Головний кардіолог 
Південно-Західної залізниці 
Юрій БЕЗДВЕРНИЙ 

 

Невмолима статистика переконує: лікарі щороку вперше виявляють понад 2 млн хворих на серцево-судинні недуги. Саме ця група захворювань з 2007 року — найпоширеніша причина смерті в США, Канаді, Великобританії та багатьох інших розвинених країнах. Лише в Америці ці хвороби за хвилину вбивають двох людей. В Україні смертність від хвороб серця й системи кровообігу давно посідає 1 місце і в кілька разів вища, ніж у європейських країнах. Причому в нас від цих захворювань помирають не тільки набагато частіше, але й, хоч як це прикро, у більш молодому віці. Тільки минулого року від хвороб серця в Україні пішли з життя майже півмільйона людей, що становить близько дві третини усіх зареєстрованих смертей.

Лікарі б’ють на сполох і не втомлюються нагадувати, що будь-яке захворювання краще попередити, ніж потім лікувати. Тож як потрібно поводитися, що робити, а чого — навпаки — не робити, щоб серце якнайдовше працювало без збоїв, читачам нашої газети роз’яснює головний кардіолог Південно-Західної залізниці Юрій БЕЗДВЕРНИЙ.    

— Які саме серцево-судинні захворювання нині домінують?

—  Гіпертонія — у працездатному віці, яка часто-густо є безсимптомною і тому недіагностованою, а отже, такою, що не лікується. А це — можливість подальшої ішемічної хвороби серця (до речі, головної причини серцево-судинної смерті в Україні) або, якщо точніше, багато в чому її передвісник. Атеросклеротичні бляшки, які з віком з’являються в судинах серця, перешкоджають нормальному його  живленню. Саме це й називається ішемічною хворобою серця. Щоправда, компенсаторні можливості судин серця величезні: коли судина звужена навіть наполовину, вся система все ще може працювати як хороший годинниковий механізм. А ось коли оклюзія досягає 70% — це вже привід для термінового хірургічного втручання.

Найнебезпечніше, коли навіть невелика атеросклеротична бляшка дестабілізується. Щоб було наочніше, наведу таке порівняння. Уявіть собі попкорн. Так ось, кукурудзяне зерно — це бляшка. Щойно воно «вибухає», починаються серйозні проблеми. Прохідність судини ще залишається, але там, де «вибухнула» атеросклеротична бляшка, маємо пошкоджену поверхню. Туди починають «сідати» тромбоцити — клітини, які «заклеюють» поверхню рани. Тромбоцитів, які намагаються виконати свою роботу якнайкраще, накопичується  багато, їм «допомагають» інші фактори згортання — і в результаті утворюється тромб. Отже, на 50% судина вже була перекрита, бляшка вибухнула — це ще 10% отвору закривається, і 40% — це тромб. Ось вам і механізм оклюзії судини, який призводить до інфаркту.

— Чим в Україні зумовлена висока смертність від серцево-судинних захворювань? 

— На мою думку, насамперед навколишнім середовищем. Також дуже важливими чинниками є темп життя і його нестабільність. А  ще неабияку роль — як на мене, можливо, й найголовнішу! — відіграє байдуже  ставлення до себе. Бо ж у нас як звикли? Поки грім не вдарить, мужик не перехреститься. Ну, трохи серце заболіло — минеться, голова закрутилася — треба відпочити, а про відмову від шкідливих звичок, про здоровий спосіб життя і слухати ніхто не хоче.  Четвертий фактор, який теж впливає на цифри захворюваності, — зниження загального рівня освіченості людей. Тобто багато хто, з одного боку, майже нічого не знає ні про самі захворювання, ні про те, як проводити профілактику, а з іншого — і не хочуть нічого знати. І не можна не згадати й про досить низький рівень організації нашої системи охорони здоров’я населення. Усім цим, я вважаю, і зумовлена висока смертність від серцево-судинних захворювань в Україні.

