В «Урядовому кур’єрі» 25 вересня ми почали розповідь про боротьбу за український Крим жителів півострова, патріотів незалежно від національності. Тоді ми висвітлили події листопада-грудня 2013-го і січня 2014 року, пов’язані зі створенням Євромайдану і формуванням сил, спроможних до опору сепаратистським діям. Тепер продовжуємо історію патріотичного руху під час гарячих подій лютого і березня 2014 року.

Розлючений лютий

3 лютого члени групи силового блоку ГО «Майдан-Севастополь» спільно з офіцерами флоту почали підготовку акції непокори на кораблях і частинах ВМСУ.

8 лютого в Сімферополі відбувся всекримський форум суспільно-політичних ініціатив «ЄвроМайдан — Крим», участь у якому взяли активісти з усього півострова. Захід довелося проводити просто неба, поряд із Представництвом Президента України в АРК. У роботі форуму взяли участь майже 500 осіб. У резолюції дано оцінку суспільно-політичній ситуації в Криму і сформульовано вимоги «переформатувати уряд АРК, представники якого повністю ігнорують права кримчан у врегулюванні конфліктних ситуацій мирним шляхом».

З 9 лютого в рейсових тролейбусах Криму демонстрували відеоролики проти активістів місцевого Євромайдану, правозахисників та журналістів із провокаційною та брехливою інформацією.

18 лютого у Криму серед прихильників Майдану було оголошено мобілізацію на Київ. У Ялті понад 50 активістів вийшли на акцію солідарності з Євромайданом.

У ніч на 20 лютого відбулася спроба підпалу офісу ГО «Євромайдан-Крим» у Сімферополі. Того самого дня фактично розпочалася російська спецоперація з окупації Криму.

21 лютого активісти кримського Євромайдану зібралися біля будівлі ВР АРК на мирний мітинг після того, як голова кримського уряду Володимир Константінов повернувся з Москви і відверто заявив, що Крим може відійти до Росії. На мітингу була присутня значно більша кількість прибічників антимайдану, які вигукували образи на адресу проукраїнських активістів і вимагали згорнути прапори України. Після цього між двома таборами розпочалася бійка, в яку втрутилися міліціянти.

23 лютого в селі Привітне поблизу Алушти було скинуто й потрощено пам’ятник Леніну. В Ялті біля пам’ятника Лесі Українці активісти вшанували пам’ять загиблих напередодні протестувальників у Києві. У Євпаторії під час проведення біля міського театру жалобного заходу на пам’ять про загиблих 18—20 лютого на Майдані в Києві невідомі зловмисники побили священника УПЦ КП о. Ярослава Гонтара. У Севастополі майданівці провели мітинг на площі Повсталих. У Сімферополі активісти кримського Євромайдану біля кафедрального собору УПЦ КП зібралися на панахиду за загиблими під час протистоянь у Києві.

23—24 лютого в селищі Зуя Білогірського району було знесено пам’ятник Леніну. У Севастополі палили українські прапори і створювали проросійські збройні формування.

У ніч з 24 на 25 лютого в Сімферополі невідомі кинули у вікно одного з приміщень ТРК «Чорноморська» пляшку з горючою сумішшю, перед цим журналісти ЧТРК неодноразово отримували погрози.

Удень архієпископ Сімферопольський і Кримський УПЦ КП Климент під час брифінгу у штабі національного опору, виголошуючи звернення «Про суспільну ситуацію в Україні та загострення політичного протистояння», закликав кримську владу провести круглий стіл заради примирення на півострові.

У Балаклаві біля пам’ятника Лесі Українці проукраїнський актив Севастополя провів мітинг, присвячений дню народження поетеси.

26 лютого біля ВР АРК сталася сутичка між проросійськи та проукраїнськи налаштованими активістами у зв’язку з намірами кримського парламенту розглядати питання виходу Криму зі складу України. Після заходу проукраїнські мітингувальники розійшлися, щоб створити самооборону.

Наступного дня російські військові без розпізнавальних знаків захопили приміщення ВР та Ради міністрів АРК, і депутати ВР АРК під дулами автоматів ухвалили постанову про проведення 25 травня 2014 року референдуму про статус республіки. Українці Криму закликали українську владу вжити всіх заходів для захисту спокою і безпеки кримчан.

