Минулого року порушено 52 кримінальні справи за ознаками незаконного захоплення підприємств, інакше кажучи, рейдерства, 49 звільнених Вищою радою юстиції суддів, 287 анульованих ліцензій приватних охоронних фірм. Такий ужинок боротьби з цим ганебним явищем, який озвучено в ході вчорашнього засідання Міжвідомчої комісії з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств, проведеного під головуванням її очільника, першого віце-прем’єр-міністра — міністра економічного розвитку і торгівлі Андрія Клюєва.

…Знайти це підприємство було непросто. Навіть у супроводі «галузевого» керівника місцевої держадміністрації. Покружлявши нашою редакційною машиною засніженими дорогами поміж десятків приміщень колишніх складів будівельних трестів, які 25 років тому зводили тут з нуля місто Славутич, потрапляємо нарешті на контейнерний завод. Його повна назва — «Комплекс з виробництва металевих бочок і залізобетонних контейнерів для зберігання радіоактивних відходів ДСП «Чорнобильська АЕС». Він належить до інфраструктури, потрібної для виведення ЧАЕС з експлуатації. Як і завод з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ) та завод з переробки твердих радіоактивних відходів (ЗПТРВ). Перший розташований власне на атомній станції, другий — практично поряд із його промисловим майданчиком. Тобто за 60—70 кілометрів від Славутича. Запам’ятаймо ці цифри. 

Міцні морози стали випробуванням не тільки для людей, а й для тварин і птахів. На озері Сасик-Сіваш біля Євпаторії зимує більше сотні птахів — качки, лебеді, чайки, баклани. Нині воно замерзло, щоранку рятувальники ламають кригу, аби збільшити ополонку, яка щодоби наполовину зменшується. Уявляєте, птахи можуть просто вмерзнути в кригу за ніч? Євпаторійці приїжджають сюди підгодувати диких птахів. Приносять хліб і зерно.

В Ужгороді бензопилами пиляли лід на річці Уж, аби звільнити водне плесо для качок, що зимують тут. Городяни щедро годують пернатих сусідів. А діти роблять годівнички для горобців та синичок, розвішують їх у парках.

Замерзла бухта Омега у Севастополі,яка традиційно дає прихисток лебедям, що не можуть відлетіти в більш теплі регіони. Тут теж небайдужі люди проявляють до них милосердя.

Журналісти «Урядового кур’єра» виявили масу подібних фактів стосовно диких і міських тварин. Колега навіть побачив безпритульних собак, замотаних доброю рукою у ганчірки, аби чотирилапі не так мерзли… 

Допоки вітчизняна адміністративна культура не відповідала стратегічному курсу держави в напрямку демократії та євростандартів. Зокрема вітчизняні та зарубіжні експерти закидали державній службі про відсутність належного правового регулювання відносин, велику заполітизованість, невизначеність ключових функцій держслужбовців, неналежне законодавче регулювання адміністративних процедур та професійної етики, низьку інституційну спроможність тощо.  

Пройшло трохи більше, ніж  півроку з часу вступу в дію Закону «Про доступ до публічної інформації» (з травня 2011-го), як прискіплива громадськість уже наприкінці минулорічної осені  почала досліджувати його виконання. Адже йдеться не про пересічний законодавчий документ, який зачіпає невелике коло зацікавлених: звертатися за інформацією, що має суспільний інтерес, і отримувати її має право будь-який громадянин.  

Незайве згадати, що народжувався він у боротьбі і муках. Та головне — його довгоочікувана з’ява знаменувала з одного боку перемогу вітчизняного громадянського суспільства, що добивалося  від чиновників, яких воно утримує своїм коштом, відкритості й прозорості. А з другого, засвідчила:  вітчизняна влада,   зрештою, зрозуміла, що декларації про європейський вибір потрібно підтверджувати створенням механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

У результаті такого дослідження на світ з’явився аналіз виконання центральними  та місцевими органами влади згаданого вище закону і привід  поговорити про його ефективність. 

— Чи важко сьогодні бути фермером? Чи можна йому розраховувати на прибуток? — таке запитання  поставив недавно голові Асоціації фермерів і приватних землевласників Черкащини Сергієві Стецюку.  

Узимку, в пору короткого хліборобського перепочинку, на Рівненщині проходить зліт фермерських родин. Фермерство — традиційний для краю спосіб господарювання на землі. Тому й працюють поруч чоловіки й дружини, батьки, діти й онуки — ось така спадкоємність у нелегкій праці на землі.  

Хоч і зручно в Інтернет- і телемагазинах  купувати товари, проте цей вид шопінгу дуже підступний, оскільки має чимало «підводних каменів». Особливо коли йдеться про нещодавно створені віртуальні магазини, які пропонують так звані копії відомих марок товарів. Адже часто підприємці, які відкривають подібні торговельні сайти, перетворюються на привидів, яких не можуть знайти ні обурені покупці, ні перевіряючі. Тому повернути неякісний товар неможливо. Як не потрапити на гачок нечесних торгівців, дослідив «Урядовий кур’єр».   

Упродовж кількох століть у Європі відбуваються незвичайні змагання з імітації реву оленів. У 2002 р. на чемпіонаті, організованому Чесько-Моравською спілкою мисливців,  уперше брав участь українець — єгер з Великого Бичкова Закарпатської області Іван Вішован. Відтоді наші земляки присутні на всіх міжнародних турнірах і дедалі впевненіше витісняють з п’єдесталів визнаних авторитетів. А два роки тому перехідний кубок Святого Губерта здобув єгер Лопушанського лісництва Ясінянського державного лісомисливського господарства Ярослав Дячук. Чемпіоном континенту з імітації реву оленів уперше став українець. Оце була сенсація! Під завісу 2011-го знову перемога — уже Івана Вішована. Ярослав відстав від нього лише на два очки і посів почесне друге місце. Сьогодні єгер з карпатської глибинки Ярослав Дячук наш гість. Разом з ним доторкнімося до світу дикої природи, прислухаймося до мови, якою розмовляють між собою звірі, подивуймося майстерності тих, хто розуміє її й уміло імітує.

З вікон моєї квартири, що в одній з п’ятиповерхівок, добре проглядається центральна частина Сум. А що вже казати про небесну сферу над обласним центром! Як тільки якесь свято чи подія, не треба поспішати на площу Незалежності, аби подивитися барвистий феєрверк чи салют. Став біля вікна — і милуйся різнокольоровим дивом, яке, щоправда, потроху перестає дивувати: останнім часом подібні автографи дедалі частіше з’являються над слобожанським містом.