У передсвяткові дні шанувальникам хорового співу України заслужений академічний Закарпатський народний хор зробив чудовий подарунок. За власні зароблені на виїзних концертних виступах кошти видав окремою книжкою твір корифея композиторського мистецтва Іштвана Мартона — кантату «Карпатська рапсодія». У Великому залі Художнього музею імені Йосипа Бокшая в Ужгороді колектив виконав цей твір, презентувавши саме видання. На заході побував кореспондент «Урядового кур’єра».

Присвята рідному краю

«Карпатська рапсодія» — твір для хору, солістів і оркестру, задуманий як мистецька посвята пам’яті видатного живописця, одного з основоположників закарпатської школи живопису Федора Манайла. Текстову канву створив поет, перекладач, літературний критик Юрій Шкробинець. Він добре знався і з художником Манайлом, і з композитором Мартоном. Зрештою, всі троє не лише товаришували: їх пов’язувала спільна праця з підготовки концертних програм заслуженого Закарпатського народного хору, ілюстрованих літературних перекладів. Їхнім творчим кредо, за словами художнього керівника і головного диригента Закарпатського народного хору Наталії Петій-Потапчук, було примножити духовні скарби малої батьківщини та відкрити їх світові.

Художника Федора Манайла недарма називають  третім з  «руської трійці» митців поряд з Адальбертом Ерделі та Йосипом Бокшаєм. Спираючись на філософію експресіонізму та використовуючи творчі засоби, він утілив на полотні світоглядні уявлення верховинців, їхній побут, внутрішній світ, традиції, збагатив живопис їхнім символізмом. Варто згадати і про близьке знайомство Манайла з режисером Сергієм Параджановим, який запросив Федора Федоровича художником-консультантом на кінострічку «Тіні забутих предків». Чимала частина творчого спадку митця зберігається в його родовому будинку, в якому відкрито меморіальний музей.

Юрій Шкробинець у поетичних рядках кантати порівняв Федора Манайла з велетом, Говерлою, яка вказує на недосяжність величі майстра пензля, значущість його спадщини в художній традиції краю. У вступному слові до книжки «Карпатська рапсодія» музикознавець, кандидат мистецтвознавства, член Національної спілки композиторів України Тетяна Росул написала: «Поет пристрасно стверджує, що через художній світ Ф. Манайла людина здатна сягнути Гімалаїв і повернутися на плай, на Верховину, в рідний край».

Крок до відзнаки

Поєднавши три значущі постаті в різних видах мистецтва — слова, зображення і музики, «Карпатська рапсодія» не одразу знайшла шлях до слухачів. Як і більшість творів Іштвана Мартона, досі була фактично не доступною виконавцям. В архівах і тепер лежать неопублікованими багато творів композитора, загальна кількість яких — понад 400.  Під час святкового концерту гості дякували артистам за можливість потримати в руках ошатне видання (Ужгород : ТОВ «РІК-У», 2021. 120 с.), яке вмістило і партитуру, і докладні біографічні довідки про авторів та героя «Карпатської рапсодії» Іштвана Мартона, Юрія Шкробинця та Федора Манайла.

Музику кантати Іштван Мартон написав на схилі літ, коли вже не міг самостійно пересуватися, навіть підвестися із крісла. Переборюючи важку недугу, він таки завершив твір, з яким глядачі ознайомилися у відеозаписі, показаному на Закарпатському обласному телебаченні 9 травня 1991 року. На той час хором керував О. Щербатий. Поновлено кантату 2010-го, коли колектив очолювала нинішній художній керівник і головний диригент Закарпатського народного хору Наталія Петій-Потапчук. Її тоді виконали на 65-річчі колективу і з нагоди 90-річчя із дня народження Федора Манайла.

«Нині значна частина спадку Іштвана Мартона становить основу репертуару хору, — зазначила, презентуючи кантату перед її виконанням у грудні 2021-го Наталія Петій-Потапчук. — Це твори для хору без супроводу та в супроводі оркестру, розгорнуті балади для солістів і хору, вокально-хореографічні композиції, солоспіви, духовні твори».

Книжки із щойно виданою кантатою, репродукцією картини Федора Манайла «Весна в Карпатах» на обкладинці лежали на столику. Їх Наталія Петій-Потапчук урочисто вручила керівникам виконавських колективів, мистецьких навчальних закладів, творчих спілок. Отримуючи подарунки, вони ділилися думками, спогадами про сьогодення й минуле музичного мистецтва на Закарпатті. Із вдячністю відгукнулася на видання, в якому використано вірші Юрія Шкробинця, його донька Леся. Автора поетичного тексту музичного твору Юрія Шкробинця за численні переклади з багатьох мов, літературно-критичні статті, дослідження з історії українсько-угорських літературних зв’язків було удостоєно премії ім. М. Рильського та міжнародної угорської літературної премії ім. Г. Бетлена.

І ось слово взяла її величність Музика під склепіннями Великого залу музею, в якому розгорнули виставку полотен Федора Манайла. Спів артистів супроводжувало могутнє звучання оркестру народних інструментів. Захід став одним з головних на завершення мистецького року-2021. Та розповідь про нього була б неповною без приємної звістки: заслужений академічний Закарпатський народний хор представлено до звання національного. Сподіваємося на заслужену відзнаку.