Кореспонденти АрміяInform побували в районі очікування січе славських танкістів та поговорили з ними про бойові завдання і тактику супротивника.

Покровський напрямок залишається одним із ключових і найважчих на фронті. Саме тут протистоять російським окупантам воїни 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.

Навідник, механік-водій і командир

Екіпаж танка Т-80БВ перебуває на бойовому чергуванні та готується до виконання чергового бойового завдання. Навколо літають ворожі дрони, періодично в сусідніх посадках лунають вибухи.

«Цей танк наступальної дії, і він розрахований на п’ять хвилин бою — маневрений, швидкий. За хвилину робить вісім пострілів. Залетів, дав кілька хороших пострілів, відкотився, дозарядився — і знову на позицію», — розповідає навідник-оператор Вадим.

Цей танкіст єдиний в екіпажі мав бойовий досвід ще до широкомасштабного вторгнення рашистів. Вадим найдосвідченіший: брав участь в АТО ще з 2015 року, потім на деякий час повернувся до цивільного життя. Проте 2021-го знову підписав контракт на службу в ЗСУ.

«Зустрів повномасштабне вторгнення агресора на сході, тоді це ще була окрема танкова рота, а не батальйон. Тоді було більше екіпажів і більше мотивованих хлопців», — згадує Вадим.

Механік-водій Роберт у 25 бригаді ДШВ ЗСУ служить півтора року, в цивільному житті працював на будівництвах.

«Спочатку йти в танкісти, щиро кажучи, було не дуже приваб ливо, бо переважно насамперед знищена техніка — це танки. Коли їдеш трасою, то лежать самі понівечені башти, тому й думаєш: та ні, які там танкісти!» — зізнається напівжартома.

Так само півтора року служить у бригаді й командир танка Владислав, який згадує своє перше бойове зіткнення з ворогом на початку широкомасштабного вторгнення ворога біля населеного пункту Верхньоторецьке на Донеччині.

«Щойно заїхали на цей напрямок, за день знищили два танки прямим наведенням поблизу населеного пункту Карлівка. А загалом там було пекло. Я був готовим до зіткнення із супротивником, проте все було дуже складно. Ми виїжджали одним танком, коли у ворога було аж чотири! Дуже активно вороги наступали з використанням літаків, «градів». У перші дні ніхто не міг повірити, що вони дійшли до такого маразму. Досить складно було змиритися з тим, що росіяни пішли на нас повномасштабною жорстокою війною», — розповідає командир танка.

Одним з найскладніших завдань екіпажу виявилося знищення ворожого укриття майже впритул. Будівля, в якій ховалися росіяни, стояла майже в центрі міста, навколо багато рослинності, тому іншої змоги знищити її не було.

Владислав згадує про важкі бої в Новогродівці.

«Найбільш люта ситуація в нас була в Новогродівці. Ми отримали завдання виїхати і впритул знищити будинки, в яких ховалися росіяни. Спершу відпрацювали за підтримки БМП. Це була дуже близька дистанція — всього 15 метрів, а тому після пострілу нічого не було видно», — розповідає він.

Важлива деталь: командир екіпажу свого часу жив у Новогродівці, тож добре знав місцевість, і це дуже допомогло у виконанні бойового завдання, оскільки танк заїхав на світанку і важко було орієнтуватися. До того ж навколо дуже багато росіян.

«Після пострілів усе горить, піднімається багато пилу, вулиці вузенькі, башту крутити неможливо. І відкочуючись назад, ми проїхали поворот, а позаду їхала наша БМП, яка не впоралась із керуванням і провалилася. Після цього її екіпаж переліз на наш танк. І ми через ворогів відкочувалися назад. Вони все зрозуміли, було перехоплення, що «хохляцький танк катається», — згадує мехвод Роберт.

Тактика використання змінюється

Із масовою появою дронів на фронті, розповідають танкісти, тактика застосування техніки дуже змінилася.

«Раніше була війна — танки на танки, а тепер є FPV-дрони. Вони швидко можуть тебе знайти й знищити. Нині танки більше використовують із закритих позицій», — каже Вадим.

Так само було і на початку війни, згадує він, тому що тоді у ворога була значна перевага в техніці. Танки вели вогонь із закритих вогневих позицій для ураження цілей, які не перебувають у прямій видимості, бо це було набагато ефективніше.

Десантники також розповідають, що росіяни нині на покровському напрямку використовують згубну для них тактику — пересуваються переважно пішки без підтримки бронетехніки.

«Живу силу в них менше цінують, ніж залізо. І все-таки вона вже закінчується. Якщо ворог веде активні дії, нам дають команду, а ми із закритої позиції просто їх зносимо. І виходить дуже непогано», — розповідають члени екіпажу.

За спостереженнями наших танкістів, на Донеччині росіяни найбільше використовують танки Т-72, новіших панцерників на кшталт Т-90М «Прорив» не фіксують.

«В Осколі бачив їхній Т-90. Там було по коліна води, а він чомусь не зміг переправу проїхати», — згадує Вадим.

Окрім вітчизняних танків, він також може керувати німецькими «Леопардами», адже пройшов відповідне навчання в Німеччині.

«Іноземна техніка оснащена краще, особливо танки Leopard 2А4. Його сильні сторони — хороша зброя, бронекапсула, різні електросистеми», — зазначає навідник.

Танкісти наголошують, що найголовніше в екіпажі — злагодженість дій. Хоч разом хлопці воюють лише кілька місяців, вони впевнені один в одному.

«За кілька місяців ми побували в багатьох прикольних історіях. Це зблизило нас ще до того, як потрапили в один екіпаж. Ми фактично завжди були поряд, разом працювали. Злагодженість дуже важлива», — наголошує Роберт.

Юрій ОНИЩЕНКО,
АрміяInform, онлайн-медіа Міноборони