За плечима в нього строкова служба, після неї — трирічний контракт у 95 бригаді ДШВ, який припав на період АТО, і мобілізація з першого дня повномасштабного вторгнення рф в Україну. У складі 1 БТГр 95 бригади Денис стояв в обороні аеропорту «Бориспіль». Потім одразу потрапив до лав 46 бригади, яка на той час лише формувалася. Старим залишався тільки його позивний — «Рудий». 

Разом із хлопцями з першої хвилі мобілізації штурмував позиції ворога, визволяв населені пункти  Херсонщини. Якось під Білогіркою попри активний опір росіян підрозділ захопив ворожі траншеї. Там «Рудий» пересвідчився в ефективності своєї роботи навідника великокаліберного кулемета «Браунінг» бойової машини.

У боях під Білогіркою зазнав першого поранення. У пам’яті — щільний обстріл, біль у перетягнутій турнікетом правій нозі й тихий відчай, коли евакуація доправила його до ділянки Інгульця, де ще нещодавно була переправа, а натомість у воді плавали лише шматки понтонів. На одному з них він неймовірними зусиллями й переправився. Побратими відштовхнули, гріб самотужки, а на протилежному березі зловили свої.

Після тривалого лікування й сержантських курсів уже на запорізькому напрямку командував відділенням. Під Новопрокопівкою черговий ворожий обстріл спричинив друге поранення — в руку і акубаротравму з розривом барабанних перетинок. Шум у вухах, свист, втрата слуху. На щастя, тимчасова. 

«Після анексії та окупації Криму й частини українського Донбасу мій світогляд кардинально змінився, — визнає «Рудий». — Відмовився від російської музики та кіно, віддаючи перевагу вітчизняному і світовому культурному продукту».

Це був перший крок на шляху до себе. Завдяки армії підтягнув фізичну форму, жартує молодий воїн. Став з напівслова, напівпогляду розуміти людей на вербальному рівні. Навчився ухвалювати швидкі й правильні рішення, робити адекватні висновки. 

«Налаштований я лише на перемогу. Що краще ми згуртуємося, як це було два роки тому, усвідомимо, що фронт без тилу не протримається, то швидше здобудемо бажаний результат, —  переконаний Денис. — Ми стоїмо за нашу землю, яку нам дав Бог, і він на нашому боці!»

Ще за рік до великої війни Денис прихилив душу до однієї із християнських церков. І віра не те що не заважає чи щось забороняє йому, а навпаки — допомагає і надихає на захист Батьківщини.

Юрій МЕДУНИЦЯ,
офіцер служби зв’язків з громадськістю 46 оаембр