РЕЗОНАНС

Кореспондент «УК» побувала у скандальному селищі та з’ясувала, як вплинула трагедія на буття його мешканців

Події у Врадіївці безумовно увійдуть до новітньої історії України, тому що подібне сталося вперше. Вперше жахливий нелюдський злочин настільки «розбудив» свідомість місцевих жителів, що ті вдалися до активних протестних дій. Вперше за історію України люди штурмували міліцейський райвідділ, а місцева влада виявила свою безпорадність. 

Від Миколаєва до Врадіївки — понад 200 кілометрів.  Чим віддаленіший населений пункт від обласного центру, тим більш щирі, відверті люди там живуть. Врадіївці — люди від землі, працьовиті, гостинні, свободолюбиві. Так склалося історично, що вони завжди боролися за свої права та свободу, не терпіли принижень та гніту. А ще селище славиться своїми героями. 12 жителів Врадіївського району під час Великої Вітчизняної війни були нагороджені вищим званням Героя Радянського Союзу. Четверо є повними кавалерами ордена Червоної Зірки. Але не славне історичне минуле зробило селище всесвітньо відомим, а червень 2013-го, коли було скоєно жахливий злочин. 

Ще не довіряють, але перевіряють

Сьогодні тимчасово виконує обов’язки начальника Врадіївської міліції 35-річний полковник Валерій Коба. Незважаючи на те, що пропрацював на різних посадах в міліції 18 років та інспектував багато районів області, у Врадіївку потрапив уперше. Валерій Борисович відповів на кілька запитань, що хвилюють багатьох.

— Наказом міністра МВС мене тимчасово призначено на цю посаду, — підтвердив він. — На період проведення службового розслідування, щоби не допустити будь-якого впливу з боку співробітників Врадіївського відділу на осіб, які скаржилися на їхні дії. Міністерством прийнято рішення про позачергову переатестацію всього особового складу Врадіївського райвідділу міліції.

Валерій Борисович не підтвердив чутки про те, що всі співробітники відділу масово пишуть рапорти про звільнення. На даному етапі начальника райвідділу звільнено з органів внутрішніх справ, заступник з оперативної роботи під вартою, два співробітники заарештовані. Всі інші особи, які можуть бути фігурантами у резонансній справі, беруть участь у  слідчих діях. Четверо потрапили в ДТП у Миколаєві, тому перебувають на лікарняному. Решта працюють, періодично їх викликають на допити.

За ті дні, що Валерій Коба працює у Врадіївці, він постійно спілкується з людьми, з’ясовує їхній настрої, вислуховує пропозиції. «Незважаючи на осуд резонансного злочину, люди не тримають зла на всіх співробітників міліції, — каже він. — Довіра відновлюється. Нещодавно був такий випадок: чоловік з найдальшого села, яке розташоване за 38 кілометрів від райвідділу, подзвонив, повідомив про те, що стосовно нього сусідом здійснені хуліганські дії. А коли ми прибули вночі, він заявив: нічого не було, я просто хотів перевірити, як ви відреагуєте і за скільки ви до мене приїдете. Ми правда склали протокол за неправдивий виклик».

Сьогодні розслідуються обставини захоплення міліцейського відділення. «У нас є відеозаписи, які доводять причетність окремих осіб до захоплення та підбурювання людей, — продовжує нинішній керівник міліції. — Не варто забувати, що відділення — це режимний об’єкт під охороною, куди допуск обмежений. Тут зберігається зброя і документи секретного діловодства, перебувають особи, які позбавлені волі. Хтось сказав, що у відділенні побачив Дрижака. Але на той момент його у відділенні не було. Мені, відверто кажучи, соромно за міліціонерів, яких підозрюють у скоєнні злочину. Я переконаний, що люди розуміють, що не всі міліціонери ∂валтівники та бандити. Більшість з них чесно роблять свою справу».

У Врадіївці наведено порядок, життя триває за звичним розкладом. І про недавні події вже не нагадує відновлене приміщення райвідділу міліції.

