Голова правління
Пенсійного фонду України
Борис ЗАЙЧУК

Існують речі, які за суттю, здавалося б, однозначні й зовсім не потребують будь-якого додаткового роз’яснення або уточнення. Але в тому-то й річ, що — «здавалося б»...

За першої ж спроби заглибитися в предмет стає зрозуміло, що далеко не все так просто й однозначно. Чудовий приклад цього — колізії, які струшують останнім часом усю країну у зв’язку з протестними виступами ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і тих, хто постраждав внаслідок цієї аварії. Що тут, здавалося б, може бути спірного? Люди, які поклали своє здоров’я на вівтар приборкання ядерного монстра і ліквідації наслідків його буйства, вимагають від держави абсолютно законних компенсацій, відстоюють свої права, домагаються справедливості.

Так воно і є — на перший погляд. Але дедалі більше переконуєшся, що за начебто «стихійними збуреннями» нерідко стоять ляльководи — безжальні й цинічні. Що аж ніяк не всі протестувальники мають хоч якийсь стосунок до чорнобильців, більш того — певна частина тих, хто має посвідчення ліквідатора, жодного разу в житті навіть не наближалася до смертоносної «зони»! І це, повірте, далеко не повний перелік «підводних каменів», які криються під тими каламутними «хвилями», що їх сьогодні дехто з усіх сил намагається підняти навколо й справді вкрай болючих «чорнобильських» проблем.

Щоб унести ясність принаймні в основні з цілої низки непростих питань щодо пенсійного забезпечення ліквідаторів та осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ми звернулися до людини, яка володіє всією повнотою інформації в цій галузі, — голови правління Пенсійного фонду України Бориса Зайчука.

«Чорнобильські» печатки — з Білої Церкви

— Борисе Олександровичу, поясніть, будь ласка, чи є якесь підгрунтя під тими матеріальними претензіями, які сьогодні висувають деякі представники чорнобильців до держави? У чому їхнє коріння?

— Причина досить проста. Річ у тому, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується лише для нарахування пенсій звичайним пенсіонерам. Крім цього закону, діють іще 27 спеціальних законів, які теж регулюють пенсійне забезпечення, зокрема й чорнобильців. Ось тут і виникла правова прогалина, яку використовують деякі судді, котрі тлумачать рішення Конституційного Суду на свій розсуд і призначають «чорнобильські» пенсії у розмірі 6, 8 і 10 чинних прожиткових мінімумів.

До чого це призвело? У 2011 році Пенсійний фонд виплатив чорнобильцям за рішеннями судів додатково 5,9 млрд гривень. Крім того, окремі судді виносили рішення щодо компенсації виплат пенсіонерам-чорнобильцям за період з 1996 року до сьогодні, звідки й виникли такі великі одноразові виплати розміром 250, 300, 700 тисяч гривень. Безумовно, це неправомірно.

При цьому з незрозумілих причин часто один і той самий суддя приймав різні рішення. Наприклад, одним рішенням призначалася тільки виплата компенсацій за попередній період, а в іншому йшлося про виплату як сум за попередній період, так і встановлення пенсії на майбутнє відповідно до змін прожиткового мінімуму. Тож розміри виплат різко збільшувалися. Наприклад, деякі чорнобильці отримували по 700 тисяч гривень одноразової виплати і по 30 тисяч гривень щомісячної пенсії.

З огляду на ці порушення і згідно з чинним законодавством, ми подали апеляції на такі судові рішення. Під час призначення виплат потрібно дотримуватися закону, а не шукати в ньому лазівки та манівці.

— Напевно, коли з тих чи інших причин у законодавстві з’явилося певне «слабке місце», то знайшлись і люди, котрі використали це, до того ж, зовсім не з безкорисливими мотивами?

— Так і сталося. Правовою колізією, що утворилася, скористалося багато людей — передовсім юристи. Цікавий у сенсі нашої розмови епізод стався в Білій Церкві: двоє адвокатів і помічник адвоката виготовили печатку суду і… торгували «судовими рішеннями»! Кілька сотень таких «рішень» вони продали й направили до державної виконавчої служби. Коли ці рішення надійшли до управління Пенсійного фонду, то, звичайно ж, у наших працівників виникли сумніви щодо їх легітимності. І яким же було здивування, коли, зробивши відповідний запит до міськрайсуду Білої Церкви, ми виявили, що таких рішень зовсім не було!

