У кожного жителя прифронтового міста — своя історія боротьби з російським агресором, надто у військовослужбовця. Капітан Володимир Л., офіцер одного з підрозділів Сил логістики Збройних сил України на лінії бойового зіткнення, почав конструювати дрони, коли на власні очі побачив, що це найкращий спосіб зупинити ворога на дальніх підступах.

Важливий досвід, набутий на практиці

«Якби в нас були дрони навесні 2022-го, коли сунула російська навала, ми би їх не пустили до міста ще тоді», — переконаний він.

Але самого бажання замало. Оскільки, наприклад, у його військовій частині підрозділів БпЛА штатним розписом не передбачено, тому треба було робити справу, так би мовити, на волонтерських засадах. Потрібні були знан ня, досвід, чималі кошти. Довгий час ідея капітана, хоч і мала підтримку командування частини, залишалася мрією.

Нарешті 2023 року до нього в гості приїхав колишній підлеглий Герой України капітан Ілля Вергун, який нині служить у 93 бригаді. Побратим розповів, як вони займаються аеророзвідкою за допомогою самотужки виготовлених дронів, і Володимир загорівся думкою опанувати виробництво БпЛА на базі своєї військової частини логістичного забезпечення ЗСУ як позаштатну діяльність.

Важливість такої роботи пояснювати не потрібно. Ворожі дрони щодня з’являлися в небі над військовою частиною, і рано чи пізно це могло погано закінчитися: штатні засоби ППО могли не впоратися з роєм малорозмірних цілей, котрі низько пролітають на малій швидкості.

Дрони, треба дрони! А до дронів потрібні відповідне обладнання і навчені люди.

Із чого тоді почали Володимир та його друзі-однодумці? Із того, що наполегливо вчилися управляти дроном. Як пояснили досвідчені дроноводи, цей важливий етап обійти неможливо: або ти можеш справлятися з рухом на різних швидкостях і висотах, в різних напрямках, в різному положенні, або ні.

Дехто відсіявся відразу — банально через органічні причини. Виявляється, вестибулярний апарат людини сприймає картинку на екрані як реальність і на всі злети-посадки, круті віражі та піке відповідає запамороченням і нудотою. Ті ж, хто залишився, продовжили навчання на симуляторах, доки не набрали необхідні 20—30 польотних годин. Далі потрібно було пересідати на справжній дрон.

Але де його взяти? Базовий дрон FPV коштував на той час 15—20 тисяч гривень. Купити дорогу пташку і в перший же день розбити її об землю? Так собі перспектива. Якщо ж замовити запчастини на АліЕкспрес і самому все зібрати-спаяти, можна вкластися в більш-менш прийнятні 9—12 тисяч. Так і зробили. Врахували також пораду побратимів, які сказали: «Щойно твій перший дрон піднявся в повітря, починай одразу робити наступний, бо цей ти рано чи пізно все одно втратиш. Дрони — це витратний матеріал».

Звісно, не все вдалося з першого разу. Розбивали дрони, спалювали польотні контролери та інші недешеві комплектуючі. Проте це був той самий важливий досвід, який набувається лише на практиці. Загалом ударний дрон недаремно називається камікадзе: його завдання — донести боєприпас у потрібне місце і знищити ціль разом із собою. З огляду на вантажопідйомність таких БпЛА та особливості конструкції бронетехніки на знищення одного танка, наприклад, використовують від трьох до п’яти FPV, і то за умови, що всі влучання будуть чітко у вразливі місця броньованої машини.

Але залишалася ще проблема аеророзвідки. Якщо на ударні дрони можна було взяти більш-менш дешеве обладнання, то на дрон-розвідник треба ставити недешеву камеру, потужні батареї, високоякісні польотні контролери. Тобто слід орієнтуватися на завдання.

