Можна назвати чимало розмаїтих чинників, від яких залежить розвиток нації, її благополуччя. Та серед них є найважливіші. Скажімо, зневажити освіту та науку означає приректи себе та своїх потомків на ганебне невігластво. Зневажити національну культуру й народні традиції — стати посміховиськом для ворогів. Зневажити медицину та охорону здоров’я — приректи себе та своїх близьких і рідних на фізичні муки й страждання.

Хтось поставив за мету безкоштовне державне лікування людей зробити таким, щоб обов’язково скомпрометувати систему охорони здоров’я та повернути до радянської трагікомічної відповідності: лікуєшся безкоштовно — лікуєшся даремно.

Нині триває створення таких умов, за яких приватизація лікарень має відбутися безболісно. Все одно за лікування потрібно платити — офіційно чи в кишеню медичного працівника.

Особливою справою у цій сфері для деяких «бізнесменів» є фармацевтика. Тут функціонує виробнича частина, де виготовляють ліки, та маркетингово-збутова, яка займається їхньою реалізацією споживачам. Все було б добре, та, за твердженням експертів, значна частина ліків — фальсифікат.

Майже систематично засоби масової інформації (телеетер — передусім) перенасичені зверненнями до щирих і добрих серцем співвітчизників про порятунок. Періодично оголошують збирання коштів на лікування, зокрема й за кордоном, бо лише там це під силу. До прикладу, усміхнені онкологи однієї з країн на екрані пропонують розв’язання онкопроблем. Коштує це якихось 100, 200 чи 300 тисяч доларів. І жодної відповідальності за результати лікування. Зазвичай усе обумовлено угодами, все о’кей.

Дехто пропонує (і це можна було б насправді зробити) оголосити подібний збір коштів від доброчинців і меценатів (дехто з власної щедрості дає-таки копійчину) з метою закупівлі меблів, новітнього обладнання для державних лікарень, на якому могли б працювати наші фахівці. Та медичне обслуговування державне, «безкоштовне». Тому, як бачимо, ці ніші успішно заповнюють «приватники».

Спостережливі ентузіасти й справді не сплять. Під відомими брендами відкривають власні лабораторії, стоматологічні, інші спеціалізовані медичні заклади. Закуповують десь у закордонних клініках морально застаріле обладнання, виготовлять вивіску, подбають про яскраву рекламу про надання якісних послуг, додавши чарівне словосполучення «на європейських засадах».

Хто лікувався чи лікується, добре відає, що в лікувальних закладах численні аналізи, ультразвукову діагностику, магнітно-резонансну, комп’ютерну томографію лікарі рекомендують робити у приватних лабораторіях і центрах. Парадокс, м’яко скажемо, в тому, що свій бізнес чимало підприємливих осіб розгорнули не де-небудь, а саме в державних установах, і за їхні послуги доводиться значно переплачувати.

Купити передбачені на пільгових умовах ліки у соціальних аптеках теж не завжди можна. Натомість поряд із соціальною аптекою успішно функціонують приватні, де ці препарати є повсякчас.

Одне слово, нестача державного контролю й механізмів відповідальності перетворили органи охорони здоров’я, як і освіту та культуру, в структури прикриття державного лицемірства, а лікарів, з одного боку, на заробітчан, а з другого — на отримувачів принизливих подачок.

Безперечно, можна знайти такі ж негативні приклади й в інших царинах суспільного життя, крім виробничого сектору, який зупинився у своєму розвитку. Скажімо, в юриспруденції, поліграфії та видавництві, мистецтві, де теж немає державної координації процесів, там успішно правлять бал лобісти, олігархи і їм подібні.

Українці обурюються, протестують проти свавілля адвокатів, нотаріусів. Уявімо, що за один удар печатки нотаріуса на довідці чи угоді треба викласти зі своєї майже порожньої кишені 300—500 гривень.

В органах прокуратури, що мусять усе це контролювати, теж створили додаткові підструктури, як-от нагляд над конт­ролем і навпаки, а бюрократія, злочинність та корупція й надалі розквітають.

Доки це триватиме? Чи візьметься нарешті держава за наведення ладу, за те, аби в країні запанували відповідальність і закон?

Богдан АНДРУШКІВ,
завідувач кафедри управління
інноваційною діяльністю та сферою послуг
професор Тернопільського національного
технічного університету імені Івана Пулюя,
для «Урядового кур’єра»