Проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та 54% голосів виборців АР Крим і 57% — Севастополя під час загальнонаціонального референдуму 1 грудня 1991-го стали неабияким стимулом для діяльності українських національно-культурних організацій Кримського півострова, що декларували його фактичну належність до України. Проте вони наражалися на реакцію місцевих політичних і громадських сил, які агітували за вихід Криму зі складу України та його приєднання до Російської Федерації навіть силовими методами. Нечисленне свідоме українство регіону було розпорошене по багатьох організаціях, які нерідко не мали порозуміння і не могли власними силами ефективно протидіяти пропагандистській машині проросійських сил.

На тлі антиукраїнської вакханалії на півострові та в умовах цілковито проваленої української гуманітарної політики українці Криму зазнавали шовіністичних нападів на свою мову, історію та культуру і були покинуті сам на сам зі своїми проблемами, не маючи фактично жодної підтримки ні державної, ні регіональної влади, яка потурала проросійським сепаратистам і перешкоджала реалізації прав української меншини в меншині.

Критичним для представників кримського українства став період Революції гідності восени 2013-го — взимку 2014 року.

Осінь 2013 року

22 листопада 2013-го після оприлюднення заяви президії Верховної Ради АР Крим (ВР АРК) про підтримку рішення уряду Миколи Азарова щодо призупинення підготовки до підписання угоди про асоціацію України з Європейським Союзом у Сімферополі відбулися перші вуличні зібрання прихильників і опонентів євроінтеграції держави. Наступного дня в Севастополі активісти української громади вперше спільно обговорили питання про підтримку київського Євромайдану і прийняли рішення провести 24 листопада перший мітинг на його підтримку.

24 листопада в Сімферополі під час першої великої акції прихильників євроінтеграції з назвою «Я обираю ЄС» було оголошено про створення громадського руху «Євромайдан-Крим». У місті міліціянти та бійці спецпідрозділів живим щитом відокремлювали ідейних проросійських маргіналів від громадян, що прийшли заявити про свою позицію незгоди з діями уряду України.

27 листопада ВР АРК у заяві «Про політичну ситуацію» висловила підтримку дій уряду України, засудила дії опозиції, закликала до зміцнення зв’язків із регіонами РФ та інших країн, а також звернулася до кримчан із проханням зберігати Крим як територію стабільності та міжнаціональної згоди. Того самого дня учасники кримського Євромайдану передали до Почесного консульства Литви в Криму послання кримчан із закликом підписати у Вільнюсі угоду про асоціацію.

У Севастополі відбулася пресконференція лідерів громадських і політичних організацій, на якій вони висловили підтримку євроінтеграційного прагнення українського народу й анонсували проведення мітингу наступного дня на площі Нахімова.

28 листопада у Сімферополі перед Вільнюським самітом відбувся мітинг руху «Євромайдан-Крим». У центрі Севастополя, попри заборону Окружного адміністративного суду напередодні, відбувся мітинг на підтримку євроінтеграції України. На акції, участь у якій узяли кілька десятків людей, лунали заклики до української влади не позбавляти країну європейського майбутнього і не регресувати до тоталітарного режиму. Єдиним депутатом СМДА, що підтримав місцевий Євромайдан, став Василь Зеленчук — учасник Євромайдану в Києві. Голова СМДА Володимир Яцуба заявляв у ЗМІ, що в Севастополі нема прибічників інтеграції в ЄС.

Тривожна зима

1 грудня перед Радою міністрів АРК за участі правозахисників розпочався мітинг руху «Євромайдан-Крим» проти розгону студентів у Києві. Акція перейшла під будівлю головного управління МВС України в АРК. Того самого дня в Ялті розпочалися переслідування співробітників Кримського гуманітарного університету, які брали участь в акціях на підтримку євроінтеграції України. У Севастополі в офісі партії «Удар» відбулася нарада за участі партійних структур («Удар», «Солідарність», «Батьківщина», «Свобода»), на якій обговорювали питання про створення чіткішої й жорсткішої структури взаємодії між проукраїнськими, партійними та громадськими організаціями міста, а також максимальне залучення насамперед службовців, а згодом і військовослужбовців та членів їхніх родин до Євромайдану в Севастополі.

