Слова Тургенєва, що «правда — це повітря, без якого неможливо дихати», видавалися дивними його сучасникам і ще незрозуміліші у путінській Росії

У прозі Тургенєва — справжня енциклопедія російської душі. Її сутність навіть у нібито знаному всім оповіданні «Муму», героєві якого легше вбити улюбленого собачку, ніж не виконати жорстокого наказу. А також у п’єсі «Нахлібник», яка відображає типову для всіх класів Росії дідівщину, де вчорашній принижений стає деспотом.