— Нині в середньому віці збільшилася  кількість раптових смертей, а потім лікарі ставлять діагноз: гостра серцева недостатність. Як так трапляється, що люди в 40 років ідуть з життя?

— Це все-таки стосується переважно чоловіків: вони більше страждають і від раннього атеросклерозу, і від стресів, і від шкідливих звичок. А комбінація всіх цих чинників якраз і призводить до порушень серцевого ритму, що є найчастішою причиною раптової смерті. Тобто діяльність серця раптом дезорганізується — і воно перестає ефективно працювати. А починається все зазвичай із ранньої екстрасистоли, коли дуже маленька пауза між скороченнями. Вона запускає напад шлуночкової тахікардії, яка досить швидко призводить до фібриляції шлуночків. Аби серце «зупинилося», достатньо кількох хвилин. І в цей короткий проміжок часу ситуацію ще можна змінити на краще. Але ж для цього треба, щоб кожний знав і вмів надавати термінову допомогу, а не чекав приїзду «швидкої». Що ж до жінок, то вони завдяки своєму гормональному фону до початку менопаузи на 95% захищені від подібного сценарію.

Галина  Костянтинівна, 
73 роки, м. Київ:

— Я була в клініці Стражеска, лікарі поставили діагноз «кардіосклероз, ішемічна хвороба серця, миготлива аритмія» і призначили лікування — еналозид, бісопролол і етацитин під час нападів серцебиття. Проте напади частішають: якщо раніше були раз на місяць, то останнім часом уже двічі…

— Миготлива аритмія, на жаль, зустрічається дедалі частіше, особливо в літніх людей. Як на мене, це своєрідний показник зношення серця. Ліки, які вам призначили, це добре, але я б додав ще малу дозу ацетилсаліцилової кислоти (аспірин-кардіо, кардіомагніл), а  також препарати для зниження рівня холестерину і стабілізації атеросклеротичних бляшок (статини). Окрім того, потрібно ретельно контролювати артеріальний тиск. Механізмів виникнення нападів миготливої аритмії кілька: інколи вони виникають унаслідок частих екстрасистол, інколи причиною стає пульс, який дуже «не дотягує» до норми. Миготлива аритмія може протікати як з великою, так і з малою частотою серцевих скорочень. Етацин, про який ви говорите, як на мене, не є оптимальним препаратом боротьби з такими нападами. Якщо тиск дозволяє, тобто якщо він не дуже низький, краще було б користуватися анаприліном. Це досить потужний бета-адреноблокатор короткої дії. Лікування нападу — це необхідність, але, особливо якщо напади стають дедалі частішими, найбільш безпечний і водночас найкращий препарат для профілактики — кордарон. Щоправда, приступи двічі на місяць — це ще не дуже часто, тож зловживати такими ліками не варто, оскільки вони теж мають побічні дії.

Лікарі не втомлюються нагадувати, що будь-яке захворювання краще попередити, ніж потім лікувати. Фото з сайту clip.dn.ua

Ірина, 
м. Київ:

— Моя мама, їй 55 років, страждає бронхіальною астмою, приймає гормони (серетид). Що їй потрібно ще приймати, аби зміцнити серце, тому що, наскільки мені відомо, гормони негативно впливають на серце?

— Якщо її поки що більше нічого не турбує, особливої потреби в додаткових медикаментах немає. А серетид не настільки шкідливий, як комусь видається: річ у тім, що він діє тільки на слизову оболонку дихальних шляхів і практично не всмоктується, тож не має системної дії. А що стосується «зміцнити серце», то найкраща порада вже прозвучала — у пісні відомого російського барда Юрія Візбора — «Теплый вечер, костер, серебро водопада — вот чем стоит лечить». Якщо немає нагальної потреби, захоплюватися медикаментами шкідливо: це вам не цукерки й не вітаміни, хоч штучні вітаміни теж дуже часто не приносять бажаного результату. Тому там, де можна обійтися без ліків, треба обходитися без них.

