Вчасно надана перша допомога пораненому дає високий відсоток надії на успішне його одужання, а то й виживання. Від неї залежить подальша доля поранених на полі бою. Йдеться про новий розділ медичної науки, опановувати який нас змусила воєнна агресія колись «братнього» сусіднього народу.
Формула КОЛЕСО
Від того, чи дотримаються ті, хто поряд, а то й безпосередньо поранений алгоритму дії перших хвилин, залежатиме, в якому стані боєць потрапить до лікарів. Формулу домедичного огляду військові медики назвали КОЛЕСО.
Пам’ятку про послідовність дій має при собі кожен боєць. З одного боку на картці написано покрокову інструкцію з огляду: насамперед виявлення К (кровотечі), О (огляд дихальних шляхів), Л (легені), Е (ефективність дихання), С (серце), О (огляд усього тіла). А на звороті є так званий МІСТ-рапорт. У нього заносять дані огляду та вжиті терапевтичні заходи. Після виявленої кровотечі слід накласти джгут. Якщо поранений не дихає, потрібно перевернути його ниць, аби дати можливість відкритися прохідним шляхам для доступу повітря. Перемістити пораненого з червоної в жовту (безпечну) зону, де йому нададуть кваліфіковану медичну допомогу лікарі.
Донедавна наше військо жило за застарілими нормами. Щойно почалися бойові дії на сході країни, як волонтери, іноземні інструктори взялися навчати бійців, як необхідно поводитися під час поранення на полі бою тих солдатів, що першими потрапили на передову. З часом у курс підготовки військовозобов’язаних Міністерство оборони ввело кілька годин, присвячених тактичній медицині. У Військово-медичній академії з’явився новий предмет для курсантів.
— Змінилося геть усе. Починаючи від того, що бійців учать не наражати на загрози себе й інших на полі бою. Поранений за новими ввідними має вколоти собі знеболювальне, аби уникнути больового шоку, і накласти джгут, спинивши кровотечу. Доповісти командиру про поранення і не залишати місця перебування до припинення бою, — розповів начальник Центрального військово-медичного управління — начальник медичної служби ЗСУ полковник Едуард Хорошун.
Що в санітарній сумці
За словами полковника, до курсу з тактичної медицини входить надання само- й взаємодопомоги під час ведення бою в стресовій екстремальній ситуації. З початком АТО змінився стандарт підготовки бійця. За основу взяли власні розробки і розробки армій країн НАТО. Вони мають багато спільного, бо мають єдину мету — врятувати здоров’я людини. На вимогу часу і ситуації змінився формат загальновійськової аптечки. Осучаснили її вміст і форму санітарної сумки.
— З індивідуальних аптечок вилучили, приміром, засіб хімічний від кровотечі на тканинній основі. Він потрібен навченим рукам. Санітар-стрілець, санітар-інструктор і санітар мають цей засіб у медичній сумці. Щодо останньої, то незабаром її трансформують у наплічник, який розробили вітчизняні винахідники, — розповів Едуард Хорошун.
Використання нових видів зброї під час гібридної війни призвело до появи нових видів травм — мінно-вибухових. Тому, зауважують фахівці, перше, що потрібно мати під рукою солдатові, — це джгут, різні бандажі, знеболювальне. Рештою медичних засобів має бути наповнена сумка підготовленого військовослужбовця.
Майор медичної служби Сергій Полторацький пояснив: раніше сумка санітара містила те, що знадобилось би у разі застосування хімічної, біологічної чи ядерної зброї. А нині її укомплектовано механічними і хімічними засобами для припинення кровотечі. Джгут Есмарха поступово заміняють новими — типу CAT. З’явилися оклюзійні пов’язки, які «відправили у відставку» індивідуальний перев’язувальний пакет. На заміну їм прийшли засоби дорожчі, але й надійніші та простіші у використанні. Серед них і декомпресійна голка, яку застосовують у разі пневмотораксів.
Допоможе «хвіст дракона»
Очевидці розповідають про такі ситуації, коли нерви стають неконтрольованими. Тож без сучасного спорядження можна наробити дурниць. Бійці бачать на відстані якихось десяти метрів пораненого товариша. Емоції підштовхують на необдуманий крок — кинутись на порятунок, а цього тільки й чекає ворожий снайпер. Ось для таких ситуацій іноземці придумали «хвіст дракона».
Його застосовують під час обстрілу, коли не можна підібратися до пораненого. Щоб не наражати себе на небезпеку, товариш закидає потерпілому стропу з карабіном — «хвіст», за який той має вхопитися, аби побратими мали змогу надати поміч. Наші військовослужбовці на досвіді переконалися, що довжина «хвоста» 6 метрів не раціональна, та й функціональні можливості винаходу обмежені. Після українського доопрацювання пристрою з’явилася ЕВА-20. Тепер завдяки 20-метровій стропі бійці навіть з укриття можуть дістати пораненого із провалля, завалу чи блокпоста. Причеплені на кінці два карабіни полегшують закидання і політ пристрою на потрібну відстань. З його допомогою рятують людей під прикриттям бронетехніки з того місця, куди машина не може наблизитися.
Ще один винахід українських медиків — ноші м’які безкаркасні. Це такий собі п’ятиточечник, на який вмощують пораненого, за винятком травм хребта. Завдяки спеціальним петлям-ручкам руки бійців вільні. Переносячи пораненого, вони можуть стріляти. Такі ноші використовують і як волокуші. А ще — для переправляння пораненого приміром через річку. Система петель К-5 дає змогу без шкоди для рятівника витягнути потерпілого із палаючого танка чи щілини.
Військові чиновники профільного міністерства та Генштабу всерйоз взялися за підготовку бійців з тактичної медицини. За словами полковника Едуарда Хорошуна, критерієм підготовленості вважаються не години занять, а висновок інструктора про готовність бійця до виконання вимог згідно зі стандартом. Якщо виявиться, що боєць не готовий, йому доведеться навчатися додатково. Звісно, здобуті знання можуть стати у пригоді й у мирному житті, але нехай вони краще не знадобляться.
Ми в Google+