Новий час провокує нові виклики до нашого головного фінансового регулятора — Національного банку України. Які нові завдання цієї установи нині? Яким шляхом НБУ має іти? Усі ці питання неабияк турбують і пересічних громадян, і український бізнес.
Чистки залишилися позаду
«УК» намагався знайти відповіді на всі ці непрості запитання. Головною проблемою сьогодення, яке повинен вирішити регулятор найближчим часом, аналітики визначають повернення довіри населення та підприємницьких кіл до банківської системи України.
Згідно з результатами опитування Українського інституту майбутнього, яке було оприлюднено наприкінці 2016 року, 57% співвітчизників не довіряють фінансово-банківській системі; 25,3% також їй не довіряють, проте користуються її послугами через брак альтернативи. Повністю задоволені банками були лише 6,8% українців.
Отже, таку довіру треба якомога скоріше повертати.
Екс-міністр фінансів Ігор Мітюков вважає, що регулятор уже провів велику чистку банківської системи, у минуле відійшли досить проблемні банки, і тепер треба посилювати контроль НБУ за фінансовими установами, які залишилися.
Його думку фактично підтримує юрист Центру конфліктології і права Тетяна Журавель, натякаючи, що за останні кілька років НБУ вдалося якісно реформувати сферу банківського нагляду, один із результатів якої — скорочення кількості банківських установ. Усе це, упевнена правник, лише позитивно позначилося на роботі регулятора.
У квітні в інтерв’ю відомому виданню Wall Street Journal голова правління НБУ Валерія Гонтарева заявила, що епоха зомбі-банків в Україні скінчилась і сектор залишився без половини фінустанов, які не відповідали вимогам регулятора. Вона не приховувала, що ці засоби надто жорсткі та непопулярні, однак станом на початок квітня 2017 року борг здорових банків зменшився майже на 8 мільярдів гривень. Тож, на думку голови правління НБУ, користь від чистки банківської системи, є і вона не змусила на себе довго очікувати.
Країни Заходу робили інакше
Однак деякі експерти впевнені, що такої великої чистки не треба було впроваджувати.
Екс-голова НБУ, екс-президент України Віктор Ющенко також вважає, що в періоди економічної кризи в жодному разі не можна так нищівно топити банки: «Коли у державі падіння виробництва, то, як переконує досвід цивілізованих країн, приміром Іспанії, Італії, керівництво держави (зокрема регулятор) віддає всі сили та кошти для порятунку саме банків. У нас же половина фінансових установ гине. Усе це дуже недобре і користі розвитку країни не додає».
А екс-заступник голови правління НБУ Ярослав Солтис вважає, що принаймні 20 великих банків варто врятувати, адже введення тимчасових адміністрацій у фінустанови не означає, що банки неодмінно треба ліквідувати. «Їх можна було і треба було лікувати і повертати в систему. Тим часом, за оцінками експертів, чимало грошей з депозитів ліквідованих фінансових установ не повернулося до здорових банків. І нині 120 мільярдів доларів лежать у пересічних українців удома і не працюють ні на них, ні на економіку загалом», — додає фахівець.
Що з деякими банками вчинили не зовсім правильно, підтверджує те, що станом на 1 січня 2017 року суди визнали рішення про ліквідацію 12 фінустанов незаконними. Повністю відновили свої права у Феміді, приміром, Укрінбанк, банки «Преміум», «Капітал» та інші.
У керівництва НБУ з цього приводу була власна думка, яку пані Гонтарева висловила у листі до Верховного суду. Як вона вважає, ухвали судів про скасування ліквідаційних рішень НБУ незаконні та необґрунтовані.
«Скасовуючи рішення Нацбанку, суд втручається у виключно дискреційні повноваження, а саме право НБУ як особливого центрального органу державного управління застосовувати до банків заходи впливу», — ішлося у листі глави НБУ.
Отже, регулятор має власну позицію, з якою не можна не рахуватися.
Дайте нам дешеві кредити!
Другий комплекс великих проблем, розв’язання яких також сприятиме поверненню довіри населення та бізнесу до НБУ, полягає у якнайскорішому відновленні кредитування.