Наступним на нараді розглядали питання підготовки та проведення автопробігу «Автомайдан-Севастополь» як протесту проти насильства, скоєного в Києві. Особливу увагу було спрямовано на штаб тилу ВМСУ, студентів СВМІ ім. П.С. Нахімова та СевНТУ. Проте за добу керівництво тилу провело інструктаж, на якому було вказано, щоб жоден службовець і військовослужбовець не з’являвся на таких заходах під загрозою звільнення.

2 грудня на позачерговому пленарному засіданні ВР АРК ухвалила звернення до Президента України із закликом вжити всіх можливих заходів для відновлення громадського порядку аж до введення надзвичайного стану. У Сімферополі зібрався провладний мітинг «Кримчани за мир та стабільність в Україні». У Севастополі на площі Нахімова близько сотні активістів зібралися на підтримку Євромайдану в Києві.

У ніч на 3 грудня невідомі зловмисники в Євпаторії підпалили дерев’яний Хрестовоздвиженський храм УПЦ КП. Удень у Сімферополі відбулося засідання президії ВР АРК, на якому обговорювали політичну ситуацію у країні. На ньому перший віцеспікер ВР АРК Сергій Донич обізвав євромайданівців «непотребом», а депутат фракції Партії регіонів Володимир Кличніков заявив про необхідність відстежувати «ініціаторів націоналістичного спрямування», які «жодного слова російською не знають». Також запропонував парламенту звернутися до Міністерства юстиції АРК щодо розгляду питання про заборону діяльності ВО «Свобода» на території півострова.

4 грудня в Сімферополі відбулась акція активістів Майдану «Йолка для Януковича», було створено координаційну раду кримського Майдану. У Севастополі проведено автопробіг, у якому вперше взяв участь фанклуб ПФК «Севастополь». Усі номери автомобілів, які брали участь у заході, зафіксували працівники ДАІ. Із грудня 2013 року по лютий 2014-го фактично всі ці машини було пошкоджено або спалено. Згодом стало відомо, що всі команди на залякування активістів походили від керівництва СМДА.

6 грудня учасники кримського Майдану створили Штаб національного спротиву.

7 грудня в Ялті на набережній відбулася мирна акція проти застосування насильства і залякування органами влади громадян. Майже 50 людей пройшли ходою від готелю «Ореанда» до пам’ятника Леніну. Багато ялтинської молоді у цій акції участі не брало: студенти Кримського гуманітарного університету розповіли, що керівництво вишу заборонило їм брати участь у таких заходах, погрожуючи відрахуванням.

У Сімферополі того дня євромайданівці провели мітинг під стінами Ради міністрів АРК, а потім пройшли центральними вулицями міста до приміщення Постійного представництва Президента України в АРК. В акціях узяли участь майже пів тисячі осіб. Під час пікетування учасники ухвалили резолюцію з вимогою розпуску ВР АРК, яка раніше закликала Президента запровадити в Україні надзвичайний стан.

9 грудня на мітингу в Севастополі зібралося кілька десятків прибічників євроінтеграції. Учасники акції засудили звернення депутата Севастопольської міськради Сергія Смольянинова до президента РФ Володимира Путіна із закликом ввести російські війська в Україну, а також відсутність належної реакції депутатського корпусу на це. Вони засудили нещодавнє рішення позачергової сесії міськради про звернення до керівництва України з пропозицією «внести корективи в зовнішній курс у бік Митного Союзу».

10 грудня в Сімферополі відбулась одна з наймасштабніших акцій руху «Євромайдан-Крим». 14 грудня в Севастополі біля міської держадміністрації було чергове зібрання Євромайдану. Наступного дня лідери й активісти кримського Євромайдану виступили під час всеукраїнського віча на Майдані в Києві, де вони перебували тривалий час.

Новий рік без надії

12 січня 2014-го в Севастополі відбулися перші в році збори близько 40 прибічників Євромайдану на площі поряд із Гагарінською РДА, біля пам’ятника Шевченкові. На мітингу виступили активісти кримського Євромайдану, які закликали до єднання, що дало б змогу заявити про силу нового руху в Криму й Україні загалом. На зборах було запропоновано дочекатися чергових виборів Президента задля зміни влади мирним шляхом.

