Президент асоціації підприємств
«Вінницятеплоенерго»
Юрій ІВАНОВ

Вінниччина, яка, за результатами дослідження аналітичного центру «Бюро економічних і соціальних технологій», очолила рейтинг найбільш енергоефективних регіонів України, будує свій Копенгаген. В області понад сто котелень працюють на відновлювальних видах енергії! Власне, вони радше позитивна мозаїка, бо ще немає такого, щоб певний населений пункт повністю користувався місцевими енергоресурсами. Але буде!

Так, село Северинівці Жмеринського району газифіковане, та воду в сільський водогін качає вітряк, ще один — виробляє струм для спортзалу, а теплонасос геотермальну енергетику землі перетворює на тепло для амбулаторії. Приміщення сільради, дитсадка обігрівають піролізні котли, які працюють на трісці.

Незабаром ще два таких даватимуть тепло у школу і лікарню. Неабиякі сподівання тут пов’язують з установками для виробництва з олійних культур біодизелю та отримання газу з гною. Тож сільський паливний кооператив рухає село до енергоефективності та дає сільчанам роботу. Навесні він разом з облагролісом закладе плантацію швидкоростучих енергетичних дерев і незабаром пропонуватиме тріску населенню для опалення.

А придбати індивідуальні котли люди зможуть через обласний фонд сприяння інвестиціям і будівництву. Цей приклад навів президент асоціації підприємств «Вінницятеплоенерго» Юрій Іванов.

Утепляйтеся, допоки немає морозів. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

Своя «сорочка» ближче до тіла

— Юрію Івановичу, в області, за даними газових служб, споживання блакитного палива бюджетними установами та побутовими госпрозрахунковими організаціями порівняно з 2006 роком зменшилося на чверть, населенням — майже на 20%. Чи може аграрна область обійтися без імпортного газу?

— Подібне запитання, лише в іншому ракурсі, мені часто ставлять краяни. Звісно, кожний прагне жити так, щоб лише кнопку натиснув – і тепло стало. Але маємо виходити з реальних можливостей і світових тенденцій.

Нині весь світ споживає газ та будує нові газопроводи. І в своїй державі ми говоримо про власні неосвоєні запаси газу. Видобувні енергоносії ще довго відіграватимуть значну роль. І річ не в тім, щоб їх обов’язково замінити, а в тім, щоб зменшити споживання. Світовий досвід свідчить, що енергоефективність здатна змінити економіку, дати поштовх для модернізації технологічних процесів на виробництві, соціальної інфраструктури, і навіть систем управління і менеджменту.

Максимальна заміна імпортних енергоносіїв на вітчизняні, передусім відновлювальні, дає можливість розв’язувати багато важливих питань на різних рівнях. Отримуємо тепло з дров, пелет, соломи чи використовуємо тепло води або землі — у будь-якому разі його треба споживати ощадливо.

В області встановлюємо ефективне обладнання, почали використовувати місцеві і вітчизняні джерела енергії. Люди утеплюють стіни будинків і квартир. У бюджетних установах частково стали споживати газу менше, на жаль, за рахунок балансування температури в приміщеннях на межі санітарних норм. Ціна — це проблема і водночас велика рушійна сила. Вона лише мусить спонукати до ощадливості.

... Люби й санчата возити

— Свого часу в нас активно впроваджували генератори, які працюють на соломі. Та потім науковці забили на сполох, що її ефективніше приорювати на добриво. Сьогодні ж виробники солом’яних пелет чітко орієнтуються на європейський ринок. Або інше. Колись було проблемою утилізувати тирсу. Нині ці відходи деревини наша країна теж експортує. Тому, хто експортує, повертається ПДВ, а той, хто їх реалізує вдома, сплачує ПДВ. Утім, експортерам ніби і нічим дорікнути, бо у нашій країні цей ринок надто куций. Хто його має створити?

— В окремих областях уже відчутно дефіцит сировини для виготовлення пелет. Проте все іде на західний ринок. Із 450 тис. т вироблених в Україні пелет експортовано 80—90%. Заборонити вивозити те, що самі не використовуємо, нерозумно. Треба в себе створювати об’єкти споживання. Для області з відновлювальних джерел енергії найцікавішими є біомаса у вигляді палива та біомаса як рідкі енергоносії — біодизель та біоетанол. На проблеми щодо налагодження їх виробництва «Урядовий кур’єр» не раз звертав увагу. Всі про це знають, та, на жаль, прогресу тут немає.

