Минулого тижня на засіданні міністрів внутрішніх справ країн-членів ЄС, що відбулося в Люксембурзі, вдалося досягти домовленості, яку ще донедавна вважали малоймовірною. А саме укладено історичну угоду про те, як Європа приймає і розміщує шукачів притулку, які потрапляють в ЄС із різних куточків світу.  Перед тим як угода набере чинності, її має схвалити Європарламент.

В угоді встановлено баланс між двома таборами країн: прикордонними, які хочуть більше допомоги у прийманні шукачів притулку, і тими, що всередині блоку, котрі стверджують, що занадто багато мігрантів прибувають і переміщуються в межах ЄС без контролю.  Згідно з угодою, прикордонні держави повинні будуть запровадити жорсткішу процедуру надання притулку  і матимуть більше свободи в ухваленні рішень щодо повернення тих, чиї заявки на притулок було відхилено.  Решта держав ЄС зможуть обирати, приймати мігрантів у себе, платити за тих, кого не прийняли, або обрати так звану оперативну допомогу від Євросоюзу.

Прихильники угоди вважають, що вона стала золотою серединою, бо завдяки знайденим рішенням прикордонні країни ЄС отримують більше допомоги і підтримки, а інші не будуть зобов’язані приймати в себе шукачів притулку. Проте її критики висловлюють стурбованість тим, що жорсткіші підходи до процесу перевірки біженців на кордонах погіршать умови утримання в міграційних центрах, де люди будуть змушені залишатися протягом місяців.

Згідно з угодою, нова система надання притулку в ЄС передбачатиме два шляхи. Перший — проведення жорсткішої процедури безпосередньо на кордоні. Другий —  менш жорстка процедура попередньої перевірки, під час якої визначатимуть, у яку саме країну ЄС поїде біженець. Кожну заявку на отримання притулку, подану у прикордонній країні, оброблятимуть у середньому протягом 12 тижнів.

Згідно з угодою, ЄС прийматиме 30 тисяч мігрантів щороку. Якщо країна відмовляється приймати у себе шукача притулку, то має заплатити за нього 20 тисяч євро.

Мігрантів, яким буде відмовлено в наданні притулку, не обов’язково повертатимуть у країни, де вони жили. На запровадженні цього пункту наполягала Італія. Німеччина наголошувала, що ЄС не може відправляти людей до країн, які не повністю дотримуються прав людини. Угода визначає, що кожна держава сама вирішуватиме, чи країна, куди ЄС повертатиме мігрантів, відповідає міжнародним стандартам прав людини. 

ЄС збирається  співпрацювати з Тунісом, звідки мігранти намагаються човнами дістатися Італії, задля зменшення потоку біженців. Під час свого візиту в цю країну, який відбувся минулими вихідними, очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що ЄС готовий надати Тунісу допомогу на загальну суму понад мільярд євро в обмін на поліпшення прикордонного контролю та заходи проти контрабанди людей.

Єврокомісар з питань внутрішніх справ Ілва Йоганссон заявила, що укладення угоди про приймання і розселення біженців у Євросоюзі блокували в Раді ЄС і це питання «вважали токсичним». Тому, на її думку, країни Євросоюзу наважилися зробити великий крок. «Між нами знову панує дух солідарності та довіри», — сказала єврокомісар.