Стадіон-красень «Донбас Арена» нагадував руїни Колізею. Нічого собі! Адже на тому місці, де колись була ложа преси, видніються величезні літери «ГОМОПАРК». А там, де колись зеленів футбольний газон і гупали м’ячі, стовбичать дві величезні металеві клітки. В одній із табличкою «Палії війни» утримують кілька десятків жінок і чоловіків. Одні стоять чи сидять похнюплені і знесилені від безпорадної люті. Інші, навпаки, не можуть встояти на місці. Ходять із кутка в куток, скреготять зубами, сердито кліпають очима, стискують кулаки, лаються, кидаються битися до сусідів. А деякі намагаються дотягнутися крізь ґрати до вивіски «Близько не підходити! Цигарки і спиртне не давати!»

До роздумів на цю тему мене підштовхнули скупі цифри, які надала Державна служба статистики: лише 62,6% громадян віком 15—70 років економічно активні. Простіше кажучи, вони працюють або хочуть працювати. Тобто тільки дві третини наших співгромадян працездатного віку це роблять. Інші не мають такого бажання

Мій знайомий вирішив купити дочці квартиру в Києві. Бо так, сказав, найкраще й найвигідніше вкладати капітал: «Гривня сьогодні то стрибає, то падає, а куплена первинна нерухомість у збудованому за сучасним проектом будинку стоятиме вічно й убереже заощадження від інфляції. Крім того, квартира може певною мірою гарантувати старість у достатку: за потреби її можна здати в оренду і отримувати щомісяця певний дохід»

Коли в дитинстві зізналася, що мрію стати артисткою, мама моєї подруги мало не заборонила їй зі мною дружити. Я таки не обрала цю професію. Ні, не злякалася, не забракло здібностей. У невеликому, трохи патріархальному містечку шанувальники театру воліють, щоб поцілунки, стосунки на сцені були і пристрасними, і цнотливими

Днями пригадався випадок із далекого шкільного дитинства: не те щоб курйозний, бо з елементами дитячого екстремізму, але й не настільки важкий, аби ототожнювати з чимось складним та драматичним. Одного дня в нашій школі з’явився новенький учень Павлик, батьки якого переїхали до селища, купивши хату. Як водиться, прибулий відразу опинився в центрі уваги ровесників. Начебто хлопець як хлопець — щоправда, сягнистий, довготелесий, рудий аж до вогненності. І неймовірно спокійний та незворушний

Коли наша сім’я бралася навесні садити картоплю, за день перед тим у прохолодні сіни мати ставила кількавідерну емальовану каструлю, повну березового соку, до якого додавала трохи сирівцю і пересмаженого ячмінного зерна, зав’язаного у вузлик. Попрацюєш на сонці, натомишся, а тоді мерщій поспішаєш у сіни, до каструлі. І хоч мати й застерігала, щоб не пив одразу багато, бо можна й ангіну схопити, запах напою був таким принадним, що без передиху випивав глиняну кварту, а за нею й другу. Бо то не сік пив, а саме здоров’я. 

У Виноградові на Закарпатті на автомагістралі державного значення ями заповнили… горщиками із квітами. Очевидно, у виноградівців з гумором усе гаразд. Це вже, як прийнято казати, не квіточки — справжні квіти. Таке собі захоплення навиворіт. «Не приймає асфальту закарпатська земля!» — віджартувався один із місцевих користувачів Фейсбуку

Християни у Великому пості. Кожен з нас замовляє в церкві сорокоусти, щоб помолитися, пом’янути родичів, які пішли в засвіти. Пам’ятати — одна з головних засад не лише духовності, а й українського життя, звичаїв та обрядів. Адже скільки часу пам’ятатимемо про людину, яку покликали небеса, згадуватимемо її, стільки житиме її ім’я на білому світі

1 вересня 2016-го навчальний рік у Степангородській загальноосвітній школі Володимирецького району на Рівненщині не розпочався: батьки не пустили дітей до старої начебто аварійної школи. І навіть перекрили варшавську трасу, яка проходить неподалік, щоб привернути увагу офіційного Києва. Вимагали негайно розпочати будівництво нового храму науки: чим, мовляв, наші діти гірші за інших?

Дивно, але факт. Хочеш дізнатися про позитив у власному житті — не визирай у вікно, краще відкрий інтернет. Хоч би Фейсбук. З початком весни перше, що впадає в очі, — як дотичні до розвитку і благоустрою інфраструктури столиці організації одна поперед одної рапортують про власні трудові подвиги