Ольга ЛОГУТІНА, 
34 роки, м.Васильків:

— Проблем із серцем особисто в мене немає, та я стурбована тим, що останнім часом  гіпертонічна хвороба й інші захворювання серця дедалі частіше зустрічаються серед молоді. Днями госпіталізували мого колегу, зовсім молодого чоловіка, із серцевою недостатністю. До яких профілактичних заходів варто вдатися, аби в майбутньому не мати подібних проблем?

— Фактори ризику, що призводять до серцево-судинних захворювань, загальновідомі. Вони поділяються на дві групи: модифіковані й немодифіковані. Останні — це ті, на котрі ми жодним чином не можемо вплинути. Йдеться насамперед про вік: чим старшими ми стаємо, тим більше зростає ймовірність захворювань. Важлива і стать — я вже казав, що жінки до періоду менопаузи більше захищені від серцево-судинних недуг, аніж чоловіки, і лише ближче до 60 років шанси обох статей на хворобу серцево-судинної системи  практично урівнюються. А ось вплинути на модифіковані фактори ризику ми можемо. Найперший такий чинник — артеріальна гіпертонія, яку треба вчасно виявляти й адекватно лікувати.

Та біда в тім, що зробити це не завжди можна: за моїми  спостереженнями, 50% людей, котрі мають підвищений тиск, не відчувають при цьому жодного дискомфорту. У них не болить голова, не турбує серце, не страждає самопочуття — нічого! Якось до мене на прийом прийшла жінка, міряю тиск — 240 на 120. Запитую: вас щось турбує? У відповідь чую: голова якась ніби не своя, а так — мій нормальний стан. Можливо, коли все тільки починалось, якісь больові відчуття й були, але з часом чутливість притупилася. Я таких людей жартома називаю людьми без запобіжників. Якщо наближається катастрофа, ніщо про неї не сигналізує. Коли починає боліти зуб, людина практично відразу біжить до лікаря, бо біль просто нестерпний, і це є сигналом, який вимагає відповідних дій. А тут високий тиск, і хоч нічого й не болить, це не зменшує ризик інсульту чи інфаркту.

До речі, в Україні щорічно трапляється приблизно 100 000 інсультів та 50 000 інфарктів. І за цим показником ми попереду всієї Європи.

Взагалі, що стосується гіпертонічної хвороби, то ми не можемо на сьогодні полагодити цю глибинну поломку —  туди, враховуючи рівень сучасних знань, поки що не дістатися, і людство, на жаль, ще й досі не знає справжнього механізму цього захворювання. Але за допомогою сучасних медикаментів, арсенал яких просто колосальний, тиск можна постійно тримати на прийнятному рівні. Причому сучасні протигіпертензивні ліки можна приймати десятиліттями без істотних побічних реакцій. 

— Але ж норма артеріального тиску, мабуть, у кожного своя…

— Проте певні рамки таки є — від 90 на 60 до 140 на 90, тобто насправді ці межі досить широкі, й кожна людина повинна знати свій нормальний тиск. Зрозуміло, що це не тільки 120 на 80. Пам’ятаю, коли писав кандидатську й складав кандмінімум з філософії, трапилася дуже цікава тема: «Норма й патологія в медицині». Поки готувався, дійшов висновку, що ні норми, ні патології насправді немає. Та повернуся до нашої теми: за допомогою медикаментів ми можемо десятиліттями тримати артеріальний тиск на потрібному рівні, таким чином запобігаючи передчасному зношенню серця та судин. Звісно, під час фізичних чи емоційних навантажень артеріальний тиск підвищуватиметься, що насправді нормально. Та в стані спокою він повертається до звичних величин, і в цьому й проявляється динамічна рівновага пресорних та депресорних факторів. Щоб призначити терапію, яка потрібна конкретній людині, потрібно враховувати багато чинників. Також має бути зворотний зв’язок пацієнта з лікарем. Тобто якщо ви — за допомогою лікаря — вирішили приборкати гіпертонію, разовим візитом у поліклініку не відбутися: по-перше, слід підібрати саме ваші ліки, по-друге, визначити правильні дози і, по-третє, переконатися, що конкретний препарат не тільки ефективний, а й не викликає у конкретної людини якихось побічних ефектів. 

