Зерновий цінопад на 20—50% (залежно від культури) у липні-серпні не вселяє великої надії аграріям. Рекордний урожай 59 мільйонів тонн збіжжя (без урахування 14 мільйонів тонн олійних) може обернутися значними збитками для багатьох, особливо дрібних та середніх сільгоспвиробників. Найбільше, за оцінками експертів, постраждають аграрії Криму, Запоріжжя, Миколаївщини, Одещини, Херсонщини і Луганщини. Адже там через посушливу погоду зернові вродили не так рясно, як на решті території України. Навіть на зрошуваних територіях через високу вартість води є проблеми з рентабельністю вирощування агропродукції. Як наслідок, за оцінками Аграрного союзу України (АСУ), збитковість у цих регіонах становитиме 33—61%. Деякі сільгоспвиробники відмовляються обробляти орендовані площі на півдні, констатував голова АСУ Геннадій Новіков.
Бо мало того, що там встановлюється середньоконтинентальний спекотний клімат, що негативно впливає на обсяги врожаю без зрошення, а ще й місцеві аграрії, як з’ясувалося, платять за оренду землі тут більше, ніж, приміром, аграрії благополучної Полтавщини. А страхові компанії, які страхували форвардні контракти в Аграрному фонді, нещодавно повідомили про збільшення тарифів для півдня, бо там більше ризиків і форс-мажорів, а агрострахування від держави не діє, пояснив він.
Збіжжя скуповують з поля і за готівку
Низькі ціни на ринку, як твердять експерти й аграрії, не лише через великий урожай у світі та дорогу логістику, а й тому, що на ринку почали грати нечесні ділки. Адже тут є чим поживитися. Ринок зернових і олійних культур оцінюється в Україні у близько 200 мільярдів гривень.
— Нині на ринку бачимо яскраво виражену змову зернотрейдерів, посередницьких компаній (які у змові із зернотрейдерами) і агрохолдингів, — каже керівник агрофірми «Злагода» (Запорізька обл.) Катерина Луценко. — Одні скуповують за безцінь просто з поля і за готівку зернові у дрібних і середніх виробників, бо ті не мають зерносховищ та грошей на їх зберігання. Інші продають збіжжя на зовнішніх ринках і мають непогану маржу, а треті чекають, коли дрібні та середні аграрії збанкрутують, щоб прийти на їхні землі. Підтвердження цього — те, що на внутрішньому ринку на деякі культури ціна необгрунтовано впала на 40—50%, а на світових — на 15—25%.
Непрозорий і непрогнозований принцип формування цін на зернові на внутрішньому ринку підтвердив і Геннадій Новіков: «Про це не прийнято говорити, але волатильністю ринку зерна хтось керує. Якщо різниця у ціні внутрішній і зовнішній вища, то трейдери замовляють собі маржу не 5—6 доларів, як розповідають у ЗМІ, а у кілька разів більшу. За наявності логістики у всіх виробників були б рівноправні відносини. А так компанії, які працюють на ринку і мають свої точки у певних областях, на FOBі (умова, за якої продавець має за свій рахунок доставити товар на борт судна, зафрахтованого покупцем, а також у зазначений термін в узгодженому порту відвантаження повідомити та передати йому документи з коносаментом. – Авт.) формують таку ціну, як їм треба, віднімають 200 гривень і кажуть аграріям: це ваша ціна у межах України. Вибачте, але на FOBі формують ціну ті, хто закуповує, тобто 10-15 трейдерів. І транснаціонали, схоже, вже дістали не лише нас, а й компанії інших країн. Бо до нас цього року напряму звернулися мукомели і виробники комбікормів Іспанії, Німеччини та Італії. Вони хочуть купувати пшеницю безпосередньо в українських виробників. До речі, вони могли б разом з кооперативами інвестувати у будівництво портового термінала і створення кооперативної логістики експорту, бо зацікавлені у прямому придбані нашого збіжжя. Це б стало певним індикатором формування ціни. Але для цього треба, щоб кооперативам законодавчо дозволили стати отримувачами інвестицій, а також звільнили їх від подвійного оподаткування, щоб вони були у рівних умовах з холдингами».
