Тисячі років води Гірського Тікича точили граніти протерозойської ери, доки утворили мальовничий каньйон із крутими схилами. Ця річка завдовжки 167 кілометрів, що бере початок у Вінницькій області і протікає Черкащиною, — одна з багатьох, які називають малими і які роблять природне середовище України неповторним. Унікальний ландшафт краю, не характерний для Центральної України, зі скелями, що нависають над водою, нагадує пейзажі фіордів чи панорами Карпатських гір. Недарма сюди з’їжджається численна туристська братія з багатьох куточків. Тут і справді дуже незвичайне довкілля, яке офіційна наука характеризує як «рідкісні види флори та фауни, а також своєрідність ландшафтів і високий рекреаційний потенціал».

Можна довго описувати принади цього чарівного краю, але за перо змушує взятися зовсім інше: річка Гірський Тікич на очах міліє, висихає. Якщо ще кілька років тому можна було говорити про її маловодність, дискутувати про причини цього явища, то тепер доводиться бити на сполох, бо ситуація просто критична.

Між двох вогнів

Торік улітку в посуху поблизу Буцького каньйону річка й зовсім перетворилася мало не на струмок. Особливо не побільшало води й нині. З огляду на цьогорічний проноз спекотного літа екологи прогнозують, що ситуація не зміниться. Її ускладнює понаднормове користування річковими водами орендарів водойм, які розташовані вище за течією. У цьому переконані багато жителів селища Буки.

Голова місцевої ОТГ Сергій Залізняк теж бідкається через нестачу води, адже в багатьох жителів повисихали колодязі, тому змушені возити воду попід двори у бочці. Дуже впливають на водність річки, переконані в селищі, користувачі штучно утворених ставків. Приміром, водосховище в селі Вороне місцеве сільськогосподарське підприємство використовує для поливу полів, на яких вирощує городину. Несвоєчасний спуск води дуже позначається на здоров’ї річки. Керівництво підприємства має намір узяти в оренду ще дві гідроспоруди в селах Червоний Кут і Нова Гребля. Чи не ускладнить це ситуацію з обмілінням Гірського Тікичу ще більше?

Сергій Залізняк, який, за його власним висловом, опинився між двох вогнів, поки що не може чітко передбачити, як зрештою врегулюється ситуація. Адже громада, з одного боку, має сприяти роботі підприємства, де знайшли роботу чимало селян, а з другого, — самі ж селяни потерпають через нестачу води у криницях і маловоддя річки. Про це й заявляють у селищній раді.

Недавно сесія відмовила підприємцям у дозволі на крапельний полив. Після кількох зустрічей голови громади з орендарями вони підняли заставки своїх гідроспоруд. Води в річці трохи додалося. Але чи надовго?

Малі гідроелектростанції не винні?

Кивають у селах і на місцеві гідроелектростанції, які, мовляв, також вносять свою частку в обміління річок. Однак, приміром, у ТОВ «Гідроресурс-К», якому підпорядкована Юрпільська ГЕС нижче Буків, теж нарікають, що гідроелектростанція не може працювати в нормальному режимі через нестачу води в річці. Адже її перекривають вище за течією. Фактично річка наповнюється тільки із приток та джерел, розташованих нижче Буків.

Як наголошує керівник регіонального офісу зовнішньоекономічної асоціації «Новосвіт» Ігор Мікрюков, роботу малих гідроелектростанцій регулюють. Це ніяк не впливає на водність річок. Приміром, Гордашівська ГЕС на Гірському Тікичі, яка належить асоціації, теж жорстко додержується встановлених правил. Технологія виробництва електроенергії на ГЕС найчистіша, найбезпечніша, тому вона зелена разом із сонячною і вітровою. Основна ж причина зневоднення, на його думку, зовсім інша: зміна клімату.

Тим часом у регіональному офісі водних ресурсів області чомусь не дуже стурбовані обмілінням річки. Кажуть, жодних заяв чи звернень громадян про це не надходило. Щодо водосховищ, то на кожне з них є акти постійного водокористування. Якщо ж представники місцевого самоврядування звернуться щодо самовільного перекриття кимось русла річки, то до винуватців буде вжито заходів впливу згідно з Водним кодексом.

