ВЛАСНІСТЬ

Бійка понад 130 осіб на території Кирнасівського цукрового підприємства засвідчила наявність тривожних тенденцій у суспільстві

Зі шкільної парти кожному відомий твір Михайла Коцюбинського, в якому сільські робітники з люттю зруйнували обладнання панської гуральні. Сьогодні земляки славетного письменника, навпаки, бережуть обладнання від власників. Бо на Вінниччині вже порізали на металобрухт 17 цукрових заводів. Нависла загроза знищення і над Кирнасівським, що у Тульчинському районі. 19 травня без судді на рингу місцеві жителі відстоювали свою правду, а працівники нового власника - його правду. Під час конфлікту біля заводської прохідної помер місцевий житель.

З торбою по світах

Вперше у Кирнасівці я був майже 20 років тому. Тоді тут працювали заводи - цукровий, асфальтовий, залізобетонних виробів, потужний птахокомбінат. Сюди на роботу навіть з райцентру їздили, до якого понад 15 км. Тепер картина інша: бюджет селища на 80 % дотаційний. На одній з його артерій - виробничих площах цукрового заводу - помітні тромби. А біля прохідної цілодобово чергує наряд міліції. Дізнавшись про приїзд журналіста, зібрався гурт сельчан. Запитав у них про бійку, але вони перевели мову на те, що давно болить.

"Завод залізобетонних виробів був одним з кращих у країні, - з нервозністю в голосі каже колишній машиніст парового котла цукрового підприємства Станіслав Пшеничний. - Працював у три зміни. На його місці руїни. Тепер там водяться собаки, гадюки та ще - наркомани. Ми не дамо порізати цукровий завод, бо нам тут жити. В його підрозділах було зайнято 700 працівників. Востаннє цукор варили у 2006 році. Тому багато людей поїхали на заробітки. Та коли торік пішли чутки, що він запрацює, 400 чоловік за тиждень записалися до журналу та за свої гроші пройш?ли медичний огляд..."

"Збудували солодке підприємство у 70-х роках. Тобто передостаннім в області в період СРСР, - приєднується до розмови колишній головний енергетик заводу Петро Комишнюк. - Якщо інвестор захоче, то достатньо двох місяців, щоб підготуватися до сезону. Он у Гайсині і Моївці підприємства теж по п'ять років стояли, але ж, зрештою, запрацювали".

Освітянка Валентина Янко розповіла, що саме на підприємстві зроблено руками її батька. І мати тут працювала. Вона показала документи своїх батьків на 2 тис. акцій на загальну суму 50 млн крб. В колишнього електрика заводу Анатолія Клоченка ще більше - на 512 млн крб. З прохідної принесли журнал, в якому записано майже 70 сельчан, які мають на руках акції. Запевнили, що це далеко не повний список...

"Коли люди почали продавати свої акції, все пішло прахом. Асфальтовий, залізобетонний... Нові господарі обладнання демонтували, але рекультивацію землі не зробили. На руїни йдуть гратися діти. А не дай, Боже, щось трапиться: хто буде крайнім?" - зауважив Кирнасівський селищний голова Василь Процишин. Він відкриває паспорт населеного пункту і бере олівець, щоб ретельно порахувати. В селищі проживає 5495 осіб. У тому числі - 3145 працездатного населення. А робочих місць лише 450. Це разом - на виробництві та в закладах соціальної сфери. Колись заможне селище тепер ходить з торбою по світу. "Чому ми маємо жити без чоловіків? Чому діти мають не бачити батьків?" - саме це, з його слів, кричали жінки перед силовим протистоянням на території цукрозаводу.

Коса на камінь

Цукровий завод є чи не єдиною реальною надією оздоровлення ситуації в селищі. Нехай навіть і з часом. Тому краяни ретельно стежили за перебігом подій. На початку третьої декади березня підприємство від ТОВ "Сахара" перейшло до київського ТОВ "Уніфінгруп" та черкаського ТОВ "Дукат М". Перше прид?бало споруди, а друге - обладнання (останнє, за інформацією офіційного сайту УМВС в області, займається заготівлею металобрухту). Невдовзі в селище завітали їхні представники. Але на завод їх не пустили. Зі слів працівників охорони підприємства, які є місцевими, контракт у них з ТОВ "Сахара" до 26 травня. "Тоді 25 березня приїхали молодики, які побили охорону. Була кримінальна справа, але потім чомусь її закрили. Їм дали відсіч", - зазначив В. Процишин. Настав час сісти за "круглий стіл". Сільського ватажка вмовляли підготувати людей, щоб вільно можна було зайти на об'єкт . "Як я міг сказати громаді, що давайте впустимо, якщо подальші їхні дії спрямовані на знищення заводу. А нам треба робота, податки, сплата за оренду землі", - зазначив сільський голова.

19 травня глухої ночі на територію заводу зайшла група працівників "Дукат М" з п'ятьма собаками. Кожна зі сторін, зрозуміло, має свою версію виникнення конфлікту і розповідає дикі речі про іншу. Сільський голова каже, що прийшов якраз тоді, коли односельці, зрештою, юзом випхали за центральну прохідну автомобілі прибульців.

