ВІДПОЧИНОК

 Екскурсійний сезон області відкрив фестиваль "Мандруємо замками Тернопілля"

У Тернопільській області збережена третина всіх замків і фортець України, тож фестиваль "Мандруємо замками Тернопілля" тут доречний як ніде. Провели його в Збаражі, який цього року відзначає 800-річчя і належить до 39 міст України з найбільшою кількістю історичних пам'яток. Серед його архітектурних перлин - замок. Саме він і парк, що прилягає до його стін, стали майданчиками для фестивалю. З його розмаїтою насиченою програмою ознайомилися туристи не лише з України, а й з Німеччини, Італії, Польщі та Росії.

За Морозенком вся Вкраїна плаче

До замку мене привела вулиця імені Нестора Морозенка - козацького полковника, котрий загинув під Збаражем і за яким, стверджує народна пісня, "вся Вкраїна плаче". Збаразька твердиня тісно пов'язана з історією українського козацтва, його лицарством. Тож нині під давніми стінами вже усьоме провели міжрегіональний фестиваль козацької та української народної національно-патріотичної пісні "Забуттям не заростає честь і слава козаків".

Через низький дверний проріз я пробрався під колишні оборонні споруди перед казематами. На цьому місці саме поралися два гармаші. Дізнався, що Володимир Данилейко та Ігор Шевчук працюють у Національному заповіднику "Замки Тернопілля". Кажуть, під час облоги Збаража військами гетьмана Богдана Хмельницького 1649 року в замку було 50 гармат. У гарматній справі Володимир та Ігор називають себе початківцями - "її освоїли кілька місяців тому". За старими взірцями виготовили легку гармату для імітації звуку, випробували і ось проходять перше "бойове" хрещення саме у час відкриття туристичного сезону.

Володимир Данилейко підніс до гармати запал - і почувся постріл. Я тим часом вийшов на кам'яний міст, збудований над глибоким ровом. Уздовж перил вишикувалися козачата. Перед їхніми очима - людський потік, що плив до замку, аби оглянути його зсередини. Цікавість взяла й мене.

Звернувся за історичною довідкою до директора Національного заповідника "Замки Тернопілля" Анатолія Маціпури. З'ясувалося, що за свою тривалу історію будувати твердині Збаражу доводилося кілька разів. Місце, на якому донині зберігся замок, вибрали князі - брати Христофор та Юрій Збаразькі. До слова, обидва навчалися у славетного Галілео Галілея. 1612 року Христофор замовив проект замку видатному італійському архітекторові Вінченцо Скамоцці.

Але деякі дослідники вважають, що автором спорудженого у Збаражі замку був італієць Андре дель Аква, інші - голландець Генріка ван Пеєна. Згодом нові власники замку князі Вишневецькі провели чимало робіт з укріплення оборонних споруд та опорядження палацу. На щастя, ці будівлі збереглися донині, щоправда, в різному стані. Адже їм доводилося за кілька століть виконувати різні функції. Нині Збаразька твердиня - у віданні Національного заповідника "Замки Тернопілля".

Товсті стіни замкових споруд - свідки розмаїтих історичних подій. Саме поблизу них зануритися в добу гетьмана Богдана Хмельницького, запросили всіх, хто прийшов на відкриття туристичного сезону, представники Кам'янець-Подільського міського військово-історичного товариства. Його керівник, історик Олександр Заремба розповів, що до Збаража привезли козацький надвірний курінь. Однострої - різні, залежно від соціального стану їхніх власників. Якщо із селян, то одягнений в гачі, свиту, багатші - вже в жупанах, у чоботях. Головним убором декому слугує магерка. Члени клубу історичної реконструкції, щоправда, замок не штурмували, як заявляли організатори фестивалю напередодні, а влаштовували різні ши?кування, стрільби, фехтування, показові поєдинки.

Вареників вистачило всім

Доки в глибокому рові біля старовинних укріплень учасники клубу історичної реконструкції відтворювали козацьку минувшину, на замковій горі в тіні паркових дерев кожна сільська рада району визначила свою "стоянку". На столах - чимало різноманітних наїдків, серед "вогненних" напоїв - і сивуха, і медовуха, і зубрівка, і горілка з перцем.

Ось сільський голова Нижчих Луб'янок Володимир Чорний заходився біля мангала. Але учасників фестивалю не так цікавили його шашлики, як бричка, що стояла поруч. Навіть не фахівцю було зрозуміло, що це пожежна установка. Але з якого часу? І Володимир Павлович підказав, що аж з 1812 року. За ці два століття її надто часто використовували в селі у боротьбі з вогнем. Реліквія і тепер мов нова.

На фестивалі можна було покататися на конях, мотоциклах, поспостерігати за байкерським шоу й запуском повітряної кулі, вболівати на показових виступах спортсменів-гирьовиків, відвідати фотовиставку заслуженого журналіста України Василя Бурми "Під мурами старих замків", оглянути ретроавтомашини. Вистачало й різних конкурсів: подолання перешкод, перетягування канату, стрільби з лука та арбалету, боїв мішками на колоді, на швидкість і кількість випитого пива.

Певна річ, розгорнули містечко народних ремесел, де можна було пройти майстер-клас, а також придбати, скажімо, вишиті речі, ляльки-мотанки, пантофлі та кошики з рогозу, вироби гончарні, ковальські та з бісеру тощо.

А "Вареник-фест" завідувачі сільських клубів Збаразького району організували прямо в парку. Надія Дзядик із села Чагарі-Збаразькі розповіла, що отак дружнім гуртом виліпили аж 5 тис. вареників з капустою, картоплею, гречкою, сиром і вишнями. Цю смакоту згодом споживали всі, хто завітав на фестиваль.