За даними дослідження американських експертів проекту USAID, прибутковість зернотрейдерів в Україні становить близько 19% на кожній тонні, тоді як на розвинених ринках Північної Америки та Європи — близько 1% (усі розрахунки — на базі FOB). Ще на початку сезону проблему визнав і міністр аграрної політики та продовольства, пообіцявши прибрати з ринку посередників, які паразитують на ньому. Та, очевидно, зробити це не так легко, з огляду на те, які гроші крутяться на ринку і що там працюють досвідчені торгівці.
Зернові у мінусі, олійні — теж
— Нині лише із пшениці аграрії виходять на нульовий рівень рентабельності, — констатує виконавчий директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Олександр Вержиховський. — Навіть ріпак та соняшник, які раніше традиційно були прибутковими, мають 15—20-відсоткову збитковість, або у грошовому вимірі виробники вклали у гектар на тисячу гривень більше, ніж отримали з нього. Як наслідок, станом на 19 серпня посіяно лише близько 130 тисяч га ріпаку, тоді як на цю дату торік — 220 тисяч.
За його даними, щоб вийти на торішній рівень рентабельності пшениці, за виробничих витрат 4300—4500 гривень на гектар та за нинішньої закупівельної ціни 1550 гривень за тонну, врожайність з 1 гектара має становити близько 40 центнерів. На жаль, досягти такого показника можуть далеко не всі.
Його слова підтвердив Геннадій Новіков, який переконаний, що цінового дна ще не досягнуто. «Є надії, що продовольча пшениця утримається на рівні 1600 гривень за тонну, хоч це не напевне, бо є різні сигнали з ринку. Щодо ячменю араби підправлять ситуацію, хоч надія невелика, але стабільність у його ціні буде, — уточнює він. — А ось щодо кукурудзи, яка вже впала до 800—850 гривень за тонну, і фуражної пшениці прогноз невтішний».
Безпрецедентно низькі ціни за останні два маркетингові роки й на ринку олійних культур. Ціни на новий урожай соняшнику до середини серпня цього року встановились на рівні 2750—2850 гривень за тонну, тоді як олія на світовому ринку коштує 7400 грн/т, наголошує голова АСУ. А як відомо, під час виробництва олії переробники отримують ще й супутню продукцію: шріт (2800 грн/т), необроблене лушпиння (350 грн/т) або пелети із лушпиння (800 грн/т). За підрахунками АСУ, переробка тонни насіння соняшнику дасть 980 гривень, або 30% прибутку (станом на 19 серпня 2013 р.). Натомість аграрії, що вирощують соняшник, матимуть у середньому 7% збитку. Аби цього не сталося, він порадив аграріям не піддаватися на демпінг. Тим більше, за даними експерта, цього року зберемо на мільйон тонн насіння соняшнику менше, ніж планували. Тож є можливість зіграти на підвищення ціни на 500—700 гривень.
На ринку має зіграти держава
Загалом експерти позитивно оцінюють перші кроки уряду зі стабілізації ситуації. Нині вже створено міжвідомчу робочу групу з питань логістичних витрат та підвищення ефективності експорту зерна в 2013/2014 маркетинговому році, а також розроблено проект плану заходів.
Геннадій Новіков бачить два позитиви у роботі міжвідомчої комісії: нарешті почали ремонтувати зерновози і зменшилася кількість інспектуючих документів під час експорту. Щоправда, вартість логістики не зменшується, Мінфін вважає, що це «втрати бюджету». «Чому на зерні мають заробляти залізниця, порти, трейдери, пекарні, магазини, а не сільгоспвиробники? Ось дивіться: ціна на продовольчу пшеницю впала на 600—700 гривень, а споживач це відчув? Хліб подешевшав?» — риторично запитує він.
