COVID-19 лютує у світі та Україні вже другий рік. Він періодично мутує, спричиняючи нові дедалі потужніші хвилі пандемії. Хвороба шириться швидко, її перебіг ускладнюється й подовжується, людських жертв більшає. Держави зазнають значних економічних збитків. 

Усі країни покладають надію лише на вакцинацію. Адже фахівці твердять, що побороти пандемію можна, якщо щепити понад 70% населення країни. Тоді колективний імунітет протидіятиме хворобі, перерветься ланцюг зараження. Україна вже має приклад цього — Моршин на Львівщині, де вакцинувалося понад 75% населення, і це зупинило поширення COVID-19 у місті. Моршин — ілюстрація дієвості вакцин.

Український уряд має мету, до якої поступово йде, — щепити понад половину дорослого населення до початку 2022 року. Нині загалом в Україні принаймні першу дозу вакцини проти COVID-19 отримали 39,4% громадян. Повністю завершили курс 28%.

Зберігаються високі темпи вакцинації: минулого тижня зроблено понад 1,6 мільйона щеплень. Влада працює, аби ще більше активізувати кампанію імунізації, довести людям, що вакцини дієві й безпечні, переконати захиститися від COVID-19. Але палки в колеса встромляють так звані антивакцинатори. 

Подвійний підступ

Хто ж вони такі? Насамперед дезінформатори, які за допомогою фейків про нібито шкоду щеплень проти коронавірусу й різних маніпуляцій, вочевидь, не безплатно, ширять антивакцинаторські настрої у країні. Про це, як і про координаторів дезінформаторів-антивакцинаторів, за якими стирчать вуха Кремля, «УК» писав у номері за 10 листопада цього року в матеріалі «Безумовний факт: вакцинація рятує життя». 

Чергове підтвердження цього: днями Служба безпеки України припинила деструктивну діяльність так званого антивакцинаторського угруповання відразу в кількох областях — Львівській, Чернігівській та Миколаївській. За роботою угруповання наглядали з Росії. Зловмисники під антивакцинаторськими гаслами намагалися дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в державі, закликали до насильницької зміни конституційного ладу.

Тобто брешучи про шкоду вакцинації, заперечуючи існування коронавірусу у фейках, які поширює в Україні, північний сусід не лише тішиться смертями невакцинованих українців. Він не полишає спроб змінити долю нашої держави за власними вподобаннями, ігноруючи те, що українці крокують нині в іншому цивілізованому європейському напрямі розвитку. 

«У розпорядженні СБУ є беззаперечні докази причетності фігурантів до протиправної діяльності, зокрема переписки, коли зловмисники підшукували зброю та співучасників, які мали захоплювати владу у відповідних регіонах. Потім вони збиралися створити на території України власні територіальні громади із власною міліцією та економікою», — йшлося в повідомленні управління СБУ у Львівській області.

Не під одну гребінку стригти

Дезінформатори-антивакцинатори працюють в Україні, на жаль, недарма. Щодня бачимо невтішні цифри про кількість нових хворих на COVID-19, а також тих, чиє життя ця хвороба забрала. Серед них, на жаль, малі діти. Статистика жертв коронавірусу нагадує зведення з війни. Від COVID-19 із початку пандемії померло понад 80 тисяч українців. Днями зафіксовано абсолютний рекорд — 838 летальних випадків за добу.

Попри те що Міністерство охорони здоров’я інформує: жодної смерті від вакцинації проти коронавірусу не було зафіксовано. Попри те що Президент, Кабінет Міністрів, лікарі, експерти постійно повторюють: лише вакцинація рятує життя, 96% госпіталізованих з COVID-19 — невакциновані, а в заповнених реанімаціях невакцинованих — 99%. Багато українців не хочуть критично мислити, піддаються впливу дезінформаторів-антивакцинаторів, стають їхніми жертвами і поповнюють армію тих, хто проти щеплень. Вони відмовляються вакцинуватися, ризикуючи власним життям та життям навколишніх. На жаль, у ХХІ столітті з необмеженим доступом до знань уміння оперувати ними дуже обмежене. 

А чи можливо прорідити лави цієї армії і як це зробити? Відповіддю на це запитання перейнялися організатори соціологічного дослідження «Вакцинація та громадяни», підсумки якого вважають важливими з огляду на вироблення ефективної державної стратегії популяризації вакцинації серед різних вікових груп. Дослідження провів Український інститут майбутнього (UIF) разом з партнерами. 

