1.Які права, пільги, соціальні гарантії та норми забезпечення встановлено законодавством України для учасників АТО/OOC та членів їхніх сімей?
I. Антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України. Операція тривала з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2018-го. Після АТО на сході України було введено операцію об’єднаних сил (ООС).
Відповідно до абз. 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 за №3551-XII (із змінами та доповненнями) визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
З огляду на вищевикладене учасників АТО/OOC було прирівняно до учасників бойових дій.
Постановою КМУ від 20.08.2014 року №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, згідно з яким визначено процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, і категорії таких осіб (далі порядок).
Пунктом 4 порядку визначено підстави для надання особам статусу учасника бойових дій.
У пункті 5 порядку зазначено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймаються:
комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін’юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації держспецзв’язку, ДСНС, ДФС (абз. 2 п. 5 порядку);
міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Мінветеранів (далі міжвідомча комісія), у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (абз. 3 п. 5 порядку).
Положення про міжвідомчу комісію затверджує Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії входять фахівці Міноборони, МВС, Мін’юсту, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДФС. Можуть входити фахівці інших державних органів та представники громадських організацій (абз. 5 п. 5 порядку).
II. Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 за № 3551-XII (із змінами та доповненнями) (далі закон 1) передбачено перелік пільг для учасників бойових дій, а саме:
1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;
2) першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);
3) безплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначає Кабінет Міністрів України;
4) 75-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);
5) 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) і скрапленим балонним газом для побутових потреб у межах середніх норм споживання.
Площа житла, на яку надається знижка, під час розрахунків плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, і додатково 10,5 кв. метра на сім’ю.
Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім’ю);
6) 75-процентна знижка вартості палива, зокрема рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення.
Площу житла, на яку нараховується 75-процентна знижка плати, передбачено пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім’ї осіб, які не мають права на знижку плати. Якщо в складі сім’ї є особи, які мають право на знижку плати в розмірі, меншому ніж 75%, спочатку обчислюється в максимально можливому розмірі 75-процентна відповідна знижка плати.
Пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4—6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їхніх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього;
7) безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, зокрема внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду — також електронного квитка, який видають на безоплатній основі;
8) користування після виходу на пенсію (незалежно від часу) чи зміни місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;
9) щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;
10) першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;
11) виплата допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;
12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;
13) переважне право на залишення на роботі в разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи, організації;
14) першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, і першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Учасників бойових дій, які зазнали поранення, контузії або каліцтва під час участі в бойових діях чи під час виконання обов’язків військової служби, забезпечують жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, — протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;
15) одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва. Ці позики надають у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України;
16) першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів з будівництва та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів і їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків;
17) безплатний проїзд раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд раз на рік (туди і назад) цими видами транспорту з 50-процентною знижкою;
18) зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;
19) позачергове користування всіма послугами зв’язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20% тарифів вартості основних та 50% додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50% затверджених тарифів;
20) першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;
21) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування заклади соціального захисту населення відшкодовують витрати, пов’язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством;
22) учасникам бойових дій на території інших держав надається переважне право на вступ до закладів вищої, фахової передвищої освіти, позаконкурсний вступ до закладів професійної (професійно-технічної) освіти і на курси для здобуття відповідних професій.
III. Згідно з Положенням про Державну службу України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, затвердженим постановою КМУ від 10.09.2014 року за №416, Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції — центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовує і координує Кабінет Міністрів України через міністра соціальної політики і який реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, і учасників антитерористичної операції в межах своїх повноважень, державну політику у сфері волонтерської діяльності, а також соціального захисту деяких категорій осіб, зазначених у пунктах 11—14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та членів сімей осіб, зазначених в абзацах четвертому — восьмому пункту 1 статті 10 цього закону, в частині призначення їм відповідної одноразової грошової допомоги.
16.10.2014 року Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції оприлюднила Роз’яснення щодо соціальних гарантій військовослужбовцям, які беруть участь в антитерористичній операції, і призваним під час мобілізації.
Отже, учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачують разову грошову допомогу в розмірі, який визначає Кабінет Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про державний бюджет України.
Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам — за місцем отримання пенсії, а не пенсіонерам — за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання (ч. 1 ст. 17-1 закону 1).
Разову грошову допомогу не виплачують у разі смерті отримувача до 5 травня або набуття громадянином статусу учасника бойових дій після 5 травня відповідного року, в якому здійснюють виплату допомоги.
Сума разової грошової допомоги, що належала особі згідно з цим законом і залишилася не одержаною у зв’язку з її смертю, не входить до складу спадщини і виплачується батькам, чоловікові (дружині), дітям особи, якій передбачено виплату разової грошової допомоги, або родичам, що проживали разом з нею (ч.ч. 6,7 ст.17-1 закону 1).
Згідно з пунктом 6-1 статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі закон 2), членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього закону.
Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначає Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.
Відповідно до абз. 3 статті 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 №1603-IV, передбачено щомісячну виплату цільової грошової допомоги на прожиття, зокрема учасникам бойових дій у розмірі 40 гривень, незалежно від розміру пенсій та надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 закону 2 передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або обіймала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону «Про оборону України», зараховується до їхньої вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначає Кабінет Міністрів України.
Пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV зазначено, що військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у зонах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов’язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва під час виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов’язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов’язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 цього закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 цього закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов’язаних, — після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50 років та за наявності страхового стажу не менш як 25 років у чоловіків і не менш як 20 років у жінок. Отже, мають право на призначення дострокової пенсії за віком.
Згідно з постановою КМУ «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» від 28 липня 2010 за №656, встановлено: якщо щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи 650% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи — 525%, III групи — 360%, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції гідності — 165%, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Згідно з пунктом 15 статті 14 закону 2, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним — з моменту призову під час мобілізації й до закінчення особливого періоду не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності, зокрема банками, і фізичними особами, а також проценти за користування кредитом.
Відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років — 35 календарних днів; від 15 до 20 років — 40 календарних днів; понад 20 календарних років — 45 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки й назад, але не більш як дві доби в один кінець. Святкових та неробочих днів під час визначення тривалості щорічних основних відпусток не враховують.
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п’ятою статті 61 Закону України «Про освіту».
Нормою частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам виплачують грошове забезпечення за рахунок коштів державного бюджету України відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби зазнали поранення (інших ушкоджень здоров’я) і перебувають на лікуванні в медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.
Відповідно до статей 10 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги отримують особи, на яких поширюється чинність цього закону, до яких належать:
1) сім’ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (зокрема здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, яких зазнали під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в її районах та у період її проведення, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (зокрема здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;
2) до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв’язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) власних сімей; діти, які мають власні сім’ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;
3) дружини (чоловіки) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружини (чоловіки) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге;
4) дружини (чоловіки), які не одружилися вдруге, батьки, неповнолітні діти померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та війни 1938—1939 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних);
5) діти померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення цих закладів освіти, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років.
Держава забезпечує учасникам бойових дій та їхнім дітям, зокрема тим, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше, ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти.
Державна цільова підтримка для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді:
— повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
— пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти;
— соціальної стипендії;
— безоплатного забезпечення підручниками;
— безоплатного доступу до інтернету, систем баз даних у закладах освіти;
— безплатного проживання в гуртожитку;
— інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти цим категоріям громадян визначає Кабінет Міністрів України.
Питання соціального захисту учасників АТО/OOC регулюють указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту учасників антитерористичної операції» від 18.03.2015 року №150/2015, постанова Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», рішення Київської міської ради від 9 жовтня 2014 року №271/271 «Про затвердження Порядку надання допомоги киянам — учасникам антитерористичної операції та сім’ям киян, які загинули під час проведення антитерористичної операції» та інші закони і нормативно-правові акти.