Ігор Суслін, заступник директора з загальних питань ТОВ "Дукат М" по телефону повідомив таке: "Хоч би що там сельчани казали, а вони майно розтягують, по дрібницях. Кабель ріжуть, я сам бачив. Кажу їм, давайте на прохідній буде троє ваших і один мій. Два місяці я туди їздив, але населення проти. Ми тому прибули вночі, що вдень через спеку собак неможливо везти. Зайшли через дірку в огорожі з тильного боку, щоб не провокувати конфлікт біля центральної прохідної. Стали на плацу біля головного цеху. Нікого не ображали. Але черговий став бити у дзвони, прибігли люди. Я почав пояснювати, що є документи і ми власники. Та марно. У мене є відео того, що відбувалося. Собаки весь час були у намордниках. Це неправда, що у нас було 12 раніше судимих. Одна дівчина та ще двоє хлопців, які у молоді роки мали судимість. Ми не збиралися конфліктувати".

На офіційному сайті УМВС в області, з посиланням на головного міліціонера області Валерія Ноніка, повідомляється, що з 33 доставлених до районного відділу міліції осіб, які прибули з Черкаської області та брали участь у силовому конфлікті з місцевим населенням, 12 - раніше судимі за тяжкі та особливо тяжкі злочини. По медичну допомогу до районної лікарні звернулося 15 осіб, з яких шість були госпіталізовані. Зі слів начальника Тульчинського райвідділу міліції Олега Революка, повідомлення з заводу надійшло о 3.30 і слідчо-оперативна група відразу виїхала на місце. За фактом нанесення тілесних пошкоджень середньої важкості 66-річній місцевій жительці зловмисника затримано. Під час конфлікту біля заводської прохідної помер місцевий житель 1938 року народження. "Від серцевої недостатності", - уточнив він.

Знову ці граблі

Негаразди в економіці країни свого часу призвели до концентрації капіталу в галузі. Проте площі посівів зменшилися. Сьогодні держава з бюджету, тобто коштом платників податків, змушена матеріально заохочувати сіяти цукрові буряки. На Вінниччині 70 % сировини вирощують самі цукрові підприємства. Ця тенденція стійка. В області декларується спорудження двох новітніх потужних цукрових заводів. Вони варитимуть цукор, до якості якого не буде надуманих чи реальних претензій на зовнішньому ринку. З другого боку, на фоні тих, що стоять, це свідчить про подальшу концентрацію капіталу. Зрозуміло, що на роботі Кирнасівського заводу позначаться хиби і тенденції в галузі.

Перебіг останніх подій на підприємстві, на перший погляд, має місцеве значення. Чи так це? Україна імпортує цукор, більшість працездатного населення в селищі - без роботи, а підприємство, яке частково може посприяти вирішенню цих двох питань, п'ять років стоїть. Це ж нонсенс! Тож громада селища неочікувано перебрала на себе функцію певних державних інституцій. Відповідь власників - теж неадекватна. Вони могли звернутися до суду, а далі судовий виконавець за потреби залучає міліцію та забезпечує безперешкодний доступ на об'єкт власності. Цивілізований метод чомусь на думку нікому не спав. В. Процишин зауважив, що в переліку куплених ТОВ "Уніфінгруп" заводських споруд є цегляна водонапірна башта і третій підйом водогону, які стоять на балансі селищної ради і забезпечують водою половину селища. До речі, подальший розвиток подій ніхто не береться прогнозувати.

КОМПЕТЕНТНО

Андрій ГИЖКО,
начальник головного управління
економіки облдержадміністрації:

- Завод треба зберегти. У тій зоні не стало кількох цукрових підприємств. Якраз наприкінці 80-х років він був модернізований, і його потужності аж ніяк не зайві області для виконання доведеної квоти з виробництва цукру. На жаль, сьогодні у пікові періоди Україна змушена завозити цукор, наприклад, з Білорусі або на тростинний переходити. Питання сировинної зони вирішуване. Якщо є нормальний власник, який трохи кредитує селян на весняно-польові роботи, то забезпечення цукровими буряками не є проблемою. До того ж, це єдиний в області завод, який може переробляти цукор-сирець. Підприємство пройшло через процедуру банкрутства, тобто акції працівників вже нічим не підкріплені, на них майна немає. Чинним законодавством не передбачено під час продажу підприємства збереження профілю виробництва. Тому в області з 40 цукрових заводів залишилося 14 та ще дев'ять вважаються законсервованими.

Анатолій БУЗИК,
голова Тульчинської райдержадміністрації:

- Завод кілька разів перепродавали. Власників ми часто-густо не знаємо і не бачимо, бо вони самі не приїжджають, а присилають своїх працівників з дорученнями, з якими ми працюємо. Тому запропонувати своє бачення їм дуже складно. Підприємство не розраховувалося або не зовсім чесно розраховувалося за сировину, що викликало недовіру до нього у господарств. Про теперішню купівлю-продаж ми дізнавалися поетапно. Спочатку за участі ініціативної групи в моєму кабінеті ми зустрілися з представниками ТОВ "Уніфінгруп". Вони запевнили, що хочуть переробляти цукор-сирець. Потім нам стало відомо, що є ще один власник. Представники цих фірм, у принципі, розказували правильні речі, хоча підтвердження про те, що фірма "Дукат М" є власником обладнання, ми не бачили. Тобто у них не було актів прийому-передачі обладнання, відповідних бухгалтерських документів. Я їм сказав: якщо є думки порізати завод, то люди не дадуть цього зробити. А ми, зрозуміло, на стороні людей. Ситуація на контролі в обласної влади. Є доручення відстежити, наскільки правильно відбувся процес купівлі-продажу. Коли правоохоронні органи чітко скажуть, що то є власники, мусимо з ними рахуватися і домовлятися.