Наступний чинник —  дисліпідемія. В крові є ліпіди (холестерин, тригліцериди). Це будівельний матеріал, котрий насправді дуже потрібен. Та коли він у надлишку, цей будівельний матеріал починає «відкладатися» там, де зовсім не потрібно. Тобто йдеться про виникнення атеросклеротичних бляшок, про які я вже згадував. Кілька десятків років тому в Америці винайшли такий клас препаратів, які назвали статинами. Зараз їх випускають не тільки за кордоном, а й у нас, — ці препарати цілком доступні. З моєї точки зору, це друга революція у фармакології. Перша — відкриття антибіотиків: коли в 40-х роках минулого століття Флемінг винайшов пеніцилін, здавалося, що ми перемогли всі мікроби. Та цього не сталося, бо мікроби навчилися пристосовуватись, проте сам факт винайдення антибіотиків переоцінити важко — повертали буквально з того світу таких хворих, які раніше обов’язково помирали. А статини знижують рівень ліпідів у крові до норми, зменшуючи тим самим можливість формування відкладень  на стінках судин. Тобто статини запобігають утворенню атеросклеротичних бляшок і стабілізують вже існуючі бляшки.  

— Існує думка, що коли людина постійно користується певними ліками для нормалізації тиску, з часом організм до них звикає — і за кілька років препарат потрібно міняти… 

— Ці речі насправді  дуже індивідуальні. Візьмімо для прикладу стенокардію. Раніше всі її форми лікували нітрогліцерином і його похідними. Та нині дійшли висновку, що нітрогліцерин пролонгованої дії не показано при стабільній стенокардії напруження. До нітратів справді стрімко виникає звикання — якщо приймати їх безперервно упродовж місяця, сила дії ліків зменшується вдвічі. Тому ними варто користуватися для лікування нападів, якщо вони бувають не дуже часто. Щодо інших препаратів — звикання, мабуть, таки має місце. Проте є люди, які можуть приймати одні й ті самі медикаменти роками, а їх ефективність залишається високою. Інші ж — після року-півтора фіксують зникнення потрібного ефекту. В таких випадках і справді ліки доводиться міняти. На щастя, таку можливість ми маємо: тільки для лікування артеріальної гіпертонії є 5 основних груп препаратів першого ряду. І ще як мінімум стільки ж другого ряду. Тобто арсенал ліків справді великий, і необхідно правильно підібрати потрібний препарат чи їх комбінацію, враховуючи й інші захворювання, на які страждає людина. А це, поза сумнівом, справжнє мистецтво. На жаль,  багато наших лікарів грішать тим, що діють за певним шаблоном, призначаючи всім хворим однакове лікування, а така схема зазвичай не є високоефективною, оскільки всі люди різні.

Павло, 
52 роки, м. Луганськ:

— Препарати на кшталт аспаркаму корисні чи вже є інші високоефективні  засоби? І що ви скажете про предуктал?

— Ваше запитання досить об’ємне, аби розставити усі крапки над «і», не вистачить і години, відведеної мені для спілкування з читачами «Урядового кур’єра». Тому що, по-перше, ліків досить багато, по-друге, при різних захворюваннях потрібні різні медикаменти. І третій момент: ми живемо в епоху доказової медицини, тож право на існування мають тільки ті ліки, користь яких доведена реальною ефективністю у великих груп людей.

Що ж до аспаркаму, він нешкідливий — це абсолютно точно. Але якихось серйозних, справді  великих досліджень щодо його високої ефективності не було. Якщо йдеться про серцеву недостатність, він може бути тільки допоміжним засобом, але в жодному разі не головним. Головними тут виступають бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, сечогінні тощо. Але, боюся, це вже буде цікаво лише для професіоналів.

