МЕТА

Внутрішні інвестиції в економіку сприятимуть підвищенню бюджетної підтримки освітянської галузі

Хоча повноцінний День працівників освіти настає лише завтра, святкувати його почали ще вчора. І не лише у школах чи місцевих адміністраціях, а й на рівні уряду. Урочистості відбулися у Клубі Кабінету Міністрів, який мимохіть перетворився на імпровізовану педраду, куди з’їхалися колеги з усіх областей України.

Урочисту і водночас просту й невимушену атмосферу в залі підігрівали радісні усмішки на обличчях, ненав’язливий музичний фон, передчуття приємної довгоочікуваної зустрічі з врученням урядових відзнак. Ними стали Подяки Прем’єр-міністра, Почесні грамоти Кабінету Міністрів, яскраві квіти й теплі слова. Утім, усе це, навіть традиційний келих шампанського, було по завершенні зустрічі.

Виявляючи ж повагу до вчителів, профільний міністр Дмитро Табачник прибув до зали заздалегідь. І не лише для фотографування із запрошеними чи інтерв’ю  численним журналістам із телекамерами. Головним було наживо поспілкуватися з освітянами, що представляють різні регіони країни, дізнатися, що ж саме турбує людей у, так би мовити, неофіційній обстановці.

А ось офіційну частину розпочав особисто Прем’єр-міністр Микола Азаров. Про складну працю вчителів він знає не з чужих вуст, оскільки його дружина також працює на педагогічній ниві. Тож майбутнє свято безпосередньо стосується і його самого.

Найкращим показником роботи вчителя є досягнення його учнів. Новаторство й новітні організаторські підходи до роботи з дітьми є, за словами глави уряду, запорукою виховання гармонійної особистості, гідних громадян своєї Батьківщини. На прикладі власного онука Микола Азаров відчуває «просунутість» сучасного молодого покоління. Тож намагається не відставати від освоєння інформаційних технологій, усвідомлюючи всю складність роботи з такими всезнайками.

Прем’єр укотре запевнив, що розвиток освітянської сфери є і залишатиметься в майбутньому пріоритетом соціально-економічної політики уряду. Розповів він і про виконання програми «Шкільний автобус», і забезпечення навчальними посібниками, комп’ютерною технікою, і ремонти шкіл. На перший погляд, показник 2,5 тис. відремонтованих приміщень справляє певне враження. Проте якщо брати до уваги, що загальна кількість шкіл у країні становить 19 800, стає зрозумілим масштаб подальшої діяльності з вдосконалення всього механізму освіти, переведення його на сучасні рейки.

Є й локальні, але від того не менш значущі питання. Так, від місцевих державних адміністрацій Микола Азаров вимагає виконання програми «Шкільний автобус» уже на рівні ремонту старих шляхів, а, можливо, й прокладання нових. Інакше закуплена техніка ризикує невдовзі перетворитися на купу металобрухту.

І платня також досі залишається болючою темою для кожного педагога. Микола Азаров сам погоджується із тим, що її потрібно підвищувати й надалі. Для цього, за його словами, і закладається сьогодні фундамент внутрішніх інвестицій у реальний сектор економіки. Вони, по-перше, компенсують зовнішні ризики. По-друге, без сталого розвитку, без будівництва нових заводів чи платформ для видобування газу тощо джерела для підвищення платні працівникам бюджетної сфери вичерпаються надзвичайно швидко.

Тому й розбудовується виробництво, щоб в осяжному майбутньому довести рівень оплати праці освітян до середнього по економіці.