Останнім часом в телерадіоефірі набула популярності пісня: "Де ти раніше був?" Саме ці слова спливали у пам'яті, коли нещодавно на слуханнях у Верховній Раді, присвячених ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, слово брав народний депутат. Пафосу, добре поставленого голосу, ефектних жестів не бракувало. При цьому складалось враження, що людина вранці відкрила для себе несподівані факти і тепер поспішає поділитись ними з іншими. Депутати хотіли, щоб їх чули. Чому ж п'ять останніх років - до 20-річчя Чорнобильської трагедії було підготовлено національний звіт на цю тему, в якому аналізувалась ситуація і робився висновок, що і з закриттям станції, і з будівництвом укриття, і з захистом населення не все гаразд - змарнували? Причина одна: не виконуються закони. Хто має контролювати процес? Правильно, Верховна Рада. Що зроблено за п'ять останніх років?

Ситуація на всіх напрямках ліквідації наслідків аварії, констатували учасники слухань, погіршилась. На 2010 рік навіть відповідної програми в державі немає.

Сигнал біди, який сколихнув світ 26 квітня 1986-го, не замовкає уже 25 років. Нині він посилюється. Ось лише деякі факти з висновків на слуханнях. Мародери розкрадають в зоні забруднений метал. Порушуються закони, які надають певні пільги ліквідаторам, а тому й почалася мінімізація чорнобильців, а не наслідків аварії - смертність серед них у 6-8 разів вища, ніж у середньому по Україні. За 25 років світ змінив підходи до ядерної енергетики, а ми не подолали безвідповідальності. Станція тремтить від політичних амбіцій... І тому подібне, і так далі. Загостренню ситуації сприяла й бездіяльність народних депутатів та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Що нове почули депутати? Нічого. Які конструктивні пропозиції внесли для поліпшення ситуації? Важко сказати, але для розгляду прийняли законопроект, яким уже всорокове пропонується обмежити пільги ліквідаторів. Власне то й не пільги, а мізерна плата за втрачене здоров'я і вкорочене життя. Проти того законопроекту піднялася практично вся Україна. Чорнобильці, афганці, інваліди всіх категорій уже проводили не одну акцію протесту. Чи чули їх депутати? Вдавали, що це їх не обходить. Чому?

"У Верховній Раді проблемами Чорнобиля ніхто не хоче займатись, - зробив висновок президент Всеукраїнської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України" Юрій Андрєєв. - Там засідають ситі люди, яким доля держави і її захисників не болить". Різко? Можливо, але стверджувати так захисники держави, які стали інвалідами, мають право. Бо за п'ять років при державницькому мисленні депутати мали хоча б проконтролювати виконання власних законів. Не до цього було. У них то розборки, то голосування за власне фінансування, то канікули, то міжнародні поїздки за досвідом (цікаво, що ж впровадили?).

Про чорнобильське лихо згадали напередодні чергової дати. Чому? Бо всі дати у депутатів підпорядковані одній: виборчій. А тому кожна подія використовується з однією метою: пропіаритись, заявити про себе, аби покрасуватись, щоб не забули. Біда в тому, що у Верховній Раді переважають політики (звичайно, й цьому поняттю не всі, хто таким себе вважає, відповідають). Бракує там державних діячів. Різниця між ними суттєва: політики думають про вибори, а державні діячі - про безпеку і добробут країни.

Це вкотре підтвердили чергові парламентські слухання. В день, коли вони проходили, весь світ облетіла новина з Японії. Ні, не про черговий землетрус. Тисячі жителів цієї країни адресували послання чиновнику, який постійно інформував їх про хід ліквідації наслідків землетрусу і повені. Його просили... хоча б трохи поспати! Громадяни держави звернули увагу, що чиновник працює для них без сну кілька діб. Вони його розуміли і жаліли, бо він працював заради них. Навіч - єднання влади і народу. У нас ще п'ять років тому в національній доповіді визнавалось, що люди владі не вірять. П'ять років збігло, що змінилось? Тому наших посадовців ліквідатори закликають: "Прокиньтесь!"