28 лютого російські військові продовжили захоплення стратегічних об’єктів Криму. Українці півострова звернулися до світової спільноти та народу України у зв’язку з початком російської окупації Криму. Етнічні росіяни та російськомовні жителі півострова розпочали збирати підписи під електронною петицією до президента РФ Володимира Путіна: «Ми не потребуємо захисту наших інтересів іншими державами і хочемо донести інформацію, що нас ніхто і ніколи не зачіпав на території України. Просимо не порушувати на державному рівні РФ внутрішнє питання нашої країни, тим більше вводити війська для врегулювання не видимого нами конфлікту».

Весняні утиски і викрадення

2 березня в Сімферополі відбулась акція «Крим проти окупації і за мир»: біля пам’ятника Шевченкові близько 100 активістів виступили проти російського вторгнення на півострів. Наступного дня жінки Криму вийшли на акції протесту проти російської окупації півострова.

6 березня кримський парламент прийняв рішення про «приєднання» Криму до Росії. Того самого дня в селі Строганівка в передмісті Сімферополя кілька сотень жінок провели акцію за мир у Криму і всій Україні.

7 березня кілька сотень людей провели акцію «За мир і єдність України» біля пам’ятника Шевченкові в Сімферополі. У межах мітингу відбувся молебень за душу Кобзаря та за мир у країні.

Того самого дня на міському залізничному вокзалі безвісти зникли учасники Євромайдану Іван Бондарець і Владислав Ващук, які прибули до Криму підтримати місцевий проукраїнський рух.

8 березня в Сімферополі активісти організували «Жіночий суботник». Відбулась акція руху «Жінки Криму за мир» біля військових частин на підтримку військовослужбовців ЗСУ. Понад 12 тисяч жінок у всьому Криму вийшли на акцію проти російської окупації.

9 березня, у 200-ту річницю із дня народження Тараса Шевченка, у Сімферополі біля пам’ятника Кобзареві зібралося близько тисячі людей з українськими прапорами та плакатами на підтримку України, де пролунала вимога розпуску кримського парламенту.

Того самого дня на залізничному вокзалі міста сепаратисти викрали координаторів кримського Євромайдану Андрія Щекуна й Анатолія Ковальського.

У Севастополі мітинг біля пам’ятника Шевченку за наказом міської влади було перетворено на побоїще молодиків із «самооборони» і «казаків» із Краснодара та Ростова.

У Криму було повністю заблоковано аналогове мовлення українських телеканалів.

10 березня у Сімферополі кілька десятків активістів виступили за відновлення мовлення українських телеканалів.

У Севастополі викрадено проукраїнського активіста Ігоря Кирющенка: його з дружиною погрозами змусили залишити Крим. Усім членам ГО «Майдан Севастополь» довелося переховуватися в родичів та знайомих, а дехто був змушений поїхати з Криму.

11 березня у Севастополі було затримано одного з організаторів місцевого Євромайдану Івана Шульгу.

У центрі Сімферополя посеред дня було викрадено 28-річного активіста Михайла Вдовченка, що прямував на акцію протесту проти окупації Криму з українським прапором у руках. Біля пам’ятника Шевченкові відбувся мітинг за звільнення Андрія Щекуна й Анатолія Ковальського. Активісти заявили, що розглядають Крим як територію України і відмовляються брати участь в анонсованому «референдумі».

13 березня в Сімферополі біля пам’ятника Шевченкові відбувся мітинг проти цензурування ЗМІ та обмеження свободи слова.

Наступного дня кримчани вздовж головних шляхів півострова створили живий ланцюг на знак протесту проти сепаратистських рухів та окупації російським військом. Учасники закликали матерів російських вояків забрати своїх дітей з Криму. Понад 40 тисяч кримчан із Сімферополя, Бахчисарая, Білогорська, Джанкойського та Кіровського районів висловилися за єдність Криму з Україною.

15 березня в Севастополі озброєні люди із храму викрали настоятеля парафії Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ капелана ВМСУ о. Миколу Квича. За два тижні над о. Миколою мав відбутися суд, за підсумками якого священникові загрожувало до 15 років за звинуваченнями в «тероризмі». Він залишив територію півострова. У Севастополі зник безвісти активіст Автомайдану Василь Черниш.

