В історичному центрі Східної Європи

Місто-герой Київ — столиця України. Це головний політичний, соціально-економічний, транспортний та науковий центр країни, тут розміщено всі центральні органи влади: законодавчі, виконавчі та судові, посольства іноземних держав тощо.

Місто розташоване на півночі України, на межі Полісся і лісостепу по обидва береги Дніпра. Більша частина міста лежить на високому правому березі, де розміщені Печерські пагорби, гори Щекавиця, Хоревиця. Менша частина — на низинному Лівобережжі. Житлові квартали оточує кільце лісових масивів. Площа міста 836 км2, територія поділена на 10 адміністративних районів. Київ здавна перебував на перетині важливих міжнародних транспортних шляхів.

На 1 червня у Києві проживало майже 2,8 млн людей. Місто є найбільшим у країні і сьомим за кількістю населення в Європі. Один з найстаріших історичних центрів Східної Європи та християнства. У місті дуже багато пам’яток історії й архітектури, дві з них — Софійський собор та Києво-Печерська лавра — внесені в список Світової спадщини ЮНЕСКО.

На Київ припадає 20% ВВП країни, 30% прямих іноземних інвестицій. Місто є одним з найбільших індустріальних центрів України.

СИМВОЛІКА

Під захистом архістратига Михаїла

Герб. Починаючи з часів Володимира Мономаха захисником і  популярним  символом міста був архангел Михаїл, який вражав змія списом. Саме так його зображали на князівських печатках XII–XIII ст. Пізніше архістратига Михаїла зображали поряд з Тризубом як емблему Київської держави. Його різьбили на княжих печатках, шоломах, малювали на гербових щитах. У радянські часи в центрі герба Києва зображали квітку каштана. А в березні 2009 року робоча група при Київраді затвердила новий вигляд герба столиці. У його центрі —постать архістратига Михаїла, який тримає у правій руці вогненний меч, а в лівій — овальний щит із арбалетом на ньому.

Прапором столиці України є синє прямокутне полотнище із співвідношенням сторін 2:3 із вміщеним у центрі зображенням герба міста. Висота герба становить 2/3 ширини полотнища. Обидва боки полотнища ідентичні.

"Розраховую на підтримку киян"

Голова Київської 
міської державної адміністрації
Олександр ПОПОВ

У травні голова КМДА Олександр Попов презентував проект Стратегії розвитку міста до 2025 року. Завдання цього документа — визначити вектор розвитку столиці на наступні 15 років та окреслити пріоритетні галузі, розвиток яких забезпечить киянам якість життя на рівні провідних столиць Європи. У Стратегії визначено 9 пріоритетних секторів розвитку. До речі, такий документ для Києва розроблений уперше. Про нього й розмовляємо з Олександром Поповим.

—  Олександре Павловичу, що від реалізації Стратегії отримає пересічний киянин?

—  Насамперед — ми запропонували всім киянам долучитись до розробки Стратегії. Нині триває її широке обговорення. Лише за перший місяць отримали понад 900 пропозицій. Переконаний, що лише об’єднавши зусилля, зробимо Київ справжньою європейською столицею.

Головна мета Стратегії — поліпшення економічного добробуту міста і рівня життя киян. Цей показник плануємо збільшити вдвічі, як і обсяг внутрішнього регіонального продукту. Отже, за рівнем економічного розвитку та розв’язання соціальних проблем вийдемо на рівень таких міст, як Будапешт, і наблизимося до Праги, випередивши Санкт-Петербург і Москву. Для цього є реальні шанси. Аналіз, який ми зробили спільно з нашими партнерами, показав, що місто має багато незадіяних можливостей щодо розвитку економіки. Це насамперед культурний потенціал, архітектурна та історична спадщина, туризм. Також заплановано розвиток таких нових для Києва проектів, як організація роботи в столиці великих компаній світового рівня, відкриття тут їхніх штаб-квартир. Ми хочемо задіяти наші кадри, науковий потенціал, численні винаходи. Таким чином ліквідуємо бідність у Києві і вийдемо на рівень доходів міст, про які я вже казав.

—  Отже, на Київ чекають масштабні перетворення. А кияни підтримають ваші ідеї?

— Я розраховую на їхню підтримку. Адже збереження історичного обличчя міста — основне завдання, яке я ставив перед робочою групою з розробки проекту Стратегії. Київ обов’язково збереже свій історичний вигляд і неповторну ауру. В цьому плані на останній сесії ми запропонували депутатам Київради підтримати проект рішення щодо призупинення будівництва в історичній частині Києва, зокрема в межах вулиць Ірининської, Рейтарської, Олеся Гончара, Великої Житомирської, Михайлівської та Михайлівського провулку. Також будуть чітко визначені межі територій, що мають історичне значення.