2. Який порядок передачі земельних ділянок у власність передбачено для учасників АТО/OOC? Судова практика з цього питання
Відповідно до пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (із змінами та доповненнями) передбачено пільгу для учасників бойових дій, зокрема першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Статтею 118 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (із змінами та доповненнями) (далі ЗКУ) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗКУ, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де розташоване фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній у цих підприємствах. Якщо немає сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради, розмір земельної частки (паю) визначається як середній у районі;
б) для ведення особистого селянського господарства — не більш як 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах — не більш як 0,15 гектара, в містах — не більш як 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектара.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 123 ЗКУ, учасникам бойових дій для одержання безоплатно у власність земельної ділянки (із земель державної або комунальної власності) для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів необхідно подати клопотання про надання дозволу на його розроблення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 123 ЗКУ, у клопотанні зазначають орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додають графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмову згоду землекористувача, засвідчену нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, заборонено вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У ч. 3 ст. 123 ЗКУ зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні.
Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову в його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Умови і строки розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджує Кабінет Міністрів України.
Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом — після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗКУ).
Відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗКУ, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». На сьогодні не всі учасники бойових дій отримують земельні ділянки у зв’язку з тим, що їм часто відмовляють через певні обставини.
Ч. 14 ст. 123 ЗКУ зазначає, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можна оскаржити до суду.
Отже, у разі порушення порядку передачі земельних ділянок у власність учасникам АТО/OOC, і як наслідок, необхідності звернення по захист своїх прав та інтересів до суду вважаємо за доцільне врахувати правові позиції та судову практику, зокрема постанову Великобагачанського районного суду Полтавської області від 02.07.2016 року у справі №525/397/16-a, постанову ВСУ від 17.04.2018 року у справі №826/8107/16, постанову ВС/КАС від 18.09.2019 року у справі №826/8860/16, постанову ВС/КАС від 30.09.2019 року у справі №818/1760/17.
3. Який порядок забезпечення житлом учасників АТО/OOC?
Виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни, до якого належить забезпечення житлом, регламентує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (із змінами та доповненнями) (надалі закон).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 цього закону, ветерани війни — особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Абзацом 1 п. 19 ч. 1 ст. 6 закону визначено перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, зокрема військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення цих заходів.
Відповідно до п. п. 14, 15, 16 ч. 1 ст. 12 закону, учасникам бойових дій надають такі пільги:
► першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, і першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Учасників бойових дій, які зазнали поранення, контузії або каліцтва під час участі в бойових діях чи виконання обов’язків військової служби, забезпечують жилою площею, зокрема за рахунок жилої площі, що передають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації в розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій, протягом двох років з дня взяття на квартирний облік;
► одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва. Такі позики надають у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
► першочергове право на вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів з будівництва та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 року №800-VI (зі змінами та доповненнями), доступне житло — збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25.12.2008 року №800-VI (зі змінами та доповненнями) передбачено, що особам, на яких поширюєтьсячинність п.п. 19 і 20 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надається державна підтримка в розмірі 50% вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або пільгового іпотечного житлового кредиту.
Для учасників АТО/OOC передбачено державну підтримку у вигляді сплати державою 50% вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.
Механізм забезпечення громадян доступним житлом, зокрема учасників АТО/OOC, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року №819 «Деякі питання забезпечення громадян доступним житлом».
