Зрозуміло, чому творці фільму «КРУТИ 1918», а до них опосередковано належить і держава, без підтримки якої навряд чи таку стрічку можна було б зняти, анонсували його нині, хоч прем’єру заплановано на 6 грудня — у День Збройних сил. Уже незабаром, 29 січня, вшануємо 100-річчя трагічної загибелі студентської чоти під станцією, назва якої, завдяки фільму, сподіваються продюсери, облетить світ. Невеличкий загін юнаків, який став на захист незалежності нашої держави і прийняв за свої переконання мученицьку смерть, — символ патріотизму і жертовності.
Нема війська – нема держави
Тоді ми не втримали незалежності, і фільм, а кінематограф — дуже потужний інструмент комунікації між людьми, має спонукати кожного українця до пошуку відповіді на запитання, якого нагально потребує сьогодення: чому тоді українська державність укотре не здійснилася?
«І всім нам, і наступним поколінням такі картини, як «КРУТИ 1918», мають показати, що без війська не може бути Української держави. Це сказав не я, а свого часу Євген Коновалець, але ці слова червоною ниткою проходять через усі події 1918 року», — сказав журналістам на презентації трейлера фільму віце-прем’єр-міністр Павло Розенко.
Не залишу поза увагою читачів і такий вислів урядовця: «Другий урок — фактично гібридна агресія Росії, яка тоді навалою пішла на Україну. Подивіться аналогії: невизнання російських військ на нашій території, хоч тільки під Крутами, за різними оцінками, було від 500 до 1,5 тисячі самих моряків Балтійського флоту, створення фейкової республіки з центром у Харкові, ідеологічна боротьба проти УНР і вплив популізму на розум українських громадян на кшталт заяв «земля — селянам, фабрики — робітникам». Нічого не нагадує із нинішніх гасел? Внаслідок цього було втрачено Українську державу».
Світле перемагає
Але фільм — це не просто реконструкція бою, це історія кохання, життя, героїзм. У його основі — любов, каже режисер Олексій Шапарєв. Бо тільки через злидні й ненависть можна маніпулювати людьми, світлі почуття не дають темряві утвердитись остаточно.
Ось і головна героїня Софія — перша роль у великому кіно акторки Надії Коверської — втілила збірний образ тодішніх молодих дівчат, які вірили у свою країну, прагнули її незалежності, і як хлопці — зброєю, усі вони словом намагалися зруйнувати «мояхатаскраївську» позицію батьків, друзів, знайомих, бо націю творить небайдужість.
«Кохання в нас буде, і воно дуже важливе, — запевняє акторка, — бо це також рушійна сила змін».
Команда фільму, яка була присутня в повному складі, вирішила тримати інтригу, хто ж стане обранцем Софії серед двох братів. Але не вдалося, проговорилися. Тому і вам повідомляємо: це Андрій Савицький, образ якого втілив на екрані Євген Ламах. «Син генерала мріяв бути картографом, — розповідає актор. — Спочатку він запевняв друзів, що війна — це не для нього, але ситуація змусила приєднатися до них».
Що змінило ці погляди — покаже фільм. Але про це можна запитати і в нинішніх добровольців. Що змушує їх залишати теплі домівки, часто комфортне безтурботне життя і йти в нелюдські умови, щодня дивлячись смерті в очі? Віра? Надія? Любов?
«Вони справжні герої, — цими словами Андрія Федінчика, виконавця ролі Олекси Савицького, можна характеризувати захисників України, яких не змінило сторіччя. І наводить тільки один приклад: — Більшу частину зйомок ми проводили в полі, тому запаслися термобілизною, іншими теплими речами. Але все одно інколи було так холодно, що до кісток пробирало. Я часто думав: як тоді ці юнаки сиділи в шанцях, а в них, як у нас, не було змоги погрітися в наметі, та й одяг був не той».