Проте як стало зрозуміло після спілкування з місцевими жителями, попри різні відмовки та кивання на інші можливі причини, зокрема кліматичні, велика частка вини в нинішньому сумному стані річки таки лежить на користувачах. У басейновому управлінні Південного Бугу зафіксували, що найшвидше з малих річок не тільки на Черкащині, а у всій Україні міліє саме Гірський Тікич. За останні 20 років, підрахували там, річка втратила третину водостоку. Посперечатися з нею може лише Рось.

Полічити, скільки ставків та водосховищ влаштовано на Гірському Тікичі, нам не вдалося. Кажуть, їх сотні. Далеко не всі користувачі мають відповідні дозволи на водокористування, а ті, хто їх має, не завжди додержуються записаних там вимог. З огляду на природні чинники, як-от зміна кліматичних умов, підвищення температур, підсумок сумний: річка стрімко міліє. За даними синоптиків, кліматичні зони поступово мігрують на північ. Підвищення температури на 1°С зсуває межу кліматичних зон у середньому на 100 км на північ. А температура вже зросла на 2°С, тож межа кліматичних зон змістилася на 200 км.

Гнилий Тікич теж потребує допомоги

За роки незалежності з мапи України зникло більш як 10 тисяч малих річок. Таку статистику наводить громадська організація «Асоціація рибалок України». Тут звертають увагу, що десятиліттями фактично не проводять меліоративні роботи з розчищення замулених джерел, у підсумку річки міліють і пересихають. Багато з них, додають там, перегородили дамбами, і вони втратили природну течію. Часто береги водойм забудовують, порушуючи закони. Там, де раніше були заплавні луки, природні нерестовища риби, мальовничі протоки, нині — приватні домоволодіння. Заковуючи береги річок у бетон, їх позбавляють самоочищення.

Ще один кричущий приклад — ставлення до річки Гнилий Тікич, яка на Черкащині зливається з Гірським Тікичем. Вона давно потребує екологічного захисту, адже стрімко заростає водоростями, очеретом, кишить небезпечними для підводного світу та здоров’я людей колоніями ціанобактерій. Цьому сприяють скиди в річкові води відходів промислових підприємств, змивання в них мінеральних добрив із розораних прибережних земель. І звичайно ж, глобальне потепління, яке активізує розмноження синьо-зеленого фітопланктону, через що уповільнюється рух води, виникають застійні явища.

Торік для зариблення у Гнилий Тікич випустили майже 11 тонн мальків товстолоба та білого амура. Кошти на придбання цього зарибку надали Звенигородська міська та Черкаська обласна ради. Підтримали цей захід і підприємці та місцеві рибалки, які взяли участь у зарибленні. Сподівалися, що ці види риб допоможуть очистити річку, адже відомо, що вони, харчуючись шкідливими водоростями, знищують їх.

Однак не так сталося, як гадалося. На початку березня рівень води у Гнилому Тікичі різко опустився. Крига, яка тоді ще вкривала річку, буквально розчавила всіх мешканців водойми. Місцеві громадські активісти покладають головну провину в цьому на енергетиків, зокрема працівників ГЕС на Гнилому Тікичі. Енергетики традиційно провину заперечують. У всякому разі, звернення представників громадської організації з цього приводу до правоохоронних органів, як повідомляють ЗМІ, досі нічим не завершилося. Усі докази, кажуть, вода змила.

Зрозуміло, тепер з’ясувати достеменно всі наслідки такого зариблення важко. Хоч, як вважає дехто з екологів, цілком можливо. Та й скільки можна знущатися із природи, викидати на вітер бюджетні кошти! Так справжні господарі не роблять, зауважують жителі району. Вони справедливо виступають проти споживацького ставлення до природи, зокрема до малих річок. І в цьому їм важко заперечити. Адже обміління, зникнення малих річок — крок до катастрофи всього довкілля, до глобальної кризи.

«Природа, — кажуть індійці, — це не те, що ми отримали у спадщину від предків, а те, що позичили в нащадків».