Вчені з Інституту палеонтології і палеоантропології хребетних Академії наук Китаю і Американського музею історії природи повідомили про відкриття нового виду вимерлого мезозойського «гризуна» з добре збереженим середнім вухом. Результати опубліковані в журналі Nature.
У виявленого нового ссавця Jeholbaatar kielanae вагою майже 50 грам, що мешкав на нашій планеті 120 мільйонів років тому, фізіологія середнього вуха відрізняється від близьких йому видів. Палеонтологи вважають, що еволюція слухового органу могла бути зумовлена особливостями харчування.
Викопні рештки вказують на те, що постдентарні кістки були або вбудовані в постдентарну западину на медіальній стороні дентальної кістки, або з'єднані з дентальною кісткою через закостенілий меккелів хрящ, який був присутній у ранніх ссавців. Від'єднання кісток середнього вуха від зубної кістки незалежно відбувалося в історії еволюції тварин не менше трьох разів. Але залишається незрозумілим, як і чому цей процес протікав у різних груп ссавців.
Викопний зразок Jeholbaatar kielanae виявили в китайській провінції Ляонін. У ньому добре збережені кістки середнього вуха, що є переконливим доказом морфології і зчленування кісткових елементів черепа, повністю відокремлених від дентальної кістки.
«Первинні (incleusal-dentary) щелепні суглоби (malleus-incus) і вторинні (squamosal-dentary) розвивалися спільно, забезпечуючи чіткий передньо-задній рух щелепи при жуванні. Спостережуване відділення кістки середнього вуха могло збільшити ефективність харчування за рахунок рухливості щелепи», – пояснюють автори дослідження.
Знахідка розкриває унікальну фізіологію Jeholbaatar kielanae, заповнюючи раніше невідомі фрагменти, і демонструє перехідну стадію в еволюції щелепної кістки.
Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+