ІНТЕГРАЦІЯ

У  Світанку Корецького району громада зініціювала освітлення села

Рівненщина впевнено закріпила за собою імідж проєвропейської області. Адже вона першою і поки що єдиною в країні долучилася до унікальних транскордонних проектів: «Європейської мережі регіональної кулінарної спадщини» (популяризація традиційної культури через національну кухню) та проекту ЄС з умовною назвою «Сади» вартістю 750 тисяч євро (участь громади Володимирецького району в поверненні до життя постчорнобильської території).

Утім, чимало проектів впроваджується й на рівні сільських громад, тобто жителі нашого краю активно долучаються до континентальних стандартів управління. Про це йшлося на черговому  європейському тижні місцевої демократії,  до участі в якому долучилася обласна громада.

За словами члена Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи депутата Рівнеради Світлани Богатирчук-Кривко, темою цьогорічного європейського тижня місцевої демократії стали права людини задля більш відкритих громад.

Місцева європейська демократія, каже вона, — це і партнерство міст, до якого  Рівне долучилося не вчора. Тож маємо вже майже десяток міст-партнерів, а це спільні бізнес-форуми, культурні та освітні обміни.

До речі, партнерство міст у Європі має свою специфіку. Скажімо, продовжує співрозмовниця, існує мережа міст безпечного спрямування: їхні представники обговорюють, як повинні діяти органи місцевого самоврядування та громади, аби протистояти природним катаклізмам, як це було в Японії.

Місце Рівного саме в цій мережі. Звісно, що кожна така мережа має вимоги, які необхідно виконати для того, щоб увійти до неї. А для органів місцевого самоврядування це чудова можливість не лише для обміну інформацією, а й для отримання європейських грантів.

Одна з європейських демократичних цінностей — управління власністю за участю територіальної громади. Саме на її впровадження працює проект ЄС та ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду».

Як розповіла координатор Рівненського обласного ресурсного центру громад згаданого проекту Ольга Кашевська, нині у програмі працює 40 громад Рівненщини, які, відповідно, втілюють у життя 40 конкретних справ у дев’яти районах. 12 проектів уже завершено, інші тривають.

— Зрозуміло, що найуспішнішими вони були там, де найактивніші громади й однакова відповідальність усіх сторін проектів: громада — сільський голова — районна влада, — пояснює координатор проекту. — Бо якщо хтось із цього тріо випадає, процес не йде. Середня вартість наших проектів — 160 тисяч гривень. 50 відсотків із них — кошти ЄС, 45 — бюджетів (сільського та районного), п’ять — самої громади.

Звісно, що за ці гроші глобальних проблем не розв’язати, та мета згаданої програми — навчити людей мислити категоріями європейської демократії. Тобто, по-перше, залучити до колективного планування стратегії розвитку села чи містечка через визначення найнагальнішої проблеми, що стосується якомога більшої кількості людей. А по-друге, дійти до усвідомлення отриманого результату як власного, тоді люди з надією братимуться й за інші справи.

Найактивнішими й найвідповідальнішими виявилися влада і громада сіл Воронки Володимирецького (тут повністю замінили дах у старій школі, тепер беруться за заміну вікон), Малий Стидин Костопільського районів (тут головну роль відіграла лідерка громади — вчителька інформатики).

На жаль, в Україні немає проектного принципу розподілу бюджетних коштів, як, скажімо, в сусідній Польщі. Там найкращі пропозиції, що йдуть від громади, передбачаються в бюджетах різних рівнів, отже, люди відчувають свою причетність до розв’язання власних проблем. У нас немає інституту децентралізованого управління бюджетними ресурсами, бюджети, як і раніше, формуються згори донизу.