Головне завдання вітчизняних лісівників на сьогодні — відновлення лісистості на території країни до 15%. Це аксіома, і всі, хто має до цього стосунок, над цим працюють. А найактивніше, як стверджує статистика, — полтавці. За офіційними даними, на Полтавську область припадає 80% посаджених у лісостеповій зоні лісів. А в лісостепову зону входять повністю або частково десять областей, це 34% території України. Полтавці висаджують ліс на схилах, солонцях і землях, не придатних для використання в аграрному виробництві. Тільки за останні п’ять років в області таких лісів посаджено 6 тисяч гектарів, а з 2005-го — майже 11 тисяч. Як їм це вдається, напередодні свого професійного свята розповідає начальник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства заслужений лісівник України Юрій ТАРАНЕНКО.
Кисню буде більше
— Юрію Миколайовичу, чи виконали ви програму «Ліси Полтавщини-2015»?
— Виконали на 80 відсотків. Тому що в цьому році нам не вистачає площ під заліснення, процедура передачі яких нам із земель запасу дуже складна, а держава поки що не напрацювала єдиного механізму, як це можна зробити за спрощеною схемою. Хоч ми й надавали свої пропозиції. Незважаючи на це, в області щороку висаджуємо 8 дерев на кожного жителя і до 13 мільйонів штук сіянців.
— Які з ваших лісгоспів посадили лісу найбільше?
— Їх у нас 9, і всі працюють добре. Серед кращих — трудові колективи Новосанжарського, Миргородського, Лубенського, Кременчуцького лісгоспів. Але сказати, що хтось із них посадив найбільше лісу, не можу, бо в різні роки їхня продуктивність була неоднаковою.
— До речі, як відбувається заліснення промислової Кременчуччини?
— Багато часу і сил приділяємо кременчуцькій землі. Там серед поля є ставок-випарювач Кременчуцького нафтопереробного заводу, що завдавав шкоди довкіллю. Тепер він повністю заліснений. Чимало створено лісонасаджень навколо Полтавського гірничозбагачувального комбінату, заліснено солонці. Але там ми вирощуємо не високопродуктивні насадження, які потім різатимемо у період стиглості і виготовлятимемо з них дошки чи будівельний брус. Головне призначення тамтешніх насаджень — очистити повітря. Робимо це за обласні екологічні гроші, коштом міста Кременчука, районної ради та сільських територіальних громад з використанням вирощених у наших розсадниках сіянців.
— А наскільки полтавські лісівники забезпечені спецтехнікою для виконання завдань із заліснення області?
— За останні два роки ми придбали власним коштом, бо держава в цьому не допомагає, 11 білоруських тракторів МТЗ, що добре зарекомендували себе на лісових роботах, до того ж вони надійні та якісні. Є в нашому арсеналі й трактори інших марок, плуги, дискові борони, машини для вивезення деревини, крани, 36 пожежних автомобілів, багатьом з яких уже по 15—20 років. Треба докупити нових, але пожежна техніка дуже дорого коштує. Наприклад, за такий автомобіль на базі КрАЗ просять понад 3 мільйони гривень. Тому бережемо те, що є, і накопичуємо ресурси.
Крім того, у нас є протипожежні модулі на базі бортового автомобіля УАЗ. Вони дешевші, і ми достатньою мірою забезпечуємо ними лісогосподарські підприємства. Але найголовніше, що в нас є, — це 14 камер відеоспостереження за лісом, що вже працюють.
Червоному півневі наступили на хвіст
— Минуле літо було дуже пожежонебезпечним.
— Так, цього року складно було протистояти червоному півневі — від початку липня в області не було дощів. Але з гордістю можу доповісти, що за цей час ми не допустили жодної пожежі. Уся державна лісова охорона Полтавщини, всі наші лісопожежні станції чергують цілодобово. Було скорочено кількість рубок, а людей, які вивільнилися (а це робітники, трактористи, бензопильники), мобілізували на охорону лісу.
Загоряння були навесні. В області виникло 18 пожеж, але на незначній площі, і їх оперативно локалізували. Якщо торік у нас площа загорянь була 177 гектарів, то цього року — 23 гектари. У цьому нам допомогла принципова позиція голови Полтавської облдержадміністрації Валерія Головка, який на кожній щотижневій апаратній нараді цікавиться саме лісовими пожежами, зобов’язав усі гілки влади, всі служби відповідати за безпеку лісу. Тому що ліс — народне багатство. Відповідним розпорядженням він заборонив відвідувати хвойний ліс улітку, коли в лісах України був 5 клас пожежної безпеки. Регулярно йшла відповідна реклама на телебаченні, в місцевих газетах. Натомість ми запрошували людей відпочивати в листяних лісах, біля водойм, де менше комах і не так душно. Обов’язкова складова цієї роботи — білборди, шлагбауми, мінералізовані смуги. Як бачите, спрацювало.
— Ви сказали, що в цих непростих умовах виживаєте за рахунок госпрозрахункової діяльності.
— А також завдяки сприянню обласної влади, яка тільки на лісокультурне виробництво надає нам до 3 мільйонів гривень на рік. Повторюся: тільки на Полтавщині так підтримують лісівників. Завдяки цьому ми за останню п’ятирічку на кожен зрубаний гектар лісу посадили два гектари нового. Тепер до нас по досвід приїжджають колеги і представники влади з багатьох областей.
— Як, на вашу думку, розвиватиметься лісова інфраструктура області після проведення адміністративно-територіальної реформи?