Що покажуть
У художньому фільмі «КРУТИ 1918», знятому в жанрі історичного екшну, йдеться про події в Україні 1918 року. У цей час Українська республіка вела таємні переговори з Антантою, щоб разом протистояти більшовизму. Дізнавшись про це, Ленін почав наступ на Київ. Більшовики використовували будь-які методи: розхитування тилу, диверсії, пропаганду серед населення й залякування несміливих. Керував наступом Міхаїл Муравйов, який запам’ятався сучасникам як організатором погромів і масового терору. Ця людина вирізнялася жорстокістю і люто ненавиділа українців. Центральна Рада закликала населення стати на захист державності. Було створено студентський курінь, перша сотня якого і прийняла бій під Крутами. Його реконструйовано за спогадами сотника армії УНР Аверкія Гончаренка, особистості непересічної, сміливої, рішучої.
Зважаючи на небезпеку оточення, почали організований відступ. Коли зібралися біля ешелону, щоб рушати на Київ, з’ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів — у сутінках вони втратили орієнтир і вийшли на станцію, захоплену червоними. За свідченнями очевидців, зі студентів спочатку жорстоко знущалися, а потім розстріляли. За рішенням Центральної Ради було вирішено врочисто перепоховати їх на Аскольдовій могилі.
Затримавши ворога на чотири дні, юнаки дали змогу УНР підписати Брест-Литовський мир, що де-факто визначав міжнародне визнання української незалежності. На тлі цих подій розгортається любовна історія, коли двоє братів Андрій і Олекса Савицькі закохуються в одну дівчину — Софію.
ПРЯМА МОВА
«Виношував тему ще зі студентських років»
Євген НИЩУК,
міністр культури:
— Хронологічно цей фільм мав би з’явитися значно раніше. Бо історія цих 300 українських спартанців дала той код, той імпульс героїзму, самопожертви, який передався далі повстанцям, їх показали у фільмі «Червоний».
А далі, гадаю, слід висвітлити і тему Майдану, і вшанувати героїв, які віддали життя за його ідеали. Бо звідки в них взялася сміливість, коли вони так одержимо йшли на снайперів? Від цих хлопців сторічної давності — героїв Крут. І в «кіборгів», і в усіх, хто загинув на сході держави.
Насправді це фантастична тема, яка мала б вийти на екрани давно. Бо це легенда, яка може бути світовою. Недарма кажу про 300 спартанців, бо на такій героїці будується нація, країна. Бо крутянці не були просто жертвою. Вони своїм героїзмом на кілька днів зупинили війська російської імперії, давши змогу підписати міжнародні акти становлення УНР.
Так, її не втримали, але втримати країну нині — наше завдання. Сподіваюсь, що фільм стане великою подією, як торік «Кіборги».
Я щасливий, що тема втілилася, бо я її виношував ще зі студентських років — мріяв зіграти в такому фільмі однолітка. І ось мій вік далеко не хлопчачий, але в цій картині зіграв епізодичну роль батька одного з героїв. Тішуся тим, що ця тема нарешті постане перед глядацькою аудиторією України, Європи, світу. Гадаю, ми всі захоплюватимемося цією картиною.
«Я бачив, як повторилася історія»
Костянтин КОНОВАЛОВ,
автор ідеї:
— У мене ця ідея з’явилася 10 років тому. Почав працювати з матеріалом, вивчав факти. Завважте, тоді ще далеко було до Майдану, війни на сході країни. А вже коли все це почалося, сценарій був готовий. І я бачив, як все йде наче за сценарієм 100-річної давності, як повторилася історія.
Однак наголошу, що це фільм художній. Він має зачепити емоції кожного українця, кожного громадянина світу, не байдужого до таких простих речей, як свобода, патріотизм, любов до власного народу — усього того, що наші персонажі втілюють на екрані й мають донести до глядача. Тому чимало збірних образів. Ми мали в 100 хвилин екранного часу вкласти дуже багато емоцій і почуттів героїв, які 100 років тому захищали нашу столицю. Сподіваюся, що це нам вдалося, і через екран ви зможете це відчути.
ТІЛЬКИ ФАКТИ
У батальних сценах задіяно понад 1500 людей, переважно нацгвардійців і волонтерів. Зйомки відбувалися в двох напрямах — документальному, який ґрунтується на спогадах командира бою Аверкія Гончаренка (звучить його голос), і художньому — збірному образі історії сім’ї генерала Савицького.
Фільм одержав 26 мільйонів гривень державної фінансової підтримки, загальний бюджет — 52 мільйони. Зйомки фільму почали 8 вересня 2017 року, завершення виробництва планують у травні 2018-го.
Ми в Google+