Про вправність бійців протитанкових розрахунків, які в зоні бойових дій завдають втрат ворогові з українських ПТРК «Стугна-П» та американських комплексів «Джавелін», розповів командир роти протитанкових ракетних комплексів 117 окремої важкої механізованої бригади ЗСУ Сергій з позивним «Гімлі».

Дістає ворожі цілі на відстані 5 км

Сергій до широкомасштабного вторгнення рф п’ять років працював далекобійником у Європі. Першого дня повномасштабної війни перебував у Франції. Коли на західних кордонах стояли багатотисячні черги людей, які покидали Україну, він навпаки рухався назад на батьківщину. Родом Сергій із Чернігівської області, з Ніжина, де чекали дружина з дітьми та батьки. Польські прикордонники з подивом запитали в нього: «На війну їдеш?» Він відповів, що так, захищатиме Україну. Вони на знак поваги потиснули йому руку та побажали успіху.

Спочатку Сергій долучився до місцевого добровільного формування тер оборони, далі був призов у ЗСУ. Тепер він профі, має колосальний досвід знищення російської техніки з різних протитанкових ракетних комплексів вітчизняного та закордонного виробництва на різних ділянках фронту.

«На озброєнні підрозділу стоять українські ПТРК «Стуг на-П», до нас прикомандировані розрахунки американських комплексів «Джа велін» з інших підрозділів ЗСУ.

Комплекс «Стугна-П» — це гордість і одне з важливих досягнень вітчизняного виробництва. Його розробило й виготовило Київське конструкторське бюро «Луч». Комплекс має систему наведення керованої протитанкової ракети за лазерним променем, що здійснюється у напівавтоматичному режимі із закритої вогневої позиції за допомогою пульта, який виноситься кабелем на відстань від 50 до 100 метрів. Деякі варіанти цього комплексу оснащено тепловізійним прицілом для роботи вночі. ПТРК може вести вогонь ракетами з різними бойовими частинами — тандемними кумулятивними чи осколково-фугасними — й уражати танки чи іншу броньовану техніку та укріплення на максимальній відстані п’ять кілометрів», — розповідає командир роти протитанкістів.

Однією із ключових переваг «Стугни-П» над іншими подібними протитанковими системами бійці називають дистанційне керування. Адже завдяки йому насамперед досягається збереження особового складу, що на теперішній час дуже актуально з огляду на інтенсивність бойових дій.

«Як ми працюємо? Нам визначають територію, умовно кажучи, квадрат, де є танконебезпечні рубежі, куди супротивник може виїхати для завезення і десантування своєї піхоти. Вилітаємо «Мавіком», розвідуємо місцевість та визначаємо плюс-мінус точку, де можна облаштувати позицію ПТРК. Далі виходять наші розвідники і на місці визначають, на якій конкретно точці місцевості доцільно розміститися, з якої буде найкраща можливість знищувати ворога.

Обов’язково користуємося бойовою системою управління «Кропива», картою місцевості з висотами: чи є пряма видимість тощо. Далі обладнуємо бліндаж і лише після ретельних заходів маскування позиції висуваємося туди з ПТРК. Залежно від напрямку та дій ворога вирішуємо, скільки нам буде потрібно на цій позиції протипіхотних та кумулятивних ракет. Знову піднімаємо «Мавік», щоб наші пілоти з повітря подивилися, чи видно вогневу позицію та замасковану установку, — уточнює «Гімлі».

До речі, установка «Стугна-П» може стояти за 100 м від розрахунку, який перебуває в укритті або бліндажі й методом дистанційного керування через монітор визначає дистанцію до цілі, спостерігає за полем бою, робить постріл на відстань до п’яти кілометрів.

«Тобто вдарив з безпечної відстані, влучив у ціль і забув. Такі ось очевидні спроможності нашого ПТРК.

Наприклад, розрахунок американського комплексу «Джавелін» робить постріл вручну з вогневих позицій і на меншу відстань — залежно від типу ракет. Це може бути два, три або до чотирьох кілометрів. Яка бойова робота в ідеалі? Один постріл — одна ціль. Можливості «Стугни-П» плюс професійні розрахунки — це формула успіху, яка дає багато чудових результатів з ураження ворожої бойової техніки», — розповідає Сергій.