Підсумки нещодавно презентував доктор соціологічних наук Олександр Шульга. Насамперед він зауважив, що дані якісні, адже збігаються з даними МОЗ щодо щеплень першою та двома дозами вакцини проти коронавірусу. 

«Станом на початок листопада (і це важливо) кожен п’ятий респондент хоч і заявив, що не пройшов вакцинацію, стверджує, що сподівається невдовзі це зробити. Тобто в Україні 40% щеплених, 20% — тих, хто збирається це зробити найближчим часом. Є 60% прихильників вакцинації. Проте майже 40% тих, хто не збирається йти до пунктів щеплень. 

З огляду на попередні дослідження, проведені у вересні, влітку, навесні, можна говорити про змінні тенденції. До квітня, перед новим витком коронавірусної інфекції, 51% українців не хотіли вакцинуватися. Потім, побачивши переповнені лікарні та реанімації, кризу з киснем, 6% оговталися, і вже 45% опитаних казали, що не хочуть вакцинуватися. Коли COVID-19 відступив, відсоток незгодних знову сягнув 51. Ніби й не було смертей та надмірного навантаження на медиків. 

В умовах нинішньої хвилі пандемії таких 40%. Тобто мінус 10%. Але це не означає, що люди прокинулися, дивлячись на статистику смертей. На це вплинули обмеження для невакцинованих, які держава змушена була запроваджувати», — зауважив Олександр Шульга. 

Дослідження засвідчило, що найбільше вакцинованих, принаймні однією дозою, серед представників середнього покоління — 45%, 40% — старшого покоління, 36% — молодь до 24 років. 

«Такі відмінності корелюють із зафіксованим у дослідженнях упродовж нинішнього року скептичним ставленням молоді до небезпеки коронавірусу та меншим бажанням вакцинуватися, на відміну від старших людей. Тож цій аудиторії слід більше приділяти уваги у межах вакцинальної промокампанії.

У регіональному зрізі заяви респондентів про отримання вакцини доволі схожі в різних областях. Невеликі розбіжності зафіксовано в південних областях, де порівняно менше з іншими стверджують про отримання однієї або двох доз і відповідно більша частка тих, хто не бажає вакцинуватися. На заході вакциновані двома і принаймні першою дозою 38%, у центрі — 42%, на півдні — 34%, сході — 42%, Донбасі — 43%. Розраховують вакцинуватися 15—22% залежно від регіону. Не збираються: захід — 38%, центр — 35%, південь — 40%, схід — 36%, Донбас — 38%», — поінформував фахівець. 

Щодо причин відсутності вакцинації, то, за його словами, слід розрізняти громадян, які не вакциновані, але хочуть це зробити, і тих, хто не вакцинований й не збирається в майбутньому. 

«Основні причини, з яких громадяни не вакцинувалися раніше, але сподіваються це зробити незабаром: критичне ставлення до вакцинації (21%); брак часу (18%); наявність антитіл (16%); немає потреби вакцинуватися (14% тепер підуть вакцинуватися, щоб поїхати за кордон чи в робочих справах); недоступність вакцин (5%); недовіра до вакцин (13%). Тобто для 21% респондентів, які заявили, що не хотіли вакцинуватися, причиною не була недоступність вакцини, у чому антивакцинатори звинувачували владу», — зауважив Олександр Шульга. Він наголосив, що на зміну рішення про вакцинацію на позитивне впливає не інформаційна кампанія, а жорсткі карантинні обмеження. 

І смерть не лякає

Виконавчий директор UIF Вадим Денисенко акцентував, що це перше таке дослідження. 

«Ми спробували створити портрет антивакцинатора, зрозуміти причини, чому люди відмовляються від щеплень. Респонденти, які не хочуть вакцинуватися, головною причиною називають недовіру до будь-яких вакцин (48%). Ця мотивація набагато переважає всі інші. 

Рідше причинами громадяни називають страх мутацій в організмі через вакцинацію (10%) та очікування довгострокових досліджень вакцин (9%). 7% відповіли, що мають сильний імунітет, і вакцини їм ні до чого. 5% не довіряють лікарям, які зберігають вакцини і роблять щеплення. 4% вважають коронавірус не настільки серйозною хворобою, щоб вакцинуватися. 3% не вірять в існування коронавірусу. 