Після бунту у людей змінився світогляд, вважають місцеві жителі, бо вони відчули свою силу. Фото з сайту my-life.ua

Бійтеся гніву тих, хто терпить

Висновки з побаченого та почутого у Врадіївці можна звести до кількох тез. По-перше, Врадіївка — не виняток, а лише підтвердження незрілості міліцейської системи в державі. По-друге, система ця, на думку суспільства, не бореться, а породжує покидьків, людей без честі і совісті, з мінімальним «набором» моральних якостей. «Менти» із честю і совістю залишилися серед героїв серіалів та казок радянських часів. По-третє, замінити їх нема на кого, а боротися із злочинністю все ж таки хтось має. В реальній реформі правоохоронних органів зацікавлених небагато, залишається багато тих, хто не бажає розставатися із «хлібними» посадами. Зміна назв чи поява «шерифів» також ні до чого не призведе.

Наступне: влада в екстремальній ситуації просто упустила свій шанс. Не вийшла вчасно до людей, не вмовила, не вгамувала стихію.

І ще одне: дуже добре, що єдиною силою, яка виступила проти жорстокості, цинізму, аморальності, стали прості люди, селяни, жителі Врадіївки. Саме вони і залишилися єдиними носіями моральних цінностей, саме вони спонтанно, в своєму пориві протистояли злу та беззаконню. І вони ж не дозволили політикам використати свою чесну боротьбу у непорядних амбіційних цілях.  Не дозволили вважати себе натовпом та бидлом.

Більшість цих висновків я написала напередодні поїздки у Врадіївку. На жаль, майже всі вони підтвердилися. Окрім тези про відсутність у країні «чесних ментів». Я їх бачила, з ними спілкувалася і була приємно здивована їхнім високим рівнем освіченості та професіоналізму.

«Роботу над помилками» після врадіївських подій слід зробити багатьом — місцевій владі та різним гілкам правоохоронних органів, політикам. Хто багато терпить, дочекається того, чого він не зможе терпіти...

Від редакції.Події у Врадіївці і це журналістське дослідження висвітлили найактуальнішу проблему для нашого суспільства сьогодні — розбіжність цілей та життєвих принципів представників влади і пересічних людей. Дивно, бо на перший погляд можновладці районного рівня недалеко відійшли від своїх земляків. Але прірва між ними  колосальна. І це породжено перекосом у розумінні головної засади державотворення — влада для народу, а не народ для влади.

Коли усвідомлення того, що представник влади — це успішний менеджер, якого суспільство наймає для вирішення суспільних завдань, дійде до кожного представника влади у будь-яких погонах чи без них, тільки тоді ми позбавимося підстав для бунту як способу волевиявлення народу.

ПРЯМА МОВА

Віталій  РОСТОВ,
голова Врадіївської райдержадміністрації:

— Складно відповісти, чому цей випадок стався у Врадіївці. Я не можу пояснити. Так вийшло. Я особисто не бачу глобальних причин для масових протестів. Чому так відреагували? Мабуть, у населення накопичилося обурення, яке вони і вихлюпнули. Мені не про всі випадки незаконних дій міліції було відомо. Про окремі з них я знав як звичайний житель Врадіївки. Але як представник влади я просив писати заяви, щоб можна було відреагувати. Їх не писали. Згідно зі своїми повноваженнями я можу відповісти саме на звернення громадян. Свою думку я висловлював неодноразово. Можна було не допустити масових акцій, якби відразу заарештували третього підозрюваного, Дрижака. Для мене масові протести стали несподіванкою, я не міг їх передбачити. Хоча брав участь у мітингу, намагався пояснити позицію. Це було непросто.

НАРОДНА ДУМКА

Чому саме у Врадіївці сталися резонансні події? Чи зміниться і яким чином суспільне життя у селищі після них? — про це «Урядовий кур’єр» запитав жителів селища.

