Кожна людина має власне уявлення про якийсь об’єкт, вважаючи його визначним чи ні. Щоб навести певний лад у цьому, 1972 року в Парижі було ухвалено Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини. У цій конвенції сформульовано основні вимоги, або критерії, за якими ті чи ті об’єкти можуть внести до списку Всесвітньої спадщини, тобто об’єктів, які мають загальнолюдське значення.
Перший список об’єктів було сформовано 1978 року. Відтоді його поступово доповнюють, і на травень 2020-го він налічує 1121 об’єкт. Із них 869 належать до культурної, 213 — природної, 39 — до обох водночас.
На жаль, кількість об’єктів, якими може похвалитися Україна, в цьому списку зовсім невелика — лише сім. Першим, який увійшов під одним номером, став Софійський собор і Києво-Печерська лавра. Поступово список поповнили історичний центр Львова (1998), пункти геодезичної дуги Струве (2005), букові праліси Карпат (2007), резиденція митрополитів Буковини і Далмації (2011), дерев’яні церкви карпатського регіону України та Польщі (2013), стародавнє місто Херсонес Таврійський (2013).
Існує значний перелік об’єктів-кандидатів, яких відУкраїни 17. Деякі з них можуть внести у список, щодо деяких існує сумнів.
Водночас в нашій країні багато визначних об’єктів, про які чомусь забуто, принаймні коли формували список кандидатів. Насамперед це стосується дельти Дунаю, яка частково розташована в Україні, частково в Румунії. Румунська частина дельти потрапила у список ще 1991 року. Проте відповідної пропозиції від України немає. А в цьому питанні дуже великі шанси на позитивне рішення. Зокрема свого часу від України та Словаччини було подано пропозицію внести до списку букові праліси Карпат. Після позитивного рішення кілька європейських країн, можливо, навіть тих, де площа букових лісів становить лише кілька гектарів, сформулювали спільну пропозицію, і тепер цей об’єкт із трохи зміненою назвою належить аж 12 країнам, серед яких Албанія, Бельгія та Іспанія. У цьому разі важливо й те, що всю дельту Дунаю, а не лише її румунську частину, занесено до списку 200 найцінніших екосистем планети Global 200.
Недостатньо уваги у нас печерам Тернопільщини. Наведемо лише кілька фактів: одна з тутешніх печер, а саме Оптимістична, є найдовшою в Європі і водночас найдовшою гіпсовою печерою у світі. Довжина її ходів перевищує 260 км. Порівняно неподалік є печера Озерна, довжина якої становить 140 км. На півдні Тернопільщини є ще кілька печер завдовжки десятки кілометрів, зокрема Млинки і Кришталева. Зрештою, за розмірами та іншими характеристиками печери Тернопільщини відповідають принаймні двом критеріям Всесвітньої природної спадщини: vii—об’єкт — природний феномен або простір неповторної природної краси та естетичної важливості, а також viii—об’єкт — видатний зразок головних етапів історії Землі, зокрема пам’ятка минулого, символ геологічних процесів, розвитку рельєфу.
На жаль, немає у списку кандидатів від нашої країни і фортеці в місті Хотин. А це найбільша і найнеприступніша фортеця України, яка до того ж чудово збереглася. Вражає висота її товстелезних стін — 40 м. Трохи схожа на Хотинську фортецю Аккерманська, але її площа вдвічі менша. До того ж одну з чотирьох башт її цитаделі внаслідок підняття рівня води у Дністровському лимані, який поряд, зруйновано. Кам’янець-Подільська хоч і добре збереглася, порівняно невелика. У будь-якому разі близькість історичних подій і тяжіння до одного регіону дає підстави об’єднати всі три фортеці під загальною назвою «Фортеці Придністров’я» і пропонувати їх для внесення у список. Імовірність позитивного рішення тут також чимала, адже ці фортеці задовольняють багатьом критеріям культурної спадщини.
Унікальним об’єктом України можна вважати Змієві вали. Насамперед вони вражають довжиною, яка становить кількасот кілометрів. Ці вали слугували захистом руських земель від набігів кочових племен із півдня. Тому вони переважно мають широтне простягання. З південного боку валів існує рів, з якого і зроблено вал. Численні фрагменти валів збереглися на лівих берегах правобережних приток Дніпра Стугни та Росі. У цьому разі природний захисний рубіж доповнено штучним. Змієві вали також задовольняють кільком критеріям Всесвітньої спадщини і тому їх не можна залишати поза увагою.
Без сумніву, в Україні ще чимало визначних об’єктів, які можуть потрапити у список Всесвітньої спадщини. Однак тут потрібні належні пошук та аргументація
Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ,
доктор географічних наук,
Ірина МИХАЛЬЧУК,
фахівець з туризму,
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+