А ось кількість котелень на біомасі ми щороку збільшуємо. Вони працюють не лише у селах. Так, у місті Козятині вже сім таких котелень дає тепло. Асоціація веде роботу з усіма місцевими виробниками пелет і брикетів, щоб вони шукали можливості власних інвестицій або спільно з обласним бюджетом та державними фондами інвестували у створення об’єктів споживання своєї продукції в регіоні.

Позиція обласної влади й асоціації ще така: з’явилася котельня на біомасі, то має з’явитися і ділянка швидкоростучих енергетичних насаджень. А заліснювати в області є що: лише по берегах річок для захисту від ерозії не менше 10 тис. га можуть зайняти енергетичні насадження. Зауважу: тут потрібні стимули не лише фінансові, а й моральні та адміністративні.

Як з гривні зробити п’ять

— За рахунок чого область має гроші на проекти?

— Область спрямовує 1% від фінансування бюджетної галузі на енергозбереження. Залучаються й інвестиції та кошти з перехідного залишку обласного бюджету. Таким чином наповнюємо обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву, з якого кошти надходять до бюджетних організацій у вигляді прямої реалізації енергоефективних заходів, а для населення та організацій ЖКГ — як кредити. Потім гроші повертаються у фонд і йдуть нові проекти. Тож ми напрацювали модель відновлювального фінансування.

Однак для масового переведення котелень на місцеві та вітчизняні види палива треба значний стартовий капітал. Якраз створення таких фондів на рівні державному, галузевому, обласному і місцевому може дати систему. На нашу думку, державне фінансування має бути на пілотні проекти, а всі інші, які швидко окуповуються, реалізовувати кредитним коштом. Процес піде швидше, якщо влада на місцях сама визначатиме, що саме фінансувати. Отже, держава виділяє кошти фондам, а вони під управлінням місцевих органів влади мають реалізовувати загальну енергоефективну стратегію у сфері бюджетній і ЖКГ.

Олег ЧЕБАН,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Юрій ІВАНОВ. Народився 1944 року в Хабаровському краї (Російська Федерація). У 1972 р. закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «інженер-будівельник». Працював директором обласного підприємства тепломереж, головою виконкому Вінницької міської ради, начальником облуправління економіки, головою облдержадміністрації, головою обласної ради. Президент асоціації підприємств «Вінницятеплоенерго». Нагороджений медаллю «За доблесну працю», орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів.

 

КОМПЕТЕНТНО

Микола ДЖИГА,
голова Вінницької облдержадміністрації:

— Область має найкращий показник з енергоефективності серед регіонів України. Але порівняно з країнами ЄС він поки що становить лише 71%. В обласній програмі з енергозбереження до 2015 року ми чітко виписали заходи щодо зменшення споживання газу і водночас  щодо збільшення енергетичної незалежності регіону. Це — впровадження енергозберігаючих технологій в соцсфері, промисловості, житлосекторі, переведення котелень на місцеві відновлювальні види палива. Лише за останній період ми спрямували на енергозберігаючі технології понад 70 млн грн. За рахунок цього зекономили понад 50 млн грн. У бюджетних закладах області працює 14 реакторів-установок Сухіна, 8 теплогенераторів на пресованій соломі, 42 котельні на відходах деревини, трісках, пелетах і торфобрикетах. Розширюємо як виробництво альтернативного палива, так і попит на нього на місцевому ринку. Вимагаємо, щоб кожен чиновник сповідував філософію енергоефективності. Бо це реальна економія коштів, розв’язання екологічних проблем, можливість розвивати новий напрямок економіки з переробки відходів агросектору, це — створення нових робочих місць та додаткові кошти до бюджету. Перспективним, як свідчать приклади кількох вінницьких сіл, є переведення населених пунктів на електричне опалення. Тож відновлюємо роботу малих ГЕС та почали використовувати сонячну електроенергію.