— У нас і нині два господарі: Державне агентство лісових ресурсів України й місцева влада. З ними погоджуємо всі призначення.
Що ж до реформування галузі, то воно обов’язково буде. Це потрібно для того, щоб позбутися нечистих на руку працівників. Про це я говорив і колективу Полтавського облагролісу, який ми нещодавно взяли у підпорядкування. Коли з ними знайомився, сказав, що вони вливаються в команду однодумців, які звикли працювати згідно з чинним законодавством, чесно. На жаль, до мене тоді не всі прислухалися, бо дехто звик добре жити за рахунок інших. З такими довелося розпрощатися. Відкрито кримінальне провадження щодо Чорнухинського агролісництва. Там під підозрою його колишнє керівництво. У цьому агролісництві умудрялися працювати, не маючи ні трактора, ні знарядь, а тамтешня державна лісова охорона не мала навіть форменого одягу. Тепер ми придбаваємо їм техніку і все необхідне для роботи. Колектив зміцнився молодими людьми, які мають фахову освіту. Ця вимога нині обов’язкова. У них уже немає заборгованості із заробітної плати, зарплата підвищилася, вони вчасно платять податки.
Тож, вважаю, ми йдемо правильним шляхом. Треба, щоб чесні, порядні люди працювали на всіх державних підприємствах.
Моя думка така: хоч децентралізація нас і торкнеться, але вертикаль Київ — лісництва збережеться. Наша галузь специфічна, і вона повинна бути цілісним державним майновим комплексом. Ліс не можна приватизовувати, розпайовувати. При цьому нам потрібно тісно співпрацювати з місцевими органами самоврядування.
Зайці з вольєрів
— Чи є ще на кого полювати у полтавських лісах?
— Об’єктів для мисливства у нас вистачає, тому що полтавські лісомисливські господарства активно займаються розмноженням, охороною, підгодовуванням лісових мешканців. У наших лісах водяться благородний і плямистий олені, лисиці, косулі тощо. Як експеримент у Лубенському лісгоспі ми створили міні-ферму для вирощування диких зайців. Вухані там розмножуються у напіввольєрних умовах, і вже видно, що користь із цього буде. Уже понад 30 зайців випущено у природу.
Єдина на сьогодні проблема в лісі — загроза можливого захворювання на африканську чуму диких свиней. Нещодавно збудник цього захворювання було виявлено у Пирятинському районі. Тому разом з обласною ветеринарною службою проводимо діагностичні відстріли диких кабанів, обробляємо все, що треба, противірусними засобами, щоб ліквідувати лихо в зародку.
— Нині в аграрному виробництві є певна проблема з кадрами. А як щодо цього у вас?
— Кваліфіковані кадри для нас і для лісогосподарств сусідніх областей кує Лубенський лісотехнічний коледж. 1 вересня я побував там, привітав педагогічний колектив і студентів з початком навчального року. Спільно з товариством лісівників України ми зробили там ремонт спортзалу. В навчальному корпусі коледжу поміняно всі вікна на пластикові. Щоб економити газ, забезпечуємо їх дровами. Допомагаємо з реконструкцією гуртожитку. Тобто не кинули коледж напризволяще.
Лубенський лісотехнічний коледж — один з найкращих подібних навчальних закладів в Україні. Крім лісівників, переробників, бухгалтерів випускає ще й трактористів для нашої галузі, бензопильників. Ніхто з них не залишається без роботи, всіх працевлаштовуємо.
— Чи допомагають полтавські лісівники нашим бійцям у зоні АТО?
— Звичайно, ми не стоїмо осторонь, бо така допомога — святий обов’язок кожного українця. На сьогодні лісівники Полтавщини відпустили для будівництва фортифікаційних споруд та на інші потреби військових майже 5 тисяч кубічних метрів деревини. Надали допомогу в придбанні бронежилетів, військового спорядження тощо на загальну суму майже 3 мільйони гривень. Багато відправили туди продуктів харчування, техніки — ЗІЛів, УАЗів. Але головне, що в зону АТО від початку операції було мобілізовано 33 наших працівники, 10 з яких уже демобілізовано, а 5 найкращих на День Незалежності відзначено нагородами Державного агентства лісових ресурсів України.
Працюємо на оборону й надалі, адже люди віддають за наш спокій і спокій наших рідних найдорожче, що в них є, — життя. Велика розкіш — мирне небо над головою і рідна земля під ногами. А наші бійці на сході країни нам її забезпечують. Це слід цінувати і бути вдячними.
— Не сумніваюся, що такої самої думки дотримуються всі лісівники Полтавщини, яких принагідно вітаю із професійним святом.
— Щиро дякую, і приєднуюся до сказаного: від душі зичу всім, хто має стосунок до лісу (а я вважаю лісівником кожного, хто посадив хоч одне дерево і любить природу), миру і всіляких духовних та матеріальних благ. У нас працює 1,5 тисячі людей, і це справді дружна високопрофесійна команда, якій до снаги наростити лісистість в області до 11—12%. Нині вона становить 9,3%, за останнє десятиріччя її вдалося збільшити на 1,2%.
ДОСЬЄ «УК»
Юрій ТАРАНЕНКО. Народився 31 березня 1967 року в с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області. Закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю «лісове господарство». Працював у Миргородському лісгоспі інженером охорони та захисту лісу, мисливствознавцем, головним лісничим, 11 років — директором цього лісгоспу.
Із 2009 року — начальник Полтавського управління лісового та мисливського господарства.
Заслужений лісівник України, депутат обласної ради, відмінник лісового господарства України.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+