—  Останніми роками Київ забудовували хаотично. А як буде відтепер?

— Паралельно із розробкою Стратегії розробляється Генеральний план міста. У ньому буде чітко визначено, де розташуються ділові та бізнес-центри, зони відпочинку, культурні центри, інші об’єкти. Цей документ теж винесемо на обговорення громадськості. Пропозиції киян будуть розглянуті та враховані в остаточній його редакції. Генплан —  це не той документ, який слід приймати поспіхом. Тож приділимо обговоренню стільки часу і сил, скільки буде потрібно. Остаточний варіант, після внесення всіх правок та пропозицій, плануємо подати на затвердження уряду.

—  Чому ви вважаєте за необхідне затвердження Генплану не лише на міському рівні, а й на державному?

— Той факт, що на презентації проекту нашої Стратегії був присутній Президент України, свідчить, наскільки важливий цей документ. А затвердження Генплану на державному рівні необхідне, щоб більше ні в кого не виникло спокуси вносити до нього зміни, керуючись власними інтересами.

—  Навесні на сесії Київради ви оприлюднили інформацію щодо незаконного відчуження активів територіальної громади міста і заявили, що будете докладати зусиль, аби їх повернути. Це вдається?

— Ми повернули контроль над управлінням таким стратегічним підприємством, як «Київміськбуд», яке нині є учасником масштабних міських програм. Це спорудження Олімпійського стадіону, соціального житла…

Також відновили контроль над «Київгазом», «Київводоканалом». Нині в роботі справи щодо приміщень загальною площею понад 35 тис. кв. м, серед яких комунальні кінотеатри «Орбіта», «Кінопанорама», кінотеатр «Нивки». Також нашій команді вдалось повернути приміщення книгарні «Сяйво», восени там відкриємо сучасний книжковий магазин. А ще разом із правоохоронцями працюємо над поверненням у власність киян землі та зелених зон міста. Адже з 3100 га землі частина була роздана безкоштовно під кооперативи, а потім продана за великі гроші. Ну, а інша частина просто відразу продавалася за заниженою ціною...

—  Олександре Павловичу, пріоритетні напрямки роботи вашої команди —  реформування ЖКГ та медицини. Чому саме це?

— Бо проблеми в цих галузях найболючіші. Багато років на них не звертали уваги, тож тепер ситуація подекуди критична. Зношені трубопроводи і житловий фонд, під’їзди давно не ремонтувалися, протікають дахи, зруйновані дворові майданчики. До кінця цього року в ЖКГ плануємо інвестувати понад 800 млн грн. Ще майже 200 млн — у розвиток медицини, а 1,5 млрд — в модернізацію дорожньої інфраструктури. Окрім того, до Дня Незалежності відновимо роботу майже 20 фонтанів та 20 парків і скверів.

Щодо реформи охорони здоров’я, то ми вже відкрили 17 амбулаторій сімейної медицини, до Дня Незалежності відкриємо ще 15, а загалом до кінця року їх буде понад 90. Переконаний: якщо зараз змістимо акценти з лікування на профілактику, а це головне завдання сімейних лікарів, то кияни будуть здоровішими. Щоб зацікавити людей працювати в сімейних амбулаторіях, розглядаємо можливість надання лікарям службового житла. А ще запропонуємо сімейним лікарям підписати з нами угоду, відповідно до якої їхній дохід залежатиме безпосередньо від якості роботи.

ДОСЬЄ «УК» 

Олександр ПОПОВ. Народився у 1960 р. в м. Кривий Ріг. У 1982 р. закінчив Тюменський інженерно-будівельний інститут (спеціальність «промислове цивільне будівництво»). 1994–2007 рр. — міський голова Комсомольська на Полтавщині. З березня 2007 р. — міністр з питань ЖКГ. З червня 2010 р. призначений першим заступником голови КМДА, у листопаді — головою КМДА. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

СВЯТИНЯ

«Благі вісті» від Золотих воріт

Батьком цієї фортифікаційної споруди вважають Ярослава Мудрого

Ласих до чужого кочовиків в усі часи вабив парадний в’їзд до старокиївської столиці через Верхнє місто. Але, як свідчать літописи, захопити Київ з боку Золотих воріт не вдалося нікому. Навіть монголо-татарам, які 1240 року вдерлися до міста через Лядську браму. Золоті ворота сумлінно виконували свою оборонну функцію. Вони були ще й символом політичної незалежності Києва, яким намагалися заволодіти іноземні загарбники, та й удільні князі, котрі боролися за київський великокнязівський престол.