За словами протитанкістів, наприклад, на запорізькому напрямку на відстані 4800 метрів одним пострілом було знищено російський танк Т-72, який рухався. Або на відстані три кілометри знищено рашистську БМП разом з окупантами. Їхня машина приїхала, щоб забрати з поля бою вбитих та поранених, хлопці дочекалися моменту завантаження 12 тіл на БМП і завдали удару: ураження стовідсоткове, після ракети не виживає ніхто.

«Загалом на Запоріжжі було знищено майже 30 одиниць різної ворожої техніки. На Донеччині ми нещодавно, тому тільки, як то кажуть, пристрілюємося. Рельєф місцевості не дає змоги працювати сповна. Але вже знищуємо ворога. Днями наші розрахунки із «Джавеліна» знищили дві БМП рф з відстані два кілометри. Ворожі бойові машини намагалися прорватися в тил нашої піхоти й висадити десант. Ситуація розвивалася дуже динамічно. Було всього три-чотири хвилини на два ураження. Хлопці сиділи на гарній висоті, була добра видимість. Одну машину повністю знищили, іншу підбили, й вона зупинилася. Далі за роботу взялися FPV-дрони — вони до кінця розібрали цю БМП і російських штурмовиків, які вибігали з машини, що горіла.

Або ще одна цікава історія. За останній тиждень росіяни чотири рази пробували прорвати наші позиції на передньому краї. І всі ці спроби виявилися невдалими для них. Це були колони з технікою: попереду йшов танк з мінним тралом, далі за ним рухалися три-чотири БМП і ще один танк. Так-от, перший танк із тралом знищив протитанковий розрахунок «Джавеліна» із сусіднього підрозділу, адже їм було найзручніше в нього влучити. Далі розпочалося просто тотальне знищення цієї механізованої колони. Туди летіло все: артснаряди, скиди з дронів, долучилися танки. Били по окупантах не тільки підрозділи 117 бригади, а й артилерія сусідів. Знищили все!» — стверджує «Гімлі».

Головне — постійно вчитися і розвиватися

Усі розрахунки протитанкістів пройшли фахову підготовку з експлуатації й бойового застосування «Стугни» та отримали освітні сертифікати. Бійці дуже мотивовані бити ворога, швидко вчаться, опановують нові способи та методи знищення противника.

Цікаво, що крім основної роботи зі знищення ворожої техніки та укріплень, вони разом з підрозділами аеророзвідки корегують вогонь артилерії по малих штурмових групах противника й техніці, які наступають на покровському напрямку. Розрахунок на безпечній відстані від комплексу у спеціально підготовленому укритті дистанційно веде спостереження за визначеним районом бойових дій. У режимі радіозв’язку відбувається коригування ударів артпідрозділів. Ці речі щодо взаємодії бригадних засобів ураження істотно впливають на успішність знищення ворога.

«Якось на запорізькому напрямку ми затрофеїли кацапський ПТРК «Корнет» і ракети до нього. Що цікаво, ми цим комплексом потім навіть знищили танк рф. Однак… Мінус цієї протитанкової установки в тому, що розрахунок безпосередньо перебуває біля неї, а це значно збільшує шанси, що його помітить наприклад БпЛА «Мавік» з повітря. Наш розрахунок, навпаки, на відстані 100 метрів від замаскованої «Стугни-П», тобто в укритті й безпеці завдає ударів по техніці противника. Ми цінуємо своїх людей, на відміну від росіян.

«Корнет» працює за таким самим принципом, як і «Джавелін»: побачив і вдарив. Але установка важка, її неможливо переносити двом людям. «Стугна» теж важка, але вона більш пристосована до оборонних дій. Як і будь-який розрахунок ПТРК, ми прив’язані до висоти і прямої видимості. Дальність застосування «Корнета» така сама, як і в української установки. Проте ще один мінус — у нього погана оптика, бо там радянський приціл, а в «Стугни-П» сучасна оптика із зумом, що дає змогу тричі змінювати масштаб картинки. Навіть у густий туман на три-чотири кілометри буде видно якісь сигнатури. А на російському ПТРК цього побачити неможливо, бо залишається просто дивитися у приціл. «Корнет» — фактично радянський тип протитанкового засобу, тому, звісно, наш ПТРК набагато кращий. Ворог намагається поліпшити його бойові можливості, але поки що я не зустрічав модернізованого варіанта рашистського ПТРК», — розмірковує Сергій.

