За довгим рублем

Анатолій зрадів телефонному дзвінку, на який навіть не сподівався. Залишившись без роботи та без власної невеличкої друкарні, яку довелося «віддати» за борги, він кілька місяців безуспішно намагався знайти застосування своїм знанням та досвіду поліграфіста й управлінця. Втім, траплялися лише пропозиції або неофіційного працевлаштування, або ж не за фахом. Тож і перебивався випадковим підробітком, щоб якось прогодувати сім’ю… А тут голос колишнього колеги в трубці за тридцять секунд розмови розв’язував усі його проблеми. Той телефонував з Росії, говорив квапливо, але всі деталі обіцяв розповісти при зустрічі. Пропонував престижну роботу в солідній видавничій компанії, стабільну й високу платню. «Виїжджай прямо завтра до Бєлгорода, там будуть ще кілька харків’ян, вас зустрінуть. Я вже працюю тут два місяці, все добре, до зустрічі», — скоромовкою проговорив знайомий і від’єднався.

Подальший розвиток подій, як розповів Анатолій, починався гладко, хоча його й насторожувало те, що після зустрічі в нього і ще у трьох харків’ян відібрали документи (для оформлення, пояснили). 

 «Вербувальник» попросив пробачення

Потім всю групу, яка зросла до півтора десятка осіб, машиною перевезли в сусідній регіон, поселили в старому складі для зберігання паперу (тимчасово, на кілька днів — пообіцяли)… Вже за тиждень, коли всі сім днів новоприбулих використовували як вантажників та чорноробів на будівництві, стало все зрозуміло.

Знайомець, якого Анатолій зустрів у тому ж бараку-складі, слізно просив пробачення і говорив, що його силою примусили ось таким чином завербувати поповнення нелегальних працівників.

Представник Всеукраїнської коаліції з протидії торгівлі людьми Ольга Білецька, яка також очолює Харківську міську організацію Міжнародної організації «Жіноча громада», каже, що таких випадків дуже багато. «Винахідливі» безчесні посередники з працевлаштування за кордоном щодень знаходять  нові форми шахрайства, щоб заманити нові жертви трудового рабства. І наводить ще один приклад: «Харків’янам запропонували роботу на будівництві в Бєлгороді (Росія). Вони приїхали на вокзал, де їх повинен був зустріти роботодавець, але той не з’явився. Таким чином харківський вербувальник виявився ніби непричетним до того, що сталося далі. До групи харків’ян підійшли інші люди і запропонували роботу. Погодившись, люди потрапили в трудове рабство», — розповіла Ольга.

За словами Людмили Гончарової, начальника відділу у справах сім’ї департаменту соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації, що відповідає за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, як правило, в трудове рабство потрапляють ті, хто шукає роботу за кордоном. «Людина знаходить посередника, який може виявитися вербувальником. Претендентові обіцяють хорошу зарплату і навіть можуть оплатити проїзд. За кордоном передають роботодавцеві, зазвичай — групу людей. Найчастіше робота пов’язана з будівництвом або шкідливим виробництвом (лакофарбовим, наприклад). У людей забирають паспорти і пропонують працювати по 12 годин без вихідних, щоб нібито більше заробити. Люди дають згоду на це, а коли через місяць настає час розрахунку, їм не платять. Коли люди висувають свої вимоги, стикаються з насильством. У середньому експлуатація триває 2—3 місяці, максимум — до 6 місяців. Потім людям віддають паспорти і відпускають. Іноді оплачують зворотний проїзд», — розповідає пані Людмила.

Вона стверджує, що жителі Харківщини найчастіше потрапляють у трудове рабство саме в Росії. За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), за роки незалежності від торгівлі людьми постраждали понад 160 000 українців. Країнами, де українці стають жертвами торгівлі людьми, найчастіше є Російська Федерація (49%), Польща (14%), інші держави ЄС (13%), Туреччина (11%). У 6% випадків зафіксована торгівля людьми безпосередньо в Україні.

Постраждалі бояться розголосу

Україна є однією з найбільших в Європі країн-постачальників жертв торгівлі людьми. За оцінками МВС України, протягом останніх 10 років з України було вивезено проиблизно 400 000 людей. Нині Україна дедалі частіше стає транзитною країною для жертв з інших країн СНД. Трафікінг (торгівля людьми) експерти вважають найприбутковішим поряд з торгівлею зброєю, що поступається лише наркобізнесу. Згідно з американською доповіддю «Про торгівлю людьми», представленою главою зовнішньополітичного відомства США Джоном Керрі, Україна за показником розв’язання цієї проблеми перебуває на одному рівні з такими країнами, як Туніс, Куба і Афганістан.

У 2015 році в Харківській області понад 300 осіб звернулися по допомогу, зіткнувшись з випадками торгівлі людьми. За даними правоохоронців, у цьому році виявлено 14 фактів торгівлі людьми. 21 особу в кримінальних провадженнях визнано потерпілою. Як зауважують учасники Координаційної ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім’ї та протидії торгівлі людьми, нині трудова експлуатація вийшла на перше місце, потіснивши сексуальну. Також фахівці відзначають низькі показники зі встановлення статусу жертви торгівлі людьми (з початку року тільки дві особи)

«Особа, яка вважає себе потерпілою, має право на отримання від держави певних послуг. Йдеться про медичні, психологічні, інформаційні послуги, фінансову допомогу тощо. Проте постраждалі, як правило, замикаються в собі й не звертаються до громадських чи державних соціальних органів. Наше завдання — знайти людину і надати необхідну їй допомогу, адже замовчувати проблему торгівлі людьми означає залишити її без розв’язання», — зазначила начальник управління організації соціальних послуг департаменту соціального захисту населення ХОДА Ганна Левкіна.

Але біда в тому, на думку Ольги Білецької, що люди приховують такі випадки, побоюючись розголосу. Потрібно змінити цю ситуацію. Як зазначила Ольга Білецька, громадські працівники зареєстрували понад 100 випадків трудової експлуатації. Вона повідомила, що тільки 5% злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, припадає на сексуальну експлуатацію. 93% — це трудове рабство.

Правозахисники заявляють, що через військові дії на сході в Україні, зокрема в Харківській області, де знайшли прихисток найбільше переселенців з Донбасу, значно почастішали випадки торгівлі людьми. Наталія Голинська, керівник проекту «Підтримка діяльності мережі консультативних центрів для людей, які постраждали від торгівлі людьми», що реалізується в Київській, Харківській, Одеській, Львівській та Івано-Франківській областях під егідою «Карітас Україна», стверджує: кількість постраждалих, які потребують допомоги, збільшується через брак інформації і недосконалість державної системи соціального захисту в Україні. В «Карітасі» підкреслюють: незважаючи на те, що Україна ратифікувала всі міжнародні акти і має відповідне законодавство, питання торгівлі людьми зазвичай опиняється поза колом державних інтересів, зокрема внаслідок неналежного фінансування.