з інформаційних куточків, це мапа Києва, на якій… ось подивіться самі… (протягує мапу, по периметру якої розміщено вісім (!) рекламних оголошень із зображенням напівголих красунь, котрі обіцяють усі види масажу 24 години на добу. — Авт.). Іноземець бачить зображення сексуальних красунь у купальниках, і що він може подумати, коли ледь не у перші хвилини після приземлення йому дають мапу, що фактично рекламує проституцію? Така реклама переслідує іноземних туристів скрізь: у путівниках, англомовних газетах і журналах, на Хрещатику йому пхають до рук оголошення такого змісту, підіть у будь-який київський бар чи клуб — вони переповнені повіями вщерть. Тож навіть якщо американець приїжджає сюди з туристичною метою, секс-реклама його може легко заполонити. Але я  вірю, що ця ситуація обов’язково з часом зміниться.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Бретт УСЛІ, 51 рік, родом з міста Атланта (штат Джорджія, США). Вперше приїхав в Україну у 1998 році, а з 2001 року живе тут постійно і називає Київ своєю другою домівкою. Щасливо одружений вже чотири роки. Не говорить українською, проте стверджує, що є щирішим патріотом України, ніж більшість українців.

ПОРАДИ ДИПЛОМАТІВ

Заручниками розлучень стають діти

Українським дипломатам, які працювали у наших генконсульствах у США, часто доводиться бачити зворотний, менш привабливий бік змішаних шлюбів. Хоча вони припускають, що українкам, котрі щасливо одружені з американцями, консульська допомога просто не потрібна.

Наші дипломати розповідають, що сумні сценарії заокеанського заміжжя зазвичай, розвиваються так: одруження (дружина-українка не одразу набуває американського громадянства); потім народження дитини (яка автоматично стає громадянином США); через деякий час стосунки між чоловіком та дружиною стають прохолодними, навіть ворожими; шлюб розпадається; дитина залишається з батьком. Жінка опиняється практично на вулиці, без знання мови, освіти і друзів. Часто, щоб зробити її становище ще гіршим, чоловік-американець забирає у неї і український паспорт. А оскільки більшість женихів, які їдуть із США за українською дружиною, родом з маленьких містечок і сіл, то вони можуть легко налаштувати місцеву громаду проти своєї колишньої. Бували випадки, коли чоловік-американець обдзвонював у містечку всіх потенційних роботодавців з проханням не давати його колишній дружині роботи. Звичайно, американський суд враховує права матері на дитину і розподіляє час, який маля проводить з обома батьками, порівну. Але якщо мати не має належного помешкання і засобів до існування, батько може звернути на це увагу соціальних служб. Тоді кількість днів, які жінка може проводити з дитиною, буде зменшена. Часто українки, які виходять заміж за американців, не стають по приїзді в США на консульський облік у наших дипустановах, а потім бояться звернутися до них по допомогу. Наші дипломати закликають: «Не бійтеся! Звертайтеся до консульств за першої ж нагоди, вам там завжди спробують допомогти». Ніхто не збирається стримувати  українок, які хочуть вийти заміж і виїхати до США. Але перед тим як наважитися на народження дитини, уважно вивчіть психологічний портрет свого чоловіка та його родичів, неодмінно станьте на консульський облік, а через деякий час легалізуйте свій статус в США. І пам’ятайте, у разі розлучення боротьба за власну дитину може стати для вас найбільшим болем і справжньою трагедією.