У Сімферополі близько сотні активістів мітингували біля пам’ятника Шевченкові проти російської окупації півострова.

Під час брифінгу в Українському кризовому медіацентрі правозахисниця Олександра Дворецька заявила, що в Криму під приводом захисту російськомовного населення почалися масові переслідування українськомовних жителів півострова, а українці виявилися найнезахищенішою етнічною групою в регіоні.

У селищі Земляничне Білогірського району було знайдено мертвим Решата Аметова (Герой України посмертно, 2017 року) з численними ознаками катувань.

16 березня відбувся «референдум про статус Криму», на якому 96,77% жителів АРК та Севастополя буцімто проголосували за «возз’єднання» відповідних територій з РФ. Активісти руху «Євромайдан-Крим» оголосили про бойкот «референдуму». Наступного дня ВР АРК проголосила «незалежність Республіки Крим».

18 березня в Москві президент РФ Володимир Путін підписав зі своїми кримськими маріонетками Сергієм Аксьоновим, Володимиром Константіновим та Олексієм Чалим «договір про прийняття Республіки Крим і міста Севастополя до складу РФ».

20 березня кілька десятків курсантів-моряків Академії ВМСУ ім. Нахімова у Севастополі відмовилися переходити під російський прапор і на знак протесту виконали гімн України.

28 березня у Севастопольському національному університеті ядерної енергії і промисловості студенти під час зміни прапора на російський заспівали гімн України і розгорнули українські прапори. Після спроби в.о. ректора перервати спів студенти влаштували скандування «Слава Україні! Героям слава! Україна понад усе! Смерть ворогам!», після чого демонстративно залишили плац.

Протягом місяця через загрозу життю і здоров’ю Крим залишили деякі священники УПЦ КП та УГКЦ.

Загроза лишилася

21 квітня у Чорноморському районі Криму на смерть забито 16-річного Марка Іванюка з Березнівщини Рівненської області. Юнак завжди і всюди розмовляв українською мовою. Винуватцями смерті хлопця, що навчався у Криму, могли стати кримські «правоохоронці», які перейшли на бік Росії.

9—11 травня в Сімферополі затримано учасників опору російській окупації Олега Сенцова, Олександра Кольченка, Геннадія Афанасьєва та Олексія Чирнія. Їх звинуватили у членстві в українській організації «Правий сектор» і «тероризмі». Сенцова засудили до 20 років колонії, Кольченка — 10, Афанасьєва і Чирнія — 7. Репресованих судили як громадян Росії.

7 вересня 2019 року Сенцов і Кольченко разом з іншими політв’язнями прибули до Києва у межах обміну полоненими між Україною та Росією. Геннадій Афанасьєв повернувся 14 червня 2016-го в межах такого самого обміну.

23 травня на свято останнього дзвоника деякі випускники та вчителі гімназії №5 імені Лесі Українки у Севастополі прийшли у вишиванках на знак протесту проти російської окупації.

1 червня в селі Перевальне Сімферопольського району група озброєних людей у формі російських «казаків» виламала двері до храму Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ КП і розгромила його, побивши парафіян і настоятеля.

2 червня учнів ялтинської школи №15, які під час останнього дзвоника демонстративно співали гімн України під російський гімн, змусили прийти до школи і написати пояснювальні записки. Директор і вчителі опинилися під загрозою звільнення.

1 вересня 10 учнів школи прийшли на святкову лінійку у вишиванках.

3 червня 2015 року в інтернеті з’явився датований 4 березня список, складений в окупаційній «прокуратурі» Криму: до нього увійшло майже 50 осіб, які, на думку тогочасного псевдопрокурора Криму Наталі Поклонської, мали стосунок до організації Євромайдану на півострові. У списку були відомі правозахисники й активісти, пересічні громадяни. Чимало з них виїхали з півострова на материкову територію України.

Крим перебуває під окупацією Російської Федерації понад шість років. Весь цей час на півострові загарбники проводять заходи з придушення української громадської, політичної думки.

Сергій КОНАШЕВИЧ
для «Урядового кур’єра»