Пункт управління важкими бомберами 38 окремої бригади морської піхоти захований поблизу звичайного населеного пункту. Без вивісок, без техніки під вікнами, без світла назовні. Тут не маскуються про всяк випадок.

«Ворог активно полює на такі точки. Не шкодують ні ударних дронів, ні КАБів», — пояснюють нам військові одразу на вході.

Вороги забрали в неї занадто багато

Оператор важкого бомбера Nemesis із позивним «Зойць» зустрічає нас у цивільному. Це теж частина логіки. Міське маскування.

Вузький вхід до пункту управління — і простір різко стискається. Приміщення тісне, щільне, без повітря. Але все зібрано під одну функцію: столи, монітори, пульти. Кожна річ — на своєму місці. Світло — лише над робочими зонами. Решта — в напівтемряві.

Сам бомбер Nemesis тут не стоїть. Борт перебуває на позиції — ближче до району бойової роботи. Там його споряджають і готують до запуску. А звідси керують ним.

Nemesis працює не звичайним радіоканалом. Керування і відео надходять через супутниковий зв’язок Starlink. Це дає змогу розносити позицію запуску і пункт управління і підводити апарат ближче до зони роботи.

«Зойць» не починає з історій. Не пояснює, хто вона. Натомість вмикає екрани, перевіряє канали, параметри, живлення.

«Тут ми керуємо бортом. І звідси приймаємо рішення в повітрі», — каже вона, не відриваючись від моніторів.

Звідси вона працює тоді, коли надходить завдання, незалежно від пори доби. Проте поки Nemesis на позиції готують до роботи, в пункті управління з’являється кілька хвилин короткої паузи. Ні, не перепочинок, а просто час, коли можна говорити, не відриваючись від екранів. Саме в такі моменти «Зойць» пояснює, чому вона тут.

Вона родом з Харкова. Говорить коротко й без підводок. Але згодом стає зрозуміло: це не факт — це особистий мотив.

«Вони, на жаль, забрали занадто багато. Вони вбивають моїх друзів. Вони нищать мої міста. Мій Харків», — важко зітхає. 

А після короткої паузи додає порівняння, яке для неї закриває тему: «Це якби п’яний сусід зайшов до мене в квартиру і сказав: «Все! Я тепер тут живу».

До керування Nemesis вона прийшла не одразу. До важких бомберів у неї були «крила» — розвідка й ураження. Тому перехід не став межею.

«Загалом це не квантова фізика. Якщо є бажання і мотивація, всього можна навчитися», — переконливо каже.

Про почесну нагороду — орден Княгині Ольги — згадує без паузи. Не як помітну подію, а як факт. Далі розмова майже одразу повертається до того, що для неї важливіше.

«Уся техніка — витратник. Усі дрони — витратник. Це те, що можна компенсувати. Людей, на превеликий жаль, — ні», — стверджує захисниця України. 

Саме з цією логікою вона ставиться до важкого Nemesis — як до інструменту, який має взяти на себе частину роботи, щоб її не робили люди. Коли надходить завдання, пункт управління відразу переходить у робочий режим.

«Буває два вильоти за день. Буває п’ять. Буває десять. Це залежить не від плану, а від обстановки», — лаконічно уточнює «Зойць».

Nemesis майже ніколи не працює шаблонно. Вітер, волога, навантаження, рельєф, ворожа протидія — кожен виліт інший. Тому значна частина керування — у ручному режимі.

За час роботи вона перестала рахувати уражені цілі.

«Я перестала їх рахувати після третього знищеного танка. Подумала і для себе вирішила: ну все, три є — можна далі працювати», — згадує.

Цей борт — іноді про єдину можливість

За її словами, сьогодні Nemesis частіше обстрілює піхоту й укріплення.

«Зараз ми часто працюємо по будинках. Ми навіть не бачимо, скільки там загарбників усередині. Натомість маємо дані розвідки або перехоплення: там сидить ворог», — пояснює «Зойць».

Один із таких епізодів стався поблизу міста Мирноград. Розвідка передала: у будівлі навпроти позицій наших морських піхотинців збирається група російських штурмовиків. Розпочалася підготовка до атаки. Nemesis одразу готують до роботи. Результат стає зрозумілим уже з перехоплень.

«Чуєш, як хтось кричить у рацію: «Памагітє, я нє магу вийті!». Ага! Це дуже добре, що не можеш. Хай ти там і згниєш у тому підвалі, в якому тебе засипало, — щиро й від душі йому бажаємо», — розповідає оператор бомбера.

По піхоті й будинках вона працює щодня. Ворожі танки — окрема історія.

«Я їх ненавиджу найбільше. І коли вдається знищити танк, це завжди окреме відчуття», — зізнається вона. 

Для «Зойць» бомбер Nemesis — не лише про ураження. На частині напрямків наземної логістики більше не існує.

«Є такі ділянки, куди автівкою вже не доїдеш. Туди або не пройти, або не вийти. І тоді лишається тільки повітря. У цих умовах Nemesis працює як транспорт. Він може сісти. Не скинути щось з висоти, а саме сісти, далі обережно залишити вантаж і так само піднятися. Доставляє їжу, боєприпаси, медикаменти. Тобто те, що не можна просто скинути. «Мавіком» таке не зробиш, бо воно розіб’ється», — пояснює певні моменти роботи безпілотника.

Тому для частини підрозділів цей борт — не про зручність. Він про можливість. Іноді єдину.

Цього разу пріоритетна ціль — логістичний вузол окупантів: ворожа переправа неподалік Мирнограда. Завдання одразу диктує умову: потрібне максимальне корисне навантаження для Nemesis. Ще на етапі підготовки стає зрозуміло: одним заходом переправу не закрити. Вага боєкомплекту, дистанція маршруту й погодні умови з’їдають ресурс. Це не питання «як полетить». Це питання фізики. Рішення ухвалюють ще в пункті управління: працюють у два вильоти.

Перший виліт — захід і скид. Після нього борт одразу розвертають назад. Поки Nemesis іде на позицію, там готують наступне навантаження. У пункті управління «Зойць» перераховує маршрут і параметри під іншу вагу і змінені умови.

Другий вихід у небо відбувається вже пізньої ночі. Другий захід — другий скид. Після нього переправу виведено з ладу, логістику окупантів на цій ділянці зірвано. Для оператора це вже шоста доба в одному режимі. Тут не відраховують зміни — лише паузи між розрахунками.

Вона не міряє війну емоціями чи втомою. Тут інші одиниці: вага навантаження, дистанція маршруту, стабільність зв’язку. Коли завдання виконано, в пункті управління не ставлять крапку. Просто закривають одне вікно й відкривають наступне. На екрані з’являються нові координати. І Nemesis знову готують до роботи.