Коли педагогам Сєверодонецької ЗОШ №14 запропонували взяти участь у пілотному проєкті «Безпечна школа», вчителі одразу погодилися. Цю школу обрано не випадково, бо навчальний заклад славиться демократичними традиціями, шкільним самоврядуванням, він багаторічний учасник проєкту «Громадсько-активна школа». Тут дітям надають високий рівень знань. Щоправда, за словами директорки Тетяни Корякіної, під час пілотного проєкту вони вперше звірили свою роботу із запропонованими ЮНІСЕФ індикаторами безпеки школи і виявили, що доведеться ще багато переосмислити.

Індекс здоров’я... школи

Директорка школи зізнається, що коли почули про «безпечну, дружню до дитини школу», не могли зрозуміти, що в цьому нового.

«Це й раніше для нас було пріоритетом, — каже Тетяна Володимирівна. — Коли ж уперше проаналізували свій навчальний заклад у системі запропонованих ЮНІСЕФ індикаторів безпеки школи, виявилося, що доведеться багато змінити. Ідеться про те, що треба наново проаналізувати дорогу дітей до школи, подбати про чисту питну воду, якої нашому навчальному закладу потрібно понад 35 кубометрів щогодини, відносини «вчитель-учень» під час уроку і поза ним. Та навіть про необхідність створення у школі ігрових зон і зон відпочинку, щоб дітей відволікти від інтернету, навчити спілкуватися без конфліктів, розуміти й поважати одне одного».

Таких еталонів понад десяток. Чотири основні параметри: захищене сприятливе середовище, комфортне психосоціальне середовище, інклюзивне навчання на основі життєвих навичок, ефективне управління школою.

Головне, як каже Тетяна Корякіна, нам було надано новий інструментарій: автори проєкту «Безпечна школа» розробили онлайн-систему «Індекс безпеки і здоров’я школи». За цією системою можна протестувати, наскільки вона відкрита для викладачів, батьків, учнів. У результаті опитування можна чітко виявити проблемні місця.

«Бачення у всіх різне. Для адміністрації важливе одне, а батьків та дітей хвилюють інші параметри, — ділиться досвідом Тетяна Володимирівна. — Я вважала, що у нас дуже благополучна соціально-психологічна служба. Коли провели опитування, побачили, що діти виставили за цим пунктом низькі оцінки. Стали шукати відповідь, чому так, і з’ясували, що їм мало психологічних тренінгів і заходів, які б працювали на згуртування та спілкування».

Саме тоді тут створили з числа учнів службу «Школа злагоди і примирення». І хоч служба робить тільки перші кроки, не має великого досвіду, учні-медіатори доносять інформаційні посилання від дитини до дитини.

Примирити поліцейського  та порушника

«Якщо говорити про ефективне управління школою, то я як директорка розуміла це, а тепер побачила, що до цього можна долучити батьківську громадськість і шкільне самоврядування», — коментує підсумки реалізації проєкту «Безпечна школа» Тетяна Корякіна. І що важливо, зазначає директорка, вирішення цих еталонних питань залежить навіть не від наявності фінансів.

«Наприклад, можна і важливо навчити шляхом тренінгів дітей спілкуватися толерантно, бути більш терпимими, мирно розв’язувати проблеми або суперечки. Це проблеми, які не потребують матеріальних витрат, тут досить сил, бажання й досвіду», — каже керівник методичного об’єднання класних керівників Олена Шиняєва.

За її словами, буде чесно визнати, що проблема насильства є завжди і всюди. І потрібні дуже велика інформаційно-роз’яснювальна робота, цілі серії тренінгів зокрема з батьками, аби зрозуміти, як відрізнити булінг від насильства чи разових конфліктів.

«У межах цих проєктів ми й створили службу «Шкільного порозуміння і примирення», — розповідає педагог.

Чи є приклад ситуації, яку було успішно подолано?

«У нас є чотири шкільні поліцейські. Це учні, обрані для участі у проєкті спів- праці з патрульною поліцією. Школярі пройшли навчання. Та одного разу наш шкільний шериф зробив зауваження (буквально потряс за груди) порушника дисципліни, чим перевищив свої повноваження», — розповідає медіатор восьмикласник Ельдар Довбуш.

