НЕТЛІННЕ. У такому відтворенні доробок Шевченка-художника постає в майже автентичному вигляді
 

Мабуть, кожен мріє потримати рукопис генія, погортати його сторінки, роздивитися особливості почерку. В шанувальників творчості Шевченка давно є така можливість завдяки кільком факсимільним виданням рукописних збірок поета. Не менший інтерес становлять чернетки шести та біловики трьох повістей, видання яких факсимільним способом давно вже на часі. Однак найцікавіше, поза сумнівом, переглянути чотири вцілілі Шевченкові альбоми. 

Нещодавно Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка  підготував факсимільне видання альбому 1845 р. Кобзар заповнював його під час подорожі Київською та Полтавською губерніями у травні—жовтні. Він містить акварелі, сепії, олівцеві начерки, ескізи та етюди, фрагменти фольклорних записів.

Зрозуміло, кожен міг милуватися ними за репродукціями в Повному зібранні творів у десяти томах. Однак там вони розміщені за умовною, бо певною мірою і досі проблематичною щодо точності, хронологією появи. Натомість максимально точне відтворення альбому як цілості, абсолютно всіх візуальних його особливостей, фактури паперу, палітурки сучасними технічними засобами дає змогу заглянути в творчу лабораторію митця. Альбом художник заповнював непослідовно — з обох боків, іноді для пам’яті накреслював ледь помітні фігури селян, контури їхніх подвір’їв тощо. Ми мимоволі стаємо свідками якщо не перебігу творчого процесу, то принаймні його завершального моменту.

Коментар до кожного малюнка містить додаткову інформацію. Подекуди за маловиразним ескізом прихована ціла історія, як це маємо з колоритною постаттю І. Обидовського, який, імовірно, наштовхнув Шевченка на ідею створення першої зарисовки альбому — кумедної сцени пиятики священиків. Низка загальновідомих акварелей і сепій Шевченка постають у зовсім іншому ракурсі. Вони можуть слугувати в буквальному сенсі ілюстраціями до відповідних місць Шевченкових повістей, своєрідно доповнюючи художній світ словесного твору: скажімо, акварель «В Густині. Церква Петра і Павла» — візуалізація тексту «Музыканта», малюнки  «Вознесенський собор в Переяславі», «В Переяславі. Церква Покрови» — фрагменти повісті «Близнецы»...

Знайшлося у факсимільному відтворенні місце і для аркуша, який Шевченко вирізав з альбому ще до нумерації сторінок. На ньому виконано малюнок «Кам’яний хрест св. Бориса», що нині зберігається окремо в Національному музеї Тараса Шевченка. Свого часу з’ясування належності аркуша до альбому було справжньою дослідницькою знахідкою.

Попри те, що це вже друге факсимільне видання альбому (перше побачило світ 2000 року), яке дає змогу досліджувати його фаховим мистецтвознавцям, він все-таки досі таїть непоодинокі загадки: не відомо, наприклад, чому Шевченко вилучив згаданий аркуш. Останніми роками, проте, дещо таки вдалося з’ясувати. За об∂рунтованим припущенням В. Яцюка, до 1886 р., коли альбом уже був у колекції В. В. Тарновського, він перебував у відомого польського антиквара К. Свідзінського, а це своєю чергою кидає світло і на походження наявних на сторінках записів перекладу польською мовою деяких Шевченкових пояснень до малюнків. Уточнено назву акварелі «Хата над водою», що раніше репродукувалася як «Повідь», — створений орієнтовно у червні малюнок ніяк не міг бути зображенням весняної повені. Утім, найголовніше, що ми маємо змогу знайомитися з доробком Шевченка-художника в майже автентичному вигляді.