Лише 2% заявили, що за станом здоров’я не можуть вакцинуватися. 1% щепитися забороняє церква, стільки само бояться чипування, — розповів Вадим Денисенко і прокоментував: — На жаль, те, що серед знайомих, близьких і родичів є ті, хто помер від коронавірусу, не змушує людину замислитися, що вакцина може допомогти. Під час опитування 57% відповіли, що не знали особисто того, хто б помер від COVID-19. 42% заявили, що мають родичів, друзів або знайомих, життя яких забрав коронавірус. Відповіді тих, хто бачив такі смерті в оточенні, і тих, хто не бачив, не мають значущих відмінностей щодо готовності до вакцинації. Тобто антипропаганда вакцинації працює дуже чітко. Тому державі потрібно активізувати вакцинаторську пропаганду».

Попит на підробку

Вадим Денисенко оприлюднив цифри: абсолютна більшість опитаних (89%) заявили, що не мають знайомих, які придбали підробний сертифікат про вакцинацію. Але 10% розповіли, що знають про такі факти серед знайомих, рідше друзів, родичів, сусідів і колег. Опитані заявляли, що відомих їм людей мотивувала купувати підробки насамперед недовіра до вакцин загалом (46%). Із великим відривом за популярністю такі причини: страх мутацій в організмі (20%), очікування підсумків довгострокових досліджень вакцин (15%); страх чипування через вакцинацію (10%). 

Очікувано мало серед респондентів було тих, хто відповів, що особисто придбав підробку, адже йдеться про кримінальне правопорушення. Опитані частіше називали малознайомих, аніж ближчих до себе людей чи себе. Нині на руках у громадян щонайменше 800 тисяч підроблених сертифікатів. Тому держава має боротися із продавцями підробок, адже існує закон, який дозволяє це робити.

І держава бореться з ними. Спецслужби та правоохоронці мало не щодня викривають пункти, навіть центри з підроблення документів, відкриваючи кримінальні провадження. Підробляють довідки про негативний ПЛР-тест (середня вартість 700—800 гривень), міжнародне свідоцтво про вакцинацію (3000—7500 гривень), внутрішнє свідоцтво — 1800—2000 гривень, внесення відомостей про вакцинацію в бази даних без її проведення (10 000 гривень). Серед причетних є медпрацівники. Шахраї збагачуються на десятки мільйонів гривень. І люди самі платять за самообман, наражаючись з отриманим папірцем на неприємності. 

Бореться з підробками і МОЗ. Радник міністра охорони здоров’я Володимир Біруля повідомляв, що за тиждень завдяки моніторингу МОЗ вивантажує до 210 тисяч згадок в соцмережах щодо можливості підроблення документів про вакцинацію, що становить загрозу здоров’ю та життю громадян. Усі їх передають правоохоронцям, щоб вичистити інформпростір від цього.  

«Люди, купуючи підробки, піддають ризику себе, близьких, збільшують навантаження на медсистему. Держава має правильно організовувати промокампанію, інакше тих, хто купуватиме підробки, і тих, хто хворітиме, більшатиме. 

Не варто малювати середньозважений портрет антивакцинатора. Його не існує. Є аудиторії, з якими слід працювати, використовуючи різні способи донесення інформації. Лише роликами, які демонструватимуть умовно на десяти каналах, різко обмежуються можливості донесення інформації до всіх категорій громадян.

Нині з тими, хто боїться чипування або мутацій, працювати не треба, бо їх переконати буде найскладніше. Краще їх залишити на потім. Слід достукатися до безумовно великої цільової аудиторії — молоді, використовуючи канали, зрозумілі їй, зокрема соцмережі. Потрібно завдяки негайній розумній рекламній кампанії переконати й підштовхнути тих, хто, з огляду на погіршення епідситуації, поглядає в бік вакцинації», — каже Вадим Денисенко.  

Експерти сподіваються, що дослідження, підсумки якого направлено в Офіс Президента й Кабмін, допоможе державі оптимально скоригувати рекламну кампанію, щоб ті 20% українців, які нині вагаються, зробили правильний вибір на користь вакцинації, що рятує життя.