Виник конфлікт. Потерпілий вирішив шукати захисту, зокрема в директора. Та врегульовувати цей конфлікт у школі стали за круглим столом за участю шкільних медіаторів. Говорили про те, що треба робити, аби надалі ситуація не повторилася.

«Помилялися обидві сторони — учасники конфлікт-ної ситуації. І поговоривши, розставивши всі крапки над «і», сторони дійшли до взаєморозуміння. Один дав обіцянку, що надалі буде уважнішим, не порушуватиме постулатів поліцейського, а другий пообіцяв, що більше не спізнюватиметься і не порушуватиме дисципліну», — розповідають учителі.

Та межі проєкту «Безпечна школа» тут розуміють ширше: змінюють саме середовище навчального закладу.

«Ми зрозуміли, що нам не вистачає ігрових зон. Нам вдалося це вирішити завдяки участі у проєкті «Молода енергія громад», який підтримує ЮНІСЕФ», — розповідає директорка.

Проєкт готували колективно під керівництвом заступниці директорки з виховної роботи Надії  Єгорової. А захищати його до Слов’янська направили групу учнів на чолі із шкільним міністром культури та дозвілля одинадцятикласницею Олександрою Ганусковою.

Подарунок тим, хто прийде вчитися

Це тепер Олександра Ганускова міністр. А майже п’ять років тому вона вперше переступила поріг ЗОШ №14 в Сєверодонецьку.

«Ми жили в Луганську, — розповідає дівчина. — Добре пам’ятаю день, коли стався перший обстріл прямо в нашому кварталі імені Дружби. Тато прибіг з роботи та відправив нас з мамою і молодшим братиком просто на автовокзал у чому були — капцях і шортах».

Возз’єднати сім’ю вдалося тільки в Сєверодонецьку. Тут живуть бабуся й дідусь Олександри. Коли дівчинка прийшла у 7 клас ЗОШ №14, виявилося, що в колективі десять підлітків з родин вимушених переселенців. У школі, де навчається майже 900 хлопців і дівчат, кожен восьмий такий.

Нову однокласницю зустріли добре. Відтоді Олександра Ганускова в центрі чи не всіх шкільних подій. Повчилася у школі лідерства, захопилася фотографією, стала кореспондентом сайту ЗОШ №14 і, коли школу було обрано для реалізації пілотних проєктів ЮНІСЕФ, допомогла рідному колективу разом з іншими виграти один із грантів.

«Чому виникла ідея придбати настільні гри? — перепитує Олександра Ганускова. — То було колективне рішення. Ми довго думали, що зробити для школи, аби залишилося тут для всіх».

Допомагали здійснити проєкт і батьки, і вчителі. Навесні його успішно захистили, отримали кошти.

Заступниця директорки з виховної роботи Надія Єгорова згадує, як раділи й танцювали підлітки, коли ми отримали ігри й стали їх розгортати.

Які саме ігри купувати, вирішували шляхом опитування дітей. Закупили не тільки давно популярну «Мафію», а й маловідому на той момент «Лабораторію». Є серед ігор балансири та кубики Рубіка. Головне, що всі вони розраховані на велику кількість дітей.

«Потім у школі сформувалася ціла команда волонтерів: старші учні самі освоїли кожну гру, щоб допомагати розібратися в них іншим дітям. А навесні відбувся перший міжшкільний чемпіонат, на який запросили підлітків з інших навчальних закладів», — звітує директорка ЗОШ №14.

Нині, коли настають канікули і в школі працюватиме оздоровчий табір, куплені за грантові гроші настільні ігри особливо знадобляться. Тому адміністрація ЗОШ №14 уже запрошує до себе в гості хлопчиків та дівчаток з інших шкіл Сєверодонецька.

«Особливість проєкту «Безпечна школа» ще й у тому, що він змінює самі наші уявлення про те, як багато проблем можемо розв’язувати самостійно, долучивши дітей та батьків», — підкреслює Тетяна Корякіна.

Пілотний проєкт «Безпечна школа», який запропонував ЮНІСЕФ, було визнано успішним, і тепер Міністерство освіти і науки України планує поширити його роботу на 100 навчальних закладів.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»