Натомість Олександр Вержиховський трохи змістив акцент. За його словами, мало розробити гарний проект плану заходів, треба, щоб він швидше почав діяти. А не тоді, коли пройде половина цьогорічного експортного періоду і трейдери знімуть «вершки» з ринку, а аграрії будуть у збитках. Він також нагадав, що держава ще з минулого року винна аграріям 9,5 мільярда гривень ПДВ з експорту зернових, тому якби план запрацював і логістичні витрати таки було б знижено, це могло б стати певним компенсатором. Крім того, він зауважив, що Україна як потужний гравець на ринку зернових мала б правильно зіграти цю цінову партію, а не віддавати основні прибутки посередникам.
На думку ж міжнародних експертів, Україні треба розвивати внутрішній біржовий ринок і сконцентруватися на створенні цінових індикаторів для найважливіших товарів на ринку. Індекс цін був би певним орієнтиром як для внутрішніх учасників торгів, так і для світових інвесторів, що істотно підвищило б інвестиційну привабливість кожної з галузей.
Є ТАКА ДУМКА
Аграрії перебільшують можливі збитки
Микола ВЕРНИЦЬКИЙ,
директор консалтингової компанії «ПроАгро»:
— Про рентабельність виробництва зернових та олійних у цьому сезоні говорити складно, бо більша частина вже зібраного не продана, а кукурудзу і соняшник із соєю ще не почали збирати. Зараз закупівельні ціни на наявне зерно і олійне насіння не такі високі, як хотілося б, але вони вже стабілізувалися, і цілком імовірно, ростимуть й далі. За якою ціною, коли і скільки тонн зерна продадуть аграрії, скільки за неї виручать, зараз можна лише припускати, а тому і рентабельність, яку деякі аналітики вже називають найнижчою за останнє десятиліття, — не більш ніж передбачувана. Тому стверджувати, що «все пропало», передчасно.
До того ж, як на мене, аграрії перебільшують лихо і можливі збитки. Як правило, напередодні бюджетного процесу сільгоспвиробники починають скаржитись або на поганий урожай, або на гарний урожай і низькі ціни. Нині маємо друге. Лунають заяви, що вже завтра українська нива спорожніє, бо обробляти її аграріям — лише собі на збиток. Та настає завтра, а селяни, фермери, малі сільгосппідприємства і великі компанії все одно виходять у поле, орють, сіють, збирають вирощене. Отже, сенс, зокрема й фінансовий, у хліборобстві в Україні все-таки є.
Свідчення цього — дані Держстатистики щодо рівня рентабельності сільгоспвиробництва в Україні у 2003—2012 роках. Найнижчою рентабельність виробництва зернових за останні десять років була у неврожайному 2005 році: вона ледь перевищила 3%, хоч за два роки до цього, в 2003-му, цифра була уп’ятнадцятеро вища. Досить низькою рентабельність була також у 2006-му і 2009-му, проте за кожним падінням був підйом, що не лише утримувало виробників зерна на плаву, а й допомагало регулярно збільшувати вкладене у виробництво, домагаючись зростання валових зборів.
Щодо збитковості тієї чи іншої культури, то жодне селянське, фермерське і будь-яке інше хліборобське господарство не є монокультурним. Навіть за невеликого розміру земельного фонду аграрії вирощують різні зернові та олійні культури. Тож прибутковість однієї підтримує збитковість іншої, й така диверсифікація виробництва в умовах постійних погодних і цінових ризиків підтримує його загальну рентабельність. Так, за останні п’ять років рентабельності виробництва за культурами у згаданому 2009 році, коли не лише деякі нішові, а й основні культури, такі як ячмінь, були збитковими, загальна рентабельність рослинництва в Україні становила 19% завдяки прибутковості кукурудзи, соняшнику, сої та ріпаку.
Ми в Google+