Не таємниця, що російські загарбники під час вторгнення в Україну з березня 2022 року застосовують артилерійські снаряди, начинені флешетами (металевими дротиками). Зокрема такі снаряди торік навесні застосовували, обстрілюючи Сумську область. Судмедексперти знаходили флешети в тілах мирних жителів, загиблих у Бучі й Ірпені. Використовували окупанти їх і на херсонському напрямку. Кожен снаряд танкових або польових гармат може містити до 8000 цих маленьких металевих дротиків.
.jpg)
«Якось ми прийняли в госпіталі військовослужбовця, пораненого флешетою під час артилерійського обстрілу, — розповідає головний хірург Збройних сил України кандидат медичних наук полковник медичної служби Костянтин Гуменюк. — З’ясувалося, що металевий дротик пронизав бійцеві праву легеню, спричинивши накопичення крові у плевральній порожнині, пробив нирку й зупинився в нирковій вені.
Із зони бойових дій хлопця доставили в мобільний госпіталь, де військові хірурги поставили дренаж у плевральну порожнину, ліквідували накопичення повітря та крові. Стан пораненого стабілізувався, що дало змогу евакуювати його на інший рівень медичного забезпечення у Дніпро. Там за допомогою комп’ютерного томографа й було виявлено в нирці металевий дротик. А з огляду на важкий стан військового його транспортували в Київ.
Коли він надійшов до нашого госпіталю, ми провели додаткові обстеження й ухвалили рішення виконувати операцію сучасним малоінвазивним методом — за допомогою лапароскопічного втручання. Добравшись до нирки, магнітом виявили, що флешета перебуває в нирковій вені гострою верхівкою назовні. Якби вона посунулася на кілька сантиметрів чи пройшла до нижньої порожнистої вени, сталася б масивна кровотеча і боєць міг би загинути. Отже, лапароскопічно було виділено ниркову вену та зроблено спробу витягнути флешету».
За словами хірурга, вона була дуже близько до нирки, що потребувало виконання конверсії. Через невеликий розріз флешету видалили, отвір в нирковій вені вшили. І тоді вся хірургічна бригада зрозуміла, що загроза життю пораненого бійця минула. Усі з полегшенням зітхнули.
«Без зайвої скромності зазначу, що у світовій практиці такі оперативні втручання не виконували», — підсумував Костянтин Гуменюк.
Звичайно, виникло бажання познайомитися з урятованим захисником. У палаті на ліжку сидів худенький хлопчина з дитячою усмішкою на обличчі — гранатометник Олександр на псевдо «Йожик».
«На початок широкомасштабного вторгнення я працював за кордоном, — розповів Сашко. — Коли ж по телебаченню побачив зруйновані Бучу, Ірпінь, серце не витримало, і я повернувся в Україну. Пішов на війну добровольцем. Наш підрозділ тримав оборону на одному з рубежів у Луганській області. Ворог обстрілював майже з усіх видів артилерії. І після чергового вибуху я відчув, ніби щось пронизало мене зі спини. Зробив два кроки, в очах потемніло, я впав. Побратими зняли з мене броник, одежу й викликали бойового медика. Він виявився досвідченим, не розгубився. Наказав мені видихнути, ще трохи притиснув груди й наклав на рану оклюзійну пов’язку».
Лише після ворожого обстрілу «Йожик» покинув позиції. До місця стоянки евакуаційного транспорту боєць у супроводі побратимів пройшов ще три кілометри. Через сильний біль ішов зігнувшись.
«Транзитом через мобільний госпіталь і дніпровський я потрапив у Київ до моїх рятувальників, — усміхається Олександр. — Був упевнений, що операція мине успішно, і не помилився».
«Йожик» на мить замовкає, розвертається до приліжкової тумбочки, дістає паспорт, а вже з нього в поліетиленовому пакеті — ту саму флешету, яку витягли з його нирки хірурги.
«На згадку собі залишив?» — запитую бійця. «Ні, — хитрувато посміхається Сашко. — Маю повернути її окупантам-власникам. Адже завдяки професійній майстерності Костянтина Гуменюка й Рими Самойленко маю змогу після короткого відпочинку знову приєднатися до побратимів і далі нищити окупантів».
АрміяInform
Ми в Google+