На сьогодні всі матеріали у цій справі ми передали до правоохоронних органів. Цих людей затримали, вони дають відповідні пояснення. Спритники встигли підготували майже 600 таких рішень, середня вартість одного сягала 3000 гривень. Ось і підрахуйте «заробіток» на «чорнобильському» питанні, геть далекий від законного.

Були одночасно в Києві й у Чорнобилі

— Борисе Олександровичу, напевно, це не дуже коректне запитання, але й не поставити його теж не можна… Отже, чи всі ті особи, що мають сьогодні нібито на цілком законних підставах оформлені посвідчення ліквідаторів, справді ними є?

— Мені це прикро, але факти — річ уперта… Що далі відходимо в часі від трагічної аварії, то кількість ліквідаторів збільшується. І свідчить це насамперед про одне: поряд зі справжніми героями, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків катастрофи, з’явилося багато псевдочорнобильців.

Щодо посвідчень, то Пенсійний фонд не видає посвідчень ліквідаторів, а підставою для призначення пенсій у нас є лише це посвідчення. Ми ж постійно працюємо над тим, щоб гроші, призначені державою для виплат людям, котрі справді їх заслуговують, не потрапляли до рук шахраїв. А таких, повірте, вистачає.

Ось один із дуже характерних прикладів. У Харківській області, коли почали перевіряти обгрунтованість великих розмірів «чорнобильських» виплат, викрили численні факти ошуканства. Так, один громадянин тільки 2008 року вперше — наголошую: вперше! — встановив за рішенням суду своє право називатися чорнобильцем. А вже через півтора місяця він подав до суду заяву для перерахунку виплат. Мало того: коли в нього не виходить домогтись бажаного в цьому суді, він перереєстровується в іншому районі. І вже інший суд, за новим місцем проживання, встановлює йому інвалідність і виносить рішення про виплату за попередній період у розмірі майже 150 тисяч гривень, та ще й встановлює йому пенсію в розмірі 22 тисячі гривень.

Чи є тут питання стосовно законності? Певен, що є. Утім, цей приклад не найбільш кричущий. Коли ми почали прискіпливо дивитися на такі матеріали, як, скажімо, довідки (особливо про зарплати ліквідаторів і тих осіб, хто призивався в цей час на збори у військових частинах), то були, відверто кажучи, приголомшені. Скажімо, була така собі військова частина №55237. Так-от, якимось «випадковим» чином до однієї жінки потрапила печатка цієї військової частини, і вона майже протягом десяти(!) років штампувала довідки «учасникам ліквідації»… Найцікавіше відбувалося, коли такі «ліквідатори» потім приходили на перереєстрацію і їх просили надати копію трудової книжки. Ось тут уже починалася справжня містика: виходило так, що людина «роздвоювалася». Тобто згідно із записом у трудовій книжці, вона працювала в Києві й водночас перебувала в Чорнобилі.

— Видають довідки, за якими зарплату нараховували за один період, а довідка про перебування в Чорнобильській зоні — за інший…

— Я з величезною повагою ставлюся до всіх людей, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Але надто багато до них, вибачте, примазалося й незаконно використало всі пільги, що їх держава надала справжнім чорнобильцям. Ось звідки взялися ті фантастичні, непідйомні для будь-якого державного бюджету виплати в мільярди гривень.

Відверто кажучи, не заздрю суддям, які ухвалювали такі рішення (та й, вочевидь, робили це «не просто так»). Можу назвати навіть населені пункти, де всі, повторюся: всі — жителі пройшли через суд, який призначив їм захмарні компенсації. І навіть більше: є й такі місця, де живуть (згідно з рішенням місцевого суду, звичайно ж!) лише інваліди принаймні 2 групи…

Це питання для всіх. До того ж питання не лише юридичне, а й морально-етичне. Є речі, на яких спекулювати — просто гріх… Ми стоятимемо на своїх позиціях і оскаржуватимемо сумнівні судові рішення. Передусім тому, що гроші повинні отримати справжні чорнобильці, а не ті, хто не лише не має жодного права на статус ліквідатора, а й використовує його для різних спекуляцій та провокацій.

Олександр ІВАЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ  «УК»

Борис ЗАЙЧУК. Народився 27 серпня 1949 р. у м. Старокостянтинів Хмельницької обл. Освіта вища. Український педагог, політолог, економіст, дипломат. 1993 — 2008 рр. — заступник голови правління ПФ, голова правління ПФ. З березня 2010 р. — голова правління ПФ. Заслужений працівник соціальної сфери України.