Нещодавно Центр малих планет Міжнародного астрономічного союзу повідомив про те, що кількість відомих супутників Сатурна збільшилася відразу на двадцять одиниць. Тепер їх є 82, завдяки чому за загальною кількістю супутників Сатурн випередив попереднього рекордсмена – Юпітер, навколо якого обертаються 79 місяців. Відкрила нові космічні об'єкти команда астрономів під керівництвом Скотта Шеппарда з Інституту Карнегі (Вашингтон, США) за допомогою одного з найбільших у світі телескопів «Субару» (діаметр дзеркала 8,2 м), розташованого на вершині вулкана Мауна-Кеа на Гаваях.

Усі відкриті супутники мають діаметр майже п'ять кілометрів. Сімнадцять з них рухаються навколо Сатурна в напрямку протилежному обертанню планети навколо своєї осі (ретроградний напрямок). Три місяці обертаються так як Сатурн. Серед останніх знаходяться два найближчих до планети супутники, які витрачають на шлях обертання навколо Сатурна близько двох років. Інші супутники мають період обертання більше трьох років. Один з нових ретроградних супутників – найвіддаленіший з відомих нині супутників Сатурна.

Зовнішні супутники Сатурна згруповані в три різних скупчення з точки зору кутів нахилу їх орбіт. Їх називають інуїтською, норвезькою та галльською групами, оскільки астрономи дають їм імена з міфології різних народів. 

Можливо, ці скупчення колись складали тіла більшого розміру які розкололися на частини в далекому минулому. Швидше за все, це сталося через зіткнення між місяцями або з зовнішніми об'єктами, такими як астероїди або комети. Подібне угруповання зовнішніх місяців спостерігається і навколо Юпітера.

Спостереження за супутниками планет відіграють важливу роль у вивченні того, як формувалися і розвивалися планети нашої Сонячної системи. В її «дитинстві» Сонце було оточене обертовим диском з газу і пилу, з якого народилися усі планети. Астрономи вважають, що подібний газопиловий диск оточував і Сатурн під час його формування. Те, що відкриті супутники продовжують обертатися навколо Сатурна після їх розпаду від великих місяців, вказує на те, що їх зіткнення відбулися вже після того, як процес формування планети був в основному завершений, і диск вже практично зник. Якби в цей час було багато газу або пилу, то це призвело б до сильного тертя по них менших місяців і вони впали б на планету.

Минулого року Скотт Шеппард відкрив 12 нових супутників Юпітера, після чого Інститут Карнегі провів онлайн-конкурс, щоб придумати назви для п'яти з них. Цього разу інститут вирішив продовжити традицію і знову проводить онлайн-конкурс назв для відкритих супутників Сатурна. На цей раз вони повинні бути названі на честь гігантів із скандинавської, галльської або інуїтської міфології (подробиці конкурсу https://carnegiescience.edu/NameSaturnsMoons).

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»