Ворожі розрахунки протитанкістів для українських бійців — завжди жирна ціль. Як і захисники України для ворога. Проте росіяни чомусь уперто припускаються фатальних для них помилок.

«Пам’ятаю, якось рашистський розрахунок ПТРК з одного і того самого місця робив три-чотири постріли. Тоді був густий туман, і наші хлопці просто по спалахах побачили — навіть сигнатур не було видно, що це працює ворожий розрахунок. Дочекалися, коли окупанти зробили один із пострілів. І щойно їхня ракета вилетіла, ми зробили свій постріл — і все, ураження: ворожий розрахунок було знищено. Після цього противник вже боїться виставляти свої ПТРК поблизу лінії зіткнення. Це дає змогу нашим танкам здійснювати удари по ворогу прямим наведенням у смузі відповідальності нашого підрозділу.

Якщо в зоні бойових дій противник не застосовує бронетехніку, ведемо спостереження і виявляємо місця розташування ворожих FPV-дронів, розвідувальних та ударних БпЛА», — розповідає командир підрозділу.

Вітчизняна «Стугна» дуже результативна, проте не варто забувати, що заокеанський ПТРК «Джавелін» — також досить ефективна зброя в боротьбі з рашистами. Ракета має теплову голівку самонаведення, тому оператор ракетного комплексу не має супроводжувати та коригувати її політ після запуску, поки вона наближається до цілі.

«Тобто якщо ти зафіксував ціль, зробив постріл, то не треба доводити цю ракету, вона вражає ціль автоматично, просто за наведенням. Якщо є пряма видимість, можна працювати і на чотири кілометри. Її велика перевага — мобільність: це переносна установка, не така громіздка, як стаціонарний ПТРК «Стугна-П». Один комплекс «Джавелін» важить усього 22 кг.

Є питання щодо ціни ракет. Якщо українська ракета коштує близько 20 тисяч доларів, то американська — щонайменше 175 тисяч доларів. Але коли дивитися на ціну, наприклад, знищеного російського танка, то вартість навіть американських ракет не здається аж такою великою», — переконаний Сергій.

Досвідчені протитанкісти нагадують інші особливості установки «Джавелін» щодо ураження цілей. Наприклад, якщо першу ціль уражено і біля неї крутиться друга, то ракета знову полетить в, умовно кажучи, палаючу БМП, яка віддає більше тепла, хоч і зафіксовано установку з наведення вже на цій другій цілі. Усе залежить від вдалих дій розрахунку, який вже має досвід. Тобто треба дочекатися, коли друга ціль відійде трохи далі чи просунеться вперед або відкотиться назад, і лише тоді робити постріл. Такий ось принцип тепловіддачі у «Джавеліна».

«Треба мати бажання. Навчитися можна абсолютно всього. У нас підрозділ сформовано переважно з добровольців, які прийшли від самого початку широкомасштабного вторгнення і не є професійними військовими. Бійці зовсім не розумілися на протитанкових комплексах. Дуже багато ще залежить від фахової підготовки в навчальних центрах. Але головне — постійно вчитися і розвиватися.

Нині підготовка триває протягом місяця. Із власного досвіду скажу: якщо людина вмотивована і хоче навчитися, їй вистачить і десяти днів.

Я навчався за скороченим курсом — два тижні. Самі розумієте, через вартість ракети до «Стугни-П» та обмежену кількість цих ракет навчальних пострілів під час підготовки в нас не було. Працювали на тренажерних комплексах. Тому перші бойові постріли вже були на передньому краї. Звісно, є деякі моменти щодо роботи із цією установкою. Та коли ти бачиш, що рухається ворожа колона в бік нашої піхоти, забуваєш абсолютно про все і працюєш на автоматизмі. А ще більше досвіду здобуваєш з кожним наступним пострілом по рашистах», — підсумовує командир роти ПТРК.

Віталій ПАНЧИШИН,
АрміяІnform, онлайн-медіа Міноборони