Надбрамна церква Благовіщення, як вважають, теж віднаджувала номадів. Через Золоті ворота, згідно із середньовічною символікою, до Києва мали надходити лише «благі вісті». Основне призначення надбрамної церкви на Золотих воротах — здійснювати «небесний» захист міста. Золота брама уособлювала могутність держави, її велич та непереможність.

Історія назви й походження воріт плутана. Більшість учених батьком цієї фортифікаційної споруди вважає Ярослава Мудрого, котрий звів її 1037 року. Якось аж важко уявити, що розміри великого міста Я. Мудрого обмежувалися нинішнім центром Києва! Є й ті, хто обстоює ранішню версію появи Золотих воріт: як і Свята Софія, вони мовбито були збудовані князем Володимиром у 1000–1010 рр. Золоті куполи церкви Благовіщення, митна функція при вході до міста чи й сховище з княжим золотом під фортечними мурами — то лише деякі з припущень щодо назви.

У середині ХVII сторіччя в Києві почалася розбудова фортеці, аби захистити місто від польських військ, а пізніше — від турецьких нападників. Основу Старокиївської фортеці складали давні вали «міста Ярослава» та «міста Володимира». Це лиш підтверджує потужну життєздатність фортифікаційного задуму давньоруських зодчих.

Такий вигляд мають Золоті ворота нині. Фото з сайту picasawed.goodle.com

Пошкоджені ворожими ордами, Золоті ворота вже в XVII сторіччі стали мальовничими руїнами, хоча над їхніми стінами ще було склепіння і церковні рештки. У 1648 році саме тут кияни зустрічали Богдана Хмельницького після перемоги над польськими шляхтичами під Жовтими Водами. А 1654 року якраз через Золоті ворота до Києва в’їхало російське посольство.

Так в’їздили до Києва до середини XVIII ст.

Століття по тому розвали воріт засипали землею, аби згадати про них ще через сотню років: їх відкопали й зміцнили як могли. Спеціалісти вивчили антикварні малюнки й описи, залишки брами. На жаль, через загальний невисокий науковий рівень графічної та іншої фіксації проведених досліджень багато цінних штрихів не дійшло до сучасної науки.

Тим паче, під час археологічних досліджень Золотих воріт були виявлені кубики мозаїчної смальти, залишки фрескової штукатурки, фрагменти керамічних глеків, шматки цем’янкового розчину з продряпаними на них малюнками й написами. Судячи з усього, надбрамну церкву Благовіщення було прикрашено мозаїкою та фресковим розписом. Оцінімо майстерність тодішніх зодчих — для полегшення склепінь вони використали глеки-голосники, що сприяли поліпшенню акустики! На стінах, як і в Софійському соборі, були написи-графіті. Графіті Золотих воріт реально поповнюють наші знання про писемність ХІ–ХІІ ст.

Стародавня кладка від вітру та опадів руйнувалася, що надзвичайно тривожило вчених. У 1972 р. ухвалою Ради Міністрів УРСР запропоновано вжити заходів щодо врятування пам’ятки, приурочивши роботи до святкування 1500-річчя Києва. Було прийнято рішення звести над залишками укриття, яке б їх не тільки захищало, а й відтворювало первісний вигляд Золотих воріт. Незалежно від древньої кладки було зведено триярусний павільйон. Древні залишки збережено повністю, і їх можна оглянути з усіх боків. Висота стін, що збереглися, — 9,5 метра, ширина проїзду — 6,4 метра, довжина валів — 3,5 кілометра.

Павільйон-реконструкція відтворює Золоті ворота так: основна частина є вежею із зубцями заввишки 14 метрів; іззовні вежа має додаткову «малу вежу». Проїзд перекривається з одного боку підйомними дерев’яними ∂ратами, обкутими металом (герсою), з другого — створами воріт на кшталт древніх брам Новгорода та Суздаля. Всередині відновлених відрізків валу — експозиційне приміщення. А ще — сходи на гребінь, звідки видно благоліпну панораму міста. Надбрамну церкву відтворено у вигляді тринефного чотиристовпного однобанного храму. На стінах церкви монументального живопису немає. Підлогу храму прикрашено мозаїкою, малюнок якої виконано за мотивами стародавньої підлоги Софії Київської. Церкву та заборола загалом представлено все ж таки більш ніж гіпотетично.