Це справді зробити нелегко і часу потребуватиме чимало. Проте не робити не можна, бо в Україні нині проблемних кредитів на суму майже 290 мільярдів гривень. Сподіватися, що їх можна реструктуризувати, не варто. Деякі фахівці бачать вихід у тому, що чимало боргів треба почати списувати (з індивідуальним підходом до кожного випадку) за рахунок прибутків банків. Утім, розуміючи, що таке не можна швидко зробити, цей процес треба безболісно розтягнути в часі на років 8—10.
Проте все це дасть змогу фінансовим установам почати кредитування.
Справді, в Україні треба якомога швидше ухвалити закон про захист прав кредиторів. Проте документ, який уже довго лежить у Верховній Раді, не задовольняє всіх кредиторів. Деякі правники впевнені, що такий закон має захищати і депозитних вкладників, адже вони також виступають у ролі кредиторів банків, надаючи свої кошти на певний період.
Фахівці впевнені, що для підняття мікробізнесу (він становить чималу частку малого підприємництва країни) необхідні невеликі обсяги кредитів — до 2—3 тисяч доларів. Більші кредити ризиковані і для банків, і для бізнесу. Ця проблема комплексна: її розв’язання сприятиме врегулюванню не менш вагомої — подолання безробіття.
Боротьба з офшорами і контроль гривні
Проте більшість експертів сходяться на тому, що поновити кредитування, як і оживити економіку країни, буде дуже складно без повернення капіталів, які осіли в офшорних зонах різних країн.
Як вважає Віктор Ющенко, Україна може здаватися бідною, проте її фінансові ресурси необмежені. «У населення в панчохах лежить до 120 мільярдів доларів. Ще більше — до 170 мільярдів доларів — перебувають в офшорах.
Наше завдання — щоб усі ці кошти працювали на економіку й на кожного громадянина країни. Тому слід просто оголосити амністію на всі вивезені гроші, кримінально не переслідувати людей, і тоді вони почнуть працювати на нас із вами. Це не мій рецепт. Так робили всі постсоціалістичні держави Східної та Центральної Європи. Якщо в нас буде воля, то ми зробимо подібне в Україні», — вважає він.
Цікаво, що саме в цьому НБУ прекрасно розуміє фахівців. Днями його керівництво заявило, що робитиме все з урахуванням міжнародних принципів задля протидії переміщенню прибутків за кордон.
Що стосується курсу національної валюти, то чимало фахівців вважають, що, по-перше, вона одна з недооцінених, тобто її вартість щодо світових валют значно більша, ніж нині. По-друге, все-таки перебуваючи фактично у стані війни, регулятор повинен повернутися до контролювання курсу гривні в так званому ручному режимі.
Ця думка доволі неоднозначна, проте експерти, які на цьому наполягають, доводять: на початку 2015 року регулятор таки почав контролювати гривню і ситуація на валютному ринку країни потроху стала налагоджуватися.
Ще один із чинників, який значно стримує цивілізований розвиток фінансового ринку, — значна частка державного сектору на ньому. Після націоналізації ПриватБанку державні банки зосередили у себе в руках більш як 52% ринку. За інформацією фахівців, 90% збитків у фінансовій системі припадає саме на державні банки.
Чому так відбувається? Певний дефіцит державного бюджету покриває емісія НБУ, тобто фактично далі державу кредитують казенні банки, які потім, звісно, потерпають від збитків.
Від редакції. Завдання для НБУ, накреслені експертами і самими керівниками регулятора, нагальні, дуже складні, але їх треба розпочинати вирішувати. Як бачимо, НБУ також бере ініціативу щодо протидії вимиванню прибутків за кордон і поверненню їх в Україну.
Щодо приватизації державних банків, то регулятор і сам висловлювався з цього приводу: після невеликого проміжку часу фінустанови слід виставляти на продаж. Створюючи собі позитивний імідж, банківська система потім знайде гроші для власного розвитку та кредитування населення і бізнесу.
Ми в Google+