Для одержання державної підтримки її одержувач подає регіональному управлінню Держмолодьжитла такі документи:
► заяву про надання державної підтримки;
► копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство повнолітніх членів сім’ї;
► якщо у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, немає відомостей про зареєстроване місце проживання, — довідку про реєстрацію місця проживання, видану органом реєстрації відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (крім осіб, місце проживання яких зареєстроване на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей);
► копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (не подають фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган доходів і зборів і мають відмітку в паспорті);
► витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність, або відсутність у власності житла;
► довідку про перебування на квартирному обліку (у разі перебування на обліку, крім внутрішньо переміщених осіб і членів їхніх сімей);
► документи, необхідні для визначення платоспроможності (довідки з місця роботи повнолітніх членів сім’ї одержувача державної підтримки, а також інші документи, що підтверджують доходи членів сім’ї одержувача державної підтримки);
► письмову згоду кожного повнолітнього члена сім’ї, на якого розраховується розмір державної підтримки щодо включення їх у розрахунок державної підтримки (у довільній формі);
► документи, що підтверджують родинні стосунки між особами, на яких розраховується розмір державної підтримки, які разом з ним проживають або зареєстровані;
► лист від забудовника про намір подальшого укладення з одержувачем державної підтримки договору про придбання житла, в якому визначається вартість і площа житла, що буде придбано, зокрема за рахунок державної підтримки;
► копії документів, отримані від забудовника, завірені в установленому законодавством порядку (щодо забудовника не порушено провадження у справі про банкрутство/забудовник не перебуває у стані припинення; наявність дозвільних документів на виконання будівельних робіт відповідного об’єкта, що відповідають вимогам законодавства (повідомлення про початок виконання будівельних робіт/дозвіл на виконання будівельних робіт тощо) або наявність сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (декларації про готовність об’єкта до експлуатації); наявність документів, що підтверджують право (власності, користування тощо) на земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво відповідного житлового об’єкта; строк будівництва об’єкта не перевищує 12 місяців з дати укладення одержувачем державної підтримки із забудовником договору про придбання житла; вартість будівництва або продажу 1 кв. метра не перевищує граничної вартості).
Особи, на яких поширюється чинність п.п. 19 і 20 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», подають копію посвідчення учасника бойових дій та довідку з Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції.
Після надходження заяви разом з доданими документами регіональні управління Держмолодьжитла розглядають документи, подані особами, які виявили бажання одержати державну підтримку, перевіряють їх і не більш ніж протягом 15 робочих днів інформують заявника про результати розгляду щодо можливості одержання державної підтримки.
Після отримання повідомлення про надання державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла одержувач державної підтримки звертається із заявою до банку та відкриває на своє ім’я поточний рахунок.
Одержувач державної підтримки, регіональне управління Держмолодьжитла укладають договір про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла, відповідно до якого одержувач державної підтримки доручає регіональному управлінню Держмолодьжитла розпоряджатися коштами на поточному рахунку, які складаються із суми вартості об’єкта фінансування та суми винагороди (відшкодування), для будівництва (придбання) доступного житла. Сума винагороди (відшкодування) Держмолодьжитлу за обслуговування коштів, яка визначається у кожному із цих договорів, становить 0,7% розміру державної підтримки.
Після укладення договору про обслуговування коштів одержувач державної підтримки вносить на поточний рахунок, відкритий у банку, кошти у розмірі та у строк, що встановлені таким договором.
Регіональне управління Держмолодьжитла після сплати одержувачем державної підтримки у строки та у розмірі, що визначені у договорі про обслуговування коштів, частини вартості житла подає до територіальних органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, платіжне доручення про перерахування державної підтримки на поточний рахунок громадянина, відкритий в банку.
Протягом п’яти робочих днів після надходження на поточний рахунок одержувача державної підтримки коштів державної підтримки та всієї суми коштів на будівництво (придбання) доступного житла (накопичення на поточному рахунку одержувача державної підтримки повної вартості об’єкта фінансування) між одержувачем державної підтримки та забудовником укладається договір про придбання житла, в якому має бути передбачено відповідальність забудовника за порушення строку введення в експлуатацію об’єкта нерухомості та надання документів щодо права власності на житло.
У разі відчуження одержувачем державної підтримки житла, придбаного ним із залученням коштів державної підтримки, за умови перебування такого житла у власності одержувача державної підтримки менш як три роки кошти отриманої державної підтримки підлягають поверненню до державного бюджету.
За суб’єктним складом чи характером спірних відносин немає усталеної судової практики в питаннях вирішення та розв’язання спорів, що можуть виникнути під час реалізації механізму забезпечення житлом учасників АТО/OOC.
4. Який механізм передбачено для отримання грошової компенсації за належні жилі приміщення для членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли та осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України?
Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, а також членів їхніх сімей регламентує постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року №719, якою затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (надалі порядок).