Доказова база щодо предукталу є, та в нього поки що тільки одне показання. Якщо ви уважно прочитаєте інструкцію, там написано: стенокардія. І все. Хоч фірма-виробник останнім часом намагається довести, що він ефективний і при серцевій недостатності, та поки що офіційної точки зору з цього приводу немає.

Галина  ШИБАЛИНЧУК,
Тернопільська обл.:

— Чи існують немедикаментозні й водночас ефективні засоби боротьби з  артеріальною гіпертонією?

— Як на мене, вони є. Я вже казав про здоровий спосіб життя. Знаєте, що я зазвичай кажу тим, хто курить? Ось ви на один день відмовилися від цигарок — і вже два міліметри ртутного стовпчика скинули… На перший погляд це ніби мало, але 2 мм так, ще 2 мм — іншим способом… Назагал набереться 10 мм. А щоб ви знали, навіть найкращий медикамент у повній дозі може знизити артеріальний тиск не більше, ніж на 15 мм ртутного стовпчика. Якщо ж у людини тиск 180\100 мм рт. ст., їй потрібно навіть не 2, а 3-4 препарати, аби довести його до норми.

Насправді весь цивілізований  світ пішов шляхом медикаментозного лікування гіпертонічної хвороби, а решта — тільки допоміжні засоби. Якщо взяти Схід, там, мабуть, послуговуються голковколюванням, різними релаксаційними техніками — в руках майстра все це працює. Має право на існування й гомеопатія. Корисні дозовані фізичні навантаження, відмова від шкідливих звичок, тримання ваги: скинули зайвих 5 кг — і ще 2 мм собі зберегли. Позбулися хронічного стресу, ще 5 мм скинули, і цей перелік можна продовжувати.

— Ще один аспект: якщо в людей середнього віку й старших тиск підвищується, у молоді він настільки низький, що теж часто перетворюється на проблему…

— Це зустрічається в молодих людей певного психологічного і фізіологічного типу. Психологічно це іпохондрики, а фізіологічно — худенькі, високі. В таких людей зазвичай, особливо в молодому віці, тиск і справді низькуватий, та зовсім не факт, що з віком він не підвищуватиметься. Причому саме вони потім найгірше переносять підвищення тиску. Як на мене, це просто особливість їхньої конституції. Якщо вони при цьому ведуть активний спосіб життя, займаються фізичними вправами, психогігієною, дихають свіжим повітрям, п’ють чисту воду, нормально харчуються, то якихось проблем з тиском помічати не повинні.

Григорій  ДЕСЯТНИК, 
м. Харків:

— Наскільки паління насправді шкодить серцево-судинній системі? Мій батько курить усе життя, йому зараз 78 років — і ніби нічого. Мені 54, я теж курю, але в мене останніми роками з’явилися негаразди і з серцем, і з тиском…

— Якщо я в чомусь переконаний на 100%, то саме в тому, що паління шкідливе! Та на різних людей воно впливає по-різному, як, до речі, й інші негативні чинники. Електрозварювання, газозварювання — дуже шкідлива для здоров’я робота, та одні працюють до пенсії, й нічого, а інші вже у 30 років мають інфаркт міокарда. Цигарки — той же рівень шкідливості, та хтось переносить паління менш чутливо, а хтось набагато гірше. Тому якщо є можливість кинути палити, це треба зробити будь-яким з відомих способів. Зараз вигадали електронну сигарету, є кодування, є спеціальні ліки з невеликим вмістом нікотину. Все що завгодно, аби позбутися цієї шкідливої звички. Я не знаю жодної людини, котра так чи інакше не розплатилась би за цю свою слабкість. Це якщо не серцеві негаразди (артеріальна гіпертензія з інсультами, ішемічна хвороба серця з інфарктами міокарда), то хронічне обструктивне захворювання легень або атеросклеротичне ураження периферичних судин. Зрештою, за офіційною статистикою, навіть рак у тих, хто курить, зустрічається в 7 разів частіше, аніж у тих, хто з цигаркою не дружить. Ще якісь аргументи потрібні?!