Анатолій БОНДАРЕНКО,
корінний житель Врадіївки,
колишній голова Врадіївської райдержадміністрації:

— Я був на всіх мітингах і запевняю, що всі вони виникли стихійно, хоч люди йшли на них свідомо. Переконаний, якби нинішнє керівництво району своєчасно відреагувало, пояснило людям ситуацію, переконало в тому, що всі винні будуть покарані, штурму відділення можна було б уникнути. Але влада усунулася, не змогла стримати натовп. Врадіївський народ терплячий, але люди терпіли, доки могли. Бунт назрівав давно. Люди незадоволені багатьма явищами — свавіллям міліції, порушеннями з боку влади, незаконними діями стосовно землі. Взагалі, винна існуюча система, коли у керма місцевої влади — свати, куми, племінники та інші родичі. Відтепер люди будуть більш сміливими, будуть відстоювати свої права.

Ігор ВЛАДИЖЕНКО,
житель Врадіївки, учасник масових акцій:

— Врадіївчани — особливий народ. От сусід ударив дружину. За що? Вона «настукала» на іншого, що той зерна трохи привіз колгоспного. Ось і отримала. Тут ніхто до міліції ніколи не скаржився. Якщо хтось украв курку, то всі покоління цієї родини будуть мати прізвисько «куролапи». Люди звикли самі жити та виживати. А влада прагнула з нас зробити бидло. Чому все це сталося у Врадіївці? Міліція вже перегнула палку. Коли знайшли мертвою Аліну Поркул, відбитки пальців брали чи не у всіх чоловіків селища, у мене в тому числі. Всі дії були безпідставні і тривали до останнього часу. До того ж самі міліціонери вели себе зухвало, пиячили, чіплялися до дівчат. Ось люди і не витримали.

Лідія СОЧИНСЬКА,
жителька с. Федорівка Врадіївського району:

— Беззаконня довело людей до відчаю. Моя родина також постраждала. Ми обробляємо 40 гектарів землі. А в цьому році у нас вирішили цю землю забрати, розірвали договір. Зробили все начебто на законних підставах, прикриваючись якимись папірцями. Правди знайти не можу. Впевнена, що на краще наше життя не зміниться, поки залишаються такі керівники, як у нас, поки існує кругова порука.

 Володимир ЩУЦЬКИЙ,
фермер з Нововасилівки Врадіївського району:

— Усе сталося у Врадіївці, тому що міліція пов’язана корупцією та хабарами. В минулому році у мене землю зайняв Юрій Ханагян. Ми почали збирати своє зерно, а він викликав наряд міліції. Ті арештували мій комбайн та зерно. Хіба це законно? І хто буде терпіти таке? Прикладів міліцейського свавілля безліч. Світогляд людей тепер зміниться, кожна людина відчула свою силу. На жаль, в міліції та у владі нічого не міняється.

 Анатолій БУРЛАК,
житель Врадіївки, один з організаторів акцій:

— Я не набивався в організатори мітингів. Так сталося, що, як небайдужий житель селища, разом із родиною прийшли спочатку під суд, потім під райвідділ, щоби почути правду. І разом з іншими жителями вимагав покарання для злочинців. Довів до відома журналістів наш випадок, щоби цю історію не прикрили і не приховали. Я постійно був на зв’язку із Іриною Крашковою та її братом, особисто її відвідував у лікарні і повідомляв земляків про те, що розповіла мені Ірина. Разом з врадіївчанами, які були на мітингу, ми чітко сформулювали наші вимоги. І першою з них була — затримання Дрижака. На жаль, сьогодні розповсюджують інформацію, що райвідділ брав нетверезий натовп. Це неправда. Звісно, були ті, хто приклався до оковитої, але їх було небагато, а місцеві жінки навіть витягували їх з натовпу, щоби вони не ганьбили врадіївчан. Мене дивує інше, — чому голова райдержадміністрації не вийшов до людей, нічого не пояснив, а сховався? Я завжди пишався врадіївчанами, вони дуже мужні люди. Вони не прогинаються ні перед ким.