Продуманому підходу до виготовлення пташок сприяв, хоч як дивно, брак коштів: оскільки підрозділ БпЛА у військовій частині був позаштатним і ніхто його не фінансував, коштами скидалися самі ж військові та їхні родичі, друзі, знайомі волонтери — всі, хто знав про цей проєкт. Навіть двоє Володимирових дітей, донька і син, віддали йому по 500 гривень, які бабуся подарувала на Різдво. Іншим разом племінник приніс знайдений поблизу вже окупованої ворогом Авдіївки пошкоджений російський дрон. «Відремонтуйте його і відправте назад московитам із подаруночком від мене!» — сказав хлопчина.

Та найбільше розчулили дружини і мами полеглих побратимів, які принесли майстрові гроші, які отримали від держави на поховання своїх Героїв.

«Ці гроші нам рідних і коханих не повернуть, але допоможуть помститися за їхню смерть», — сказали вони.

Саме тоді, зізнається Володимир, дав собі обіцянку зробити все можливе, щоб його дрони били ворога на всій лінії фронту.

Дрони рятують дуже багато життів

За рік невеличка команда із двох офіцерів та періодично залучених їхніх друзів виготовила і передала на військові частини більш як 30 FPV-дронів. Запорізький напрямок, вовчанський, лиманський, Борова і Макіївка — скрізь, де воюють друзі Володимира, працюють його дрони.

«Можна було б зробити ще більше, але все впирається в кошти», — зітхає капітан.

Розуміючи обмеженість власних сил, він з напарником підготував відеоуроки з виготовлення та експлуатації дронів для побратимів, регулярно проводять навчання для всіх охочих.

Оскільки нині на українських підприємствах, зокрема цивільних, БпЛА стали виробляти набагато більше, Володимира як фахівця залучають до дослідницької діяльності. За домовленістю з виробниками він проводить випробувальні польоти поблизу лінії бойового зіткнення, з’ясовуючи дослідним шляхом, яку вагу на яку відстань оптимально може доставити певний дрон з певним акумулятором за тих чи інших погодних умов та за наявності різних перешкод, зокрема тих, що виставив ворог. Дрони випробовують на вагу, дальність, точність, маневреність, опірність вітру. Отримані характеристики фіксують, аналізують, коригують на місці, і виробники отримують повний шорт-лист необхідних змін. Окремі моделі демонструють гарні показники: польотний час — до 25 хвилин у небі, підйомна вага — від 1,5 до 5 кілограмів вибухової речовини. Є й інші досягнення, які ворог зрештою відчуває на собі.

Ще один з напрямів — робота з виявлення і знищення ворожих дронів за межами об’єкта ураження. Це нелегка праця, адже дрон-винищувач має отримати зовсім інші польотні характеристики. По-перше, він мусить мати швидкість достатню, щоб випередити ворожий дрон хоч на кілька секунд. По-друге, має стати високоманевреним. По-третє, має нести вибуховий заряд, достатній для знищення ворожої пташки, але який не переобтяжить і не сповільнить його.

У комплексі із завданням створення дрона-винищувача йде завдання раннього виявлення ворожих БпЛА, щоб мати змогу вчасно підняти дрон і перехопити ворога ще на підльоті до об’єкта. А це вже питання РЕБів та інших застосунків.

«Такі засоби у військовій частині є, але хотілося б щось потужніше, — зауважує Володимир. — Технічний прогрес не стоїть на місці. Щоб перемагати на полі бою, зовсім не обов’язково, щоб гинули наші хлопці. Тих самих результатів можна досягти за допомогою технологій, які треба ширше використовувати. Зокрема це дрони-бомбери, розвідувальні, ударні (FPV), Mavik, Autel, Matrice та інші. Можна принаймні проводити розвідку повітряного простору і наземної обстановки, робити заздалегідь підготовлені тактичні дії: вивести групу на позиції, довести до укриття, попередити про наближення ворожої ДРГ… Навіщо людям помирати, якщо можна застосувати техніку і зробити все це з повітря? Оператори пильнують зверху, передають картинку на командний пункт і ведуть хлопців з урахуванням розміщення та пересування ворога. Це рятує дуже багато життів. Те, чим ми займаємося, — справа, яка потребує набагато більшого розвитку», — переконаний український офіцер з військової частини логістичного забезпечення Збройних сил України.

Олена МОКРЕНЧУК, пресофіцер, майор ЗСУ