Європа у Підопригорах

Ті, хто вперше потрапляє до Підопригорів, які лежать у слобожанській глибинці на чималій відстані від гомінких автострад, спершу не ймуть віри: невже можливий такий вишуканий порядок і особлива зовнішня естетика в селі? І насамперед — перед адміністративним приміщенням підприємства «Надь», де зачаровує все: і акуратно вимощена плитка, і світла будівля, й лавочки з вигнутими ажурними спинками, і молоді деревця. А квіти, здається, заполонили весь навколишній простір. І не тільки на клумбах, а й у горщиках, у вигляді вигадливої ікебани, яка по-особливому сприймається тут, в українській глибинці.

Усе це завдяки вмілому, мудрому і висококультурному господарюванню, яке сповідує керівництво сільгосппідприємства. І навіть у вихідний — день нашого приїзду — на клумбах клопоталися жіночки, які висаджували щойно привезену розсаду ромашок.

Рецепти краси

Генеральному директорові підприємства «Надь» Андрієві Кириченку 52 роки. Народився в сім’ї, де було дванадцятеро (!) дітей. Можна уявити, як велося малюкам. Але про дитинство Андрій Киріянович згадує з особливою теплотою. До речі, того дня, коли приїхали до Підопригорів, сестрі Андрія Кириченка Лідії Киріянівні виповнилося 70 років. Що ж, ювілей — завжди ювілей, якби не одна обставина. Брат і сестра не знали одне про одного кілька десятиріч. Уперше зустрілися наприкінці 2005-го, коли Лідії було 55, Андрієві — 43. Чому так сталося — окрема щемлива історія.

Андрій Киріянович каже, що, попри труднощі, в родині завжди цінували красу навколишнього світу в усіх її виявах, дружбу, повагу до людини. Тож і тепер для нього на першому місці саме ці поняття. А замість ілюстрації сказаного підводить до вервечки вазонів із квітами, які звеселяють око.

З’ясовуємо, що кілька років поспіль підприємством опікуються професійні ландшафтні дизайнери Ольга та Олексій Пивоварови. Саме вони добирають сорти квітів, щоб потім втілити кольорові фантазії.

За кілька хвилин співрозмовник назвав зо два десятки видів квітів, які культивують у Підопригорах. І не тільки в центрі села, а навіть на території молочнотоварної ферми. А що? Краса — скрізь краса. І хіба для  тваринників вона зайва? Аж ніяк.

Та й адміністративне приміщення нагадує казковий палац, усередині якого не просто чистота і порядок, а щось більше. Перила і східці, що ведуть на другий поверх, аж виблискують від сонячного проміння, яке розсіває особливий калейдоскоп кольорів і відтінків. Як справедливо наголошує співрозмовник, кожен, хто приходить сюди, повинен бачити і відчувати красу.

Випадковість? Ні. Все починається саме з краси, яка потім переростає у самовіддану працю. Тож не випадково на гербі ПП «Надь» викарбувано крилаті слова: «Працею звеличуємося».

Робота  на результат

А що місцеві селяни вміють господарювати і на полях, і на фермі, сумніватися не випадає. Тут стали нормою врожаї пшениці, соняшнику і кукурудзи відповідно більш як 50, 30 і 100 центнерів з гектара.

Є у господарстві цех із переробки круп. Планують найближчим часом випускати їх у фірмовій упаковці — для цього готують відповідну базу.

А ось тваринницька продукція вже добре знана в окрузі. Закупивши 5 автомобілів-молоковозів, успішно реалізують у Лебедині, Сумах та інших містах  масло, сир, сметану.

Разом з Андрієм Кириченком побували в усіх виробничих підрозділах, які нагадують велетенський вулик: скрізь кипить робота, і насамперед будівельників. Саме вони — своєрідна візитівка села і господарства.

Побували і на природних луках, де пасеться худоба. Доглядають її місцеві школярі, бо де ще можна заробити? А керівництво не скупиться в оплаті, бо вважає: все, що людина заробила, повинна отримати до останньої копійки.

Щодо механізаторів, то вони одержують на місяць від 2500 до 5-6 тисяч гривень, а під час жнив ще більше. Майстрині машинного доїння корів — 2700 — 4500.

Якщо ж підсумувати колективну працю, то торік рентабельність виробництва становила 38%, а молока — 83! Чим не відповідь на примарне твердження, що тваринництво і насамперед молочне скотарство збиткове?

Не збідніє рука, яка віддає

Підприємство «Надь» відоме не лише виробничими й соціальними показниками, а й благодійністю. Коли поцікавився, скільки коштів надано на ті чи ті потреби, Андрій Киріянович спершу замислився, а потім зізнався: не рахував. Бо навіщо обліковувати те, що віддаєш щиро, від душі?

 Хоч у Лебединському районі знають, що «Надь» допомагає школам і віруючим, молоді, спортсменам.   Не кажу про своїх селян. Потрібні кошти на житло, лікування чи якісь інші нагальні потреби — будь ласка, оформляй безвідсотковий (!) кредит. Ювілей у когось із працівників — не тільки премія, а й путівка на відпочинок.

А дітлахи — окремо. За останні кілька років до півтора десятка місцевих хлопчиків і дівчаток, здебільшого із малозабезпечених сімей, відпочили в оздоровчих таборах і на морі за рахунок підприємства.

Купило підприємство розкішні фаетон і карету, в яких кататимуть малечу. Та й дорослі не відмовляться від такої розкоші: всередині — мов у казковому теремку.

Предметно переймається господарство бійцями в зоні АТО. Ремонтують техніку, надають пальне, речі, продукти, кошти. На видноті — Почесна грамота від Генерального штабу ЗСУ за безкорисливу допомогу.

Одне слово, «Надь» не виживає, а живе: яскраво, результативно, з користю насамперед для громади. І навіщо шукати якісь європейські зразки, коли вони поряд, у звичайному українському селі?

ДОВІДКА «УК»

«Надь» засновано в листопаді 2006 року. Спеціалізується на виробництві й переробці тваринницької та рослинницької продукції. Тут утримують майже 1500 голів великої рогатої худоби, свиней, овець, коней.

В оренді — понад 2 тисячі гектарів землі, за користування якою власникам паїв сплачують 5% її вартості. У господарстві 158 працівників, зокрема з майже десятка навколишніх сіл. Це в 2,5 раза більше, ніж було в 2006-му. Підприємство має потужну матеріально-технічну базу. Всі приміщення опалюються лише альтернативними видами палива.

За підсумками минулого року «Райффайзен Банк Аваль» присудив ПП «Надь» перше місце за рівнем кредитної довіри серед сільськогосподарських та промислових підприємств Сумщини.