14 січня учасники севастопольського Євромайдану прийняли рішення переформатуватись і зареєструватись як ГО «Майдан-Севастополь». До цієї ГО увійшли п’ять партійних структур («Батьківщина», «Українська республіканська партія», «Удар», «Свобода» та «Солідарність») і 19 ГО. Постійно діючу раду було визначено в кількості восьми осіб з місцем роботи в партійному офісі «Батьківщини» на площі Повсталих.

У середині січня до руху «Євромайдан-Крим» долучилися ультрас футбольного клубу «Таврія».

17 січня рух «Євромайдан-Крим» звернувся до громадян України, а також до ООН та ОБСЄ, окресливши загрози від ухвалених напередодні диктаторських законів, які мали істотно обмежити права громадян України. Наступного дня активісти руху оголосили мобілізацію на Київ і заявили про політичне переслідування.

20 січня на провладних мітингах у Сімферополі з’явилася «дошка ганьби», на якій було зображено опозиційних лідерів та активістів кримського Майдану. У ЗМІ стали з’являтися повідомлення про готовність Криму відокремитися від України в разі приходу до влади опозиції. Наступного дня в Сімферополі на площі Леніна відбулася сутичка активістів руху «Євромайдан-Крим» із прихильниками партії «Рускоє єдінство».

22 січня на позачерговому засіданні ВР АРК депутати закликали до «самовизначення» Криму в разі приходу опозиції до влади. Того самого дня в Сімферополі вшанували пам’ять загиблого в Києві учасника Революції гідності Сергія Нігояна.

У Севастополі біля пам’ятника Тарасові Шевченкові відбувся мітинг із нагоди Дня Соборності й Свободи. У ньому активну участь узяли представники опозиційних партій, а також члени міського відділення ВУТ «Просвіта», Конгресу українців Севастополя, Спілки офіцерів України та Всеукраїнського об’єднання ветеранів імені Володимира Пилипенка. Учасники мітингу хвилиною мовчання вшанували пам’ять перших жертв зіткнень на вулиці Грушевського в Києві. Священники та учасники зібрання спільно провели молебень.

На мітингу було прийнято резолюцію: негайно розпочати перемовини на найвищому рівні державної влади з лідерами парламентської опозиції для виходу з політичної кризи; скасувати ухвалені Верховною Радою закони, що обмежують права і свободи наших співгромадян і ведуть країну до диктатури; представникам правоохоронних органів припинити й запобігати в подальшому застосування зброї проти власного народу; притягти до відповідальності винних у придушенні мирного протесту громадян 30 листопада 2013 року в Києві; ініціювати процес повернення до положень Конституції 2004 року з послідовним перетворенням України на парламентсько-президентську республіку.

Надзвичайний стан

24 січня ВР АРК запровадила на півострові надзвичайний стан. Того самого дня в центрі Сімферополя на будівлях стали з’являтися нанесені аерозольною фарбою імена євромайданівців, загиблих під час сутичок у Києві, а також дати їхньої загибелі. Ініціативна група підприємців і бізнесменів Криму, що підтримали Євромайдан, на анонімних засадах оголосила про створення руху «Крим без диктатури» і закликала кримчан не піддаватися на сепаратистські заяви і дії місцевої влади.

26 січня в Севастополі та Сімферополі зазнали нападу активісти Євромайдану.

28 січня в Криму поширювали листівки проти активістів місцевого Євромайдану із провокаційною та брехливою інформацією. Поряд зі знімками сутичок на вулиці Грушевського в Києві та фотографіями активістів було написано, що вони «криваві зрадники Криму, що підтримують злочинний Майдан і їх фінансують американські спецслужби». Погрози надходили підприємцям, що підтримували київський Майдан матеріально. У Сімферополі поширювали листівки з фотографіями і даними футбольних фанатів «Таврії», що виступили на захист активістів кримського Євромайдану 26 січня.

29 січня Міжконфесійна рада Криму ухвалила заяву з осудом розпалювання конфлікту в Україні.

Сергій КОНАШЕВИЧ
для «Урядового кур’єра»

Продовження читайте у наступних номерах «Урядового кур’єра»