Валентина МОРОЗ, 
м. Кривий Ріг:

— Онукові торік у жовтні зробили операцію з усунення міжпередсердної перетинкової вади серця. В цілому малий почувається добре, але він дуже рухливий, і в нього часто буває сильне серцебиття. Чи можна якось цього уникнути й чи немає для малюка небезпеки?

— Діти з такими вадами серця, прооперовані вчасно, вважаються практично здоровими. Єдине, що потрібно пам’ятати, — фізичні навантаження слід збільшувати поступово, і спортсменом йому бути зовсім не обов’язково, та й, мабуть, не треба. Бо насправді професійний спорт, де ставляться різноманітні рекорди, це колосальна шкода для здоров’я. А в звичайному житті для хлопця немає жодних небезпек, тож якихось додаткових впливів на нього чинити не потрібно.

Тетяна  ВЕСИЧ, 
52 роки:

— Реклама «Мамо, прийми Целебес» закликає жінок після 50-ти зайнятися профілактикою серцево-судинних захворювань, статистика котрих збільшується просто загрозливими темпами. А як і справді в літньому віці зберегти своє серце, якщо відомі банальні речі — рухатись, не нервувати й вести здоровий спосіб життя — не дотримуються?

— Якщо ми шукаємо  панацею — то ми її не знайдемо, її немає. Можна приймати будь-які  лікарські трави, дотримуватися різних систем оздоровлення, займатися дихальними вправами тощо, аби тільки людина вірила, що вони їй допоможуть. Це працюватиме. Іншими словами, робити хоч щось для свого здоров’я. А найголовніше, на мою думку, це бути потрібним своїм близьким та рідним, суспільству нарешті.  

— Хай там як, але один із найсерйозніших факторів ризику —  стресові ситуації, котрі супроводжують наше життя практично  щодня. Якими препаратами, можливо, саме рослинного походження, можна знизити нервове напруження? Тривалумен підійде?

— Звичайно, це справа смаку. Та, як на мене, найбільш безпечними і, мабуть, найкращими ліками, які випробувані часом, є валеріана. Причому вона входить практично до всіх комбінацій заспокійливих седативних препаратів. Те, що вона нешкідлива і до неї не виникає звикання, доведено багаторічною практикою використання. А ось рекламувати ліки — тільки ті, які можуть продаватися безрецептурно, — варто дуже дозовано. Бо люди зазвичай не читають інструкцій, а це потім виливається різноманітними додатковими неприємностями.  

Степан  Олександрович, 
м. Київ:

— Час від часу відчуваю біль з лівого боку в ділянці серця. Чув, що це може бути не серцевий біль, а міжреберна невралгія. Їх можна відрізнити самому чи необхідна консультація лікаря?

— Інколи справді  можна, та трапляється, що це дуже складно зробити. А взагалі болі в області серця мають різне походження. Реально небезпечні серед них ті, які можуть мати фатальні наслідки, наприклад, стенокардія, котра може призвести до інфаркту. А також гіпертонічні болі, які можуть спровокувати інсульт. Та це, на щастя, всього 20% усіх різновидів болю в області серця, решта — відносно безпечні. Проте аби їх розмежувати, потрібен безпосередній контакт хворого з лікарем. Тільки фахівець може визначити, чи цей біль справді не має ішемічного характеру, не пов’язаний з високим тиском чи чимось іншим, небезпечним для життя, — аритмією, приміром, і т.п. Якщо вже розмежували й з’ясувалося, що жодної небезпеки для життя вони не несуть, дуже хвилюватися через них не варто.  Але так чи інакше лікарі мають уважно ставитися і високопрофесійно оцінювати скарги пацієнтів.