Право на отримання грошової компенсації мають члени сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, яких зазнали під час участі в антитерористичній операції або забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення цих заходів, статус яким надано відповідно до абзаців п’ятого — восьмого п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і які перебувають на квартирному обліку, за категоріями у такій черговості:
1) категорія I — дружина (чоловік) і малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (в тому числі усиновлені), які проживають разом з матір’ю (батьком); дружина (чоловік), якщо в особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, немає дітей (зокрема всиновлених);
2) категорія II — малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (зокрема усиновлені), які на день її смерті проживали окремо від матері (батька), якщо особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, на день смерті розлучена або не розлучена і дружина (чоловік) цієї особи не позбавлена (не позбавлений) батьківських прав; малолітні та неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла;
3) категорія III — батьки особи, яка загинула (пропала безвісти), померла;
4) категорія IV — повнолітні діти, які не мають (не мали) власних сімей;
5) категорія V — повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства та мають власні сім’ї;
6) категорія VI — повнолітні діти, обоє батьків яких загинули (пропали безвісти), померли;
7) категорія VII — дружина (чоловік) особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, яка (який) на момент загибелі (пропажі безвісти), смерті особи позбавлена (позбавлений) батьківських прав щодо малолітніх та/або неповнолітніх дітей особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (зокрема всиновлених), або не позбавлена (не позбавлений) батьківських прав, але малолітні та/або неповнолітні діти особи, яка загинула (пропала безвісти), померла (зокрема всиновлені), проживають окремо від дружини (чоловіка).
Право на отримання грошової компенсації відповідно до цього порядку мають особи з інвалідністю I—II груп, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, яких особа зазнала під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктами 11—14 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які перебувають на квартирному обліку».
Грошова компенсація виплачується у повному обсязі в порядку черговості взяття на квартирний облік та з урахуванням категорії отримувача грошової компенсації, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Заяву про призначення грошової компенсації член сім’ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особа з інвалідністю або їхній законний представник чи уповноважена особа особисто подають до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку.
До заяви додають копії:
1) документа, що посвідчує особу заявника, а в разі подання документів законним представником чи уповноваженою особою — документи, що посвідчують особу тих осіб, від імені яких подають заяву, а також документ, який надає повноваження законному представникові чи уповноваженій особі представляти таких осіб, оформлений відповідно до законодавства;
2) посвідчення встановленого зразка, що підтверджує статус особи як члена сім’ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або особи з інвалідністю;
3) для осіб, статус яким надано відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 та абзацу восьмого п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», — довідки встановленого зразка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України або про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення;
3-1) для осіб, статус яким надано відповідно до п. 12—14 ч. 2 ст. 7 закону (інвалід війни), — довідки керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних сил, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. №685 «Про затвердження Порядку надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення»;
4) для осіб, статус яким надано відповідно до абзаців п’ятого — сьомого п. 1 ст. 10 закону (сім’я особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, померлого, того, що пропав безвісти), — надання довідки керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних сил, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. №740 «Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб».
4-1) згоду (викладену письмово у довільній формі) членів сім’ї особи з інвалідністю (крім малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх (до 18 років) дітей), на яких нараховується грошова компенсація, щодо включення їх у розрахунок грошової компенсації;
5) документи, що посвідчують родинні стосунки між заявником і особою, яка загинула (пропала безвісти), померла, малолітніми чи неповнолітніми дітьми і особою, яка загинула (пропала безвісти), померла, між особою з інвалідністю і членами її сім’ї, на яких нараховується грошова компенсація, які разом з нею перебувають на квартирному обліку.
Орган соціального захисту населення протягом п’яти робочих днів з дня прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови заявника, про що складає акт.
Після складення акта обстеження матеріально-побутових умов заявника орган соціального захисту населення протягом трьох робочих днів, а в окремих випадках протягом десяти робочих днів вносить до комісії щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, і осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації — подання про виплату грошової компенсації.
Комісія протягом п’яти робочих днів з дня надходження подання розглядає його по суті і в присутності заявника або його законного представника чи уповноваженої особи приймає рішення щодо призначення або відмови в призначенні грошової компенсації.
У разі прийняття рішення про призначення заявникові грошової компенсації комісія одночасно визначає її розмір.
У разі прийняття рішення про відмову в призначенні грошової компенсації заявник має право оскаржити таке рішення комісії до суду.
Запитання можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua
Ми в Google+