Варто зазначити, що фахівці наблизилися до якнайретельнішого відтворення первісного вигляду воріт лише в період підготовки до відзначення у травні 1982-го півторатисячолітньої річниці Києва.

З того ж часу тут діє музей. Фахівці Софії Київської стараються знайомити гостей Києва — передовсім почесних — з містом саме звідси. Тут демонструють слайд-шоу та історичні фільми, влаштовують свята. До експозиції пам’ятки, присвяченої оборонному мистецтву древнього Києва, розвитку православ’я в столиці та її буденному життю, долучають передовсім молодь.

У 2006 році музей був закритий.

Золоті ворота входять до складу Національного заповідника «Софія Київська», тож «софіївці» заручилися підтримкою Мінрегіонбуду України і 2007-го ініціювали проведення ремонту та реставрації цього амбітного об’єкта культурної спадщини. Виділені з бюджету 8 млн грн дали можливість почистити розвали й капітально відремонтувати павільйон. Щоправда, деякі архітектори скептично називають ці роботи псевдореставрацією, інфантильним підходом до збереження історії. На їхню думку, відновлювати захисний павільйон, видаючи його за пам’ятку старокиївщини, — гріх. Склеп, упевнені вони, справді слід ремонтувати, однак виключно задля збереженості автентики під ним — одного із семи чудес столиці.

2009 року музей відремонтували і відкрили для відвідування.

СЛОВО - РОВЕСНИКАМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Натхнення черпаю з природи рідного краю

— Я — українець, ровесник незалежності нашої неньки. Своє життя присвячую вічному мистецтву — її величності Музиці. Займаюся музикою з шести років — композицією та грою на фортепіано. Лауреат багатьох музичних конкурсів як композитор і піаніст. Автор 300 пісень та романсів та понад 20 опусів академічної музики. Натхнення черпаю з чудових мальовничих краєвидів нашої країни, особливо прекрасним мені здається природа селища моїх батьків — села Діброва Київської області. З великим бажанням приїжджаю сюди влітку та пишу багато музики. Тут пишеться легко, мабуть, повітря тут якесь незвичайне і натхненне. 

Вірю, що в нашій країні збільшиться увага до серйозної академічної музики. Вірю, що будуть заповнені концертні зали, майданчики, що люди з великим захватом і розумінням слухатимуть класичну музику, цікавитимуться творами молодих композиторів. Адже дуже багато музики, котра сьогодні лунає на широких сценах, — це низькоякісний продукт, який за рахунок вдалого менеджменту подається суспільству у красивій обкладинці.

Вірю, що зросте інтерес до сучасної поезії, адже у нас чудова когорта поетів — Ліна Костенко, Дмитро Луценко, Леонід Федорук, Юрій Тітов. Суспільство повинно знати митців, що рухають нашу країну в правильному напрямку. Адже народ без духовних цінностей приречений на невдачі.

Місією своєї музичної діяльності вважаю пропагування української академічної музики широким колам та піднесення її рівня до високого західноєвропейського зразка. Вважаю, що має сформуватися нова українська музична традиція, школа, з якою будуть рахуватися у всьому світі.

Віталій КИЯНИЦЯ. Народився 13 серпня 1991 року в м. Києві. Студент ІІІ курсу композиторського факультету Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського. Стипендіат премії Кабінету Міністрів, лауреат музичних міжнародних конкурсів.

 

Буде власний трамвайний вагон

ІНФРАСТРУКТУРА. У Києві розпочнуть виробництво власних трамвайних вагонів. Голова КМДА Олександр Попов з цього приводу зазначив: «Ми отримали пропозиції від кількох виробників трамвайних вагонів. Це високовартісні пропозиції. Проаналізувавши свої можливості і наявні потужності, прийняли рішення розпочати виробництво трамваїв на базі Дарницького трамвайно-ремонтно-експлуатаційного депо. Певен, що вже наприкінці року отримаємо перший вагон, вироблений у Києві. У найближчі 2–3 роки Київ планує оновити весь рухомий склад чи за рахунок капітального ремонту, чи то придбання нових вагонів».

А поки що вагони купують в інших виробників. Торік КП «Київпастранс»  придбало 10 трамвайних вагонів, які на початку цього року введені в експлуатацію на лінії швидкісного трамвая. До 20-ї річниці Незалежності України вирішили запустити ще 3 трисекційні трамвайні вагони.