Тетяна КРОЛЬ, 
м. Полтава:

— Що краще їсти людям із серцевою недостатністю та іншими хворобами серцево-судинної системи, а від чого обов’язково треба відмовитися?

— Якщо людина перенесла інфаркт міокарда, в неї на серці на все  життя залишається рубець — і  воно в багатьох випадках перестає функціонувати адекватно до потреб організму. Якщо пацієнт давно має гіпертонію, ефективність серцевої діяльності теж знижується. Якщо не трапиться серцево-судинна катастрофа (інфаркт міокарда чи інсульт), все так чи інакше закінчується серцевою недостатністю, яка проявляється задишкою, набряками, аритмією. Якщо ви вже страждаєте від серцевої недостатності, насамперед необхідне жорстке обмеження вживання солі. Людство останніми десятиліттями дуже переїдає сіль. У природі жодна тварина стільки солі не їсть — її просто немає там. Тільки людина навчилася добувати сіль і їсть її непомірно, перевищуючи денну норму в 3-4 рази. У природі немає оселедців, кислих огірків, квашеної капусти… Щоб ви знали, квашена капуста, без якої українці просто не уявляють свого життя, для гіпертоніків шкідлива, бо там багато солі. А сіль, затримуючи рідину в організмі і провокуючи спазм судин, додатково навантажує серце.

Шкідливо захоплюватися смаженою й жирною їжею. Я, приміром, дуже люблю смажену картоплю, але при цьому точно знаю, що хоч вона й смачна, та не дуже корисна. Продукти зі збільшеним вмістом  калію та магнію (курага, ізюм, печена картопля, банани, тощо)  є пріоритетними для людей, які страждають на серцево-судинні недуги.  В останні роки значна кількість населення розвинутих країн страждає від ожиріння. І тому помірна калорійність у харчуванні є велінням часу. У мене був знайомий професор анатомії, який і в 76 років мав дуже ясну голову. Худенький, підтягнутий, енергійний, він якось розповів мені свій звичайний денний раціон: вранці — кава з тостом, на обід — тарілочка супу, ввечері — каша плюс упродовж дня обов’язково фрукти й овочі.

Знаєте, що він зазвичай казав? Мовляв, «мені потрібно мати ясну голову, а я вже людина літня, тож забув, що таке торт і багато інших смачних речей. У  мене не дуже здорові судини, тому аби залишатися в нормі, повинен сам обмежувати себе у всьому». Це стосується й усіх людей, які мають серцеву недостатність.

І найголовніше правило: не заробивши харч фізичними навантаженнями, до столу сідати не варто.  Якщо ми вранці поспішаємо на роботу, з’їдати о пів на восьму, коли організм ще не прокинувся, досить ситний сніданок, мабуть, не варто. Краще так розпланувати свій день, щоб у вас була можливість перекусити десь о 10-11-й, коли їсти справді захочеться. Бо продукти, з’їдені без апетиту, перетворюються в організмі, образно кажучи, на справжню отруту.

Пряму лінію  підготувала і провела 
Лариса УСЕНКО, 
«Урядовий кур’єр»

 

ДОСЬЄ «УК»

Юрій БЕЗДВЕРНИЙ. 1982 року закінчив Київський медінститут  ім. О. Богомольця. Після закінчення курсу спеціалізації з кардіології при НДІ кардіології ім. М. Стражеска упродовж 19 років працював кардіологом у Клінічній лікарні нафтопереробної промисловості України. З 1995 по 2002 рр. був довіреним лікарем посольств США, Канади, Австралії та Нової Зеландії в Україні. У 2003-2009 роках очолював терапевтичне відділення Вузлової лікарні № 1  станції «Дарниця». З  2006 р. — головний позаштатний спеціаліст із кардіології Південно-Західної залізниці.

ПРЕС-ЦЕНТР «УК»

З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i «круглих столiв» «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни   ШИКАНОВОЇ за електронною адресою:  imrich@ukcc.com.ua