Борис ДУЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Тривалий час займаюсь пошуково-меморіальною роботою, та все-таки кожна нова зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни збагачує новою інформацією про бойові будні фронтовиків, сприяє проведенню цієї роботи та її вдосконаленню. Так сталося і коли я випадково зустрівся з полковником у відставці  Іваном Федоровичем Нечаєвим, людиною цікавою і неординарною.

15 листопада минулого року Іван Федорович відзначив свій 90-річний ювілей і, незважаючи на  поважний вік, продовжує працювати на Київському радіозаводі. Вражає його енергійність і дуже добра пам’ять. Ось що він мені розповів про cвій бойовий шлях.

Війна для нього  розпочалася  6 липня 1941 року, тоді він був  рядовим червоноармійцем, а закінчилася 11 травня 1945 року в чеському місті Пльзень. Солдат дослужився до  командира батареї. Брав участь у Сталінградській та Курській битвах, штурмі Берліна, а також у розгромі угруповання фашистських військ в Чехословаччині.

За свій ратний труд нагороджений трьома орденами Великої Вітчизняної війни I та II ступенів, двома орденами Червоної Зірки, медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги», польською медаллю «За хоробрість та виучку» та ще 20 медалями.

Іван Федорович  проводить велику роботу з героїко-патріотичного виховання молоді, і вона приносить йому задоволення та надає сили. Але все-таки в цій роботі в нього траплялися і прикрі випадки, про які він не хоче згадувати, а я змушений розповісти про них, оскільки вважаю, що такого допускати не можна. Йдеться про те, що Іван Федорович спілкується з низкою шкіл в областях, де проходив його бойовий шлях. Соромно, але були непоодинокі випадки, коли школи не відповідали на його листи, навіть на привітання зі святами, не кажучи вже про те, щоб самим привітати ветерана, використати зустрічі з ним для патріотичного виховання учнів.

Ось із цього, на мій погляд, і починається неповага до героїв Великої Вітчизняної війни та й загалом до всього святого, що пов’язано з війною, а закінчується тим, що деякі представники молоді, як це було в Києві, готують яєчню на Вічному вогні біля могили Невідомого солдата, не знайшовши іншої форми протесту для демонстрації своєї громадянської позиції.

Багато молоді не знає про героїчне минуле своїх прадідів, які вже відійшли у вічність, та часто — навіть як їх звали, і в цьому винні передусім ми, батьки.

Хочеться сподіватися, що підготовка до 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників та 70-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, яка розгорнулася в країні, сприятиме формуванню більш шанобливого ставлення до ветеранів війни та поліпшенню вирішення їх соціально-побутових питань, а також  покращенню вшанування полеглих воїнів.

Оптимізму в цій роботі додає Указ Президента України «Про заходи у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», а також розпорядження  Кабінету Міністрів «Про заходи з увічнення пам’яті про події Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років та її учасників на 2011—2015 роки».