Сьогодні, 22 січня, у день проголошення 1919 року Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та
Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), світове українство урочисто відзначає 103-тю річницю Соборності України, що стала втіленням тисячолітніх традицій українського державотворення.
Проголошенню Соборності України передував IV Універсал Української Центральної Ради від 22 січня 1918 року, що того самого дня, але на рік раніше від Акта Злуки, проголошував незалежність УНР у складних умовах Першої світової війни, розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, перебігу Української революції 1917—1921 рр. та збройної агресії більшовицької Росії. І рівно рік потому Акт Злуки було закріплено Універсалом Директорії Української Народної Республіки.
Ці два доленосні документи засвідчили національне самоусвідомлення й державницьку зрілість українського народу, його прагнення мати власну державу та готовність захищати її незалежність і соборність. Утім, століття тому під тиском зовнішніх ворогів та внутрішньополітичних суперечностей зберегти державність і втілити проголошену соборність українцям не вдалося.
Попри поразку Української революції 1917—1921 років, ідея Соборності не розчинилася у плині історії: перші офіційні комеморації з нагоди Соборності відбулися 22 січня 1939 року в Хусті — столиці Карпатської України, що перебувала тоді у складі Чехословаччини. Це була наймасовіша демонстрація українців — понад 30 тисяч учасників акції нагадали про волю українства до об’єднання українських земель у власній державі, виголошену ще 1919 року на Софійській площі в Києві.
Закономірно, що у часи тоталітарного режиму українці не могли відзначати ні незалежність «буржуазної», на думку більшовиків, Української Народної Республіки, ні День Соборності. Однак пам’ять про знаменні події новітньої української історії та традиції державотворення зберігала і відзначала щороку українська еміграція, розкидана по всьому світі. Про це розповідають колекції документів зокрема Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ). Тяглість відзначення цих державницьких свят простежується у виданій за кордоном періодиці, програмах дій, обіжниках та комунікатах уряду УНР в екзилі, підкріплених численними рішеннями закордонних громадсько-політичних організацій.
Так, у 71-шу річницю проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР і на вшанування подій Української революції 22 січня 1990-го закордонні українці гаряче вітали патріотичну громадськість в Україні та її живий ланцюг Соборності, утворений між Києвом і Львовом. Він не лише став символом єдності східних і західних земель України, а й засвідчив усьому цивілізованому світові, що українці подолали страх перед комуністичним режимом і готові йому протистояти. Це була одна з наймасовіших акцій у Центральній і Східній Європі, в якій, за різними підрахунками, взяли участь від одного до трьох мільйонів осіб. Державницька акція українства стала провісницею скорого розвалу імперії зла та відновлення незалежності й соборності України.
Сьогодні, відзначаючи День Соборності України, українці мають насамперед усвідомити помилки сторічної давності й збагнути їхню ціну — втрату державності. А тому об’єднатися у спільній боротьбі проти давнього агресора, не сумніватися у власних силах і не опускати рук, коли часом здається, що історія повторюється. Пам’ятаймо головне: лише консолідованість українського суспільства й мужність українського війська — то запорука перемог у боротьбі проти будь-яких зовнішніх загроз. Разом ми сила! А наша сила — в єдності!
Віра ФАЗЛЄЄВА,
провідний архівіст ЦДАЗУ,
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+