В Україні суттєво скоротилось виробництво круп. Зокрема, у січні-березні 2011 року їх виготовили на 24% менше, ніж за відповідний період минулого року. При цьому найбільше постраждали любителі гречаної, вівсяної та пшоняної. Останніх виробили на 71, 52 і 24 % (відповідно) менше, ніж торік. Зрозуміло, ціни на більшість круп поповзли вгору. У Мінагропроді кажуть: усе це результат минулорічної посівної кампанії, коли аграрії посіяли менше круп'яних культур.

"Зростання виробництва сої в Україні з 0,12 млн тонн у 2001-му до 1,67 млн т у 2010-му викликане високим попитом на неї у світі, - пояснює заслужений економіст України, президент Української асоціації виробників та переробників сої Віктор Тимченко. - Така популярність культури пояснюється її харчовою цінністю. У кілограмі сої міститься стільки ж протеїну, як у 2 кг м'яса чи риби, 4 кг пшениці чи 12 кг молока, - додає він. - Кількість жителів на планеті стрімко зростає і, за прогнозами, до 2025 року нас буде вже 9 мільярдів. А що їстимемо?

Щороку у травні у насособливе, не схоже на інші свято - День Перемоги. Не можемо не відзначати - занадто дорогою ціною далася українському народові вікопомна страшна війна 1941-1945 рр. Саме тому перемога над фашистами не щезне з людської пам'яті, бо йдеться про великий подвиг і велику трагедію... І хоча до Великої Вітчизняної можна ставитися по-різному, забути полеглих у боях заради життя і щастя інших не маємо права.

У зв'язку з останнім подорожчанням електроенергії питання економії для більшості українців стало ще актуальнішим. Тому ми дедалі частіше замислюємось, що б іще вимкнути, аби цифри в квитанціях росли не так швидко. Звісно, можна не вмикати світло і сидіти у пітьмі, проте життя "у сутінках" не всім до вподоби. Інша річ - енергозберігаючі технології, втілені в економних люмінесцентних лампочках. І світять яскраво, і електроенергії потребують небагато. Проте і в цьому прогресивному досягненні є недоліки. Що ж насправді ховається за склом люмінесцентних ламп?

Село Зарубинці, що в Збаразькому районі на Тернопільщині, виколихало всесвітньо відомого вченого, академіка, першого в Європі міністра охорони здоров'я Івана Горбачевського. Нині його ім'ям названо Тернопільський державний медичний університет. За кошти цього ВНЗ тут відремонтували й відкрили музей-садибу світила медичної науки. У другій половині відреставрованого будинку торік урочисто перерізали стрічку навчально-практичного центру первинної медико-санітарної допомоги.

Весну 1987 року чекали з побоюванням. Пам'ятаю, мало не щодня читачі телефонували в "Київську правду" (де я тоді працював), питали, чи не готуватися до нової біди. Підстава для тривоги була дуже серйозного: снігу випало забагато, тож можливий паводок міг принести неприємності. Якщо на побутовому рівні їх лише активно обговорювали, то спеціалісти робили все можливе (а часто й неможливе), аби запобігти загостренню трагедії. Чимало клопоту завдавала на перший погляд тиха й сумирна річка Уж. На одній з дільниць біля неї, де працювали меліоратори, багатотонний трактор захитався, а потім швидко почав тонути. Водій ледве встиг вискочити.

На жаль, і на 19 квітня (проблема в газеті порушувалась 8 квітня) гаряче харчування в школах не відновилось. Незважаючи на те, що за цей час в області побував заступник міністра праці та соціальної політики Анатолій Дзюбак. Щоправда, не встиг він залишити Рівненщину, як на сайті Президента з'явився Указ про його звільнення з посади... 

Законодавчо приватизація об'єктів енергетичної галузі була розпочата в Україні ще на початку 90-х - мова йде про теплові енергогенеруючі компанії та обленерго (продавати АЕС, ГЕС, магістральні електромережі і теплоелектроцентралі було заборонено). На практиці до торгів приступили аж у 1997 році, кілька разів міняючи стратегію й проводячи тендер з одним учасником.

Що-що, а спадкоємність влади, точніше окремих її представників у морській столиці України, напевне, все-таки існує. Вона прослідковується безперечно і в тому, що морське узбережжя Одеси нагадує шагреневу шкіру, яка для мешканців та гостей міста зменшується щорічно прямо на очах. При будь-якій владі. Однак цього разу мова піде про різновид "спадкоємності", яка вкотре поставила на межу виживання великий колектив людей у білих халатах. Протягом тривалого часу вони змушені не лише хворих лікувати, оперувати, а ще й відстоювати своє право на працю.

Для чернігівців похилого віку дуже неприємною несподіванкою стало повідомлення про ймовірне цьогорічне припинення їх пільгового перевезення до заміських садів і городів: у нинішньому році в міському бюджеті на це не закладені кошти. А безкоштовні вівторкові і четвергові рейси з початку квітня до початку жовтня тут тривалий час були доброю традицією і мали неабиякий попит.