Колись в одному з репортажів із Франції я писала про популярні у цій країні броканти — блошині базари, де можна недорого купити все що завгодно — від столика епохи Луї ХІV до надувного матраца. Коли потрапила до Бельгії, то переконалася, що і бельгійці люблять погожим вихідним днем побродити по броканту в пошуках приємної дешевинки.

Відразу дві новини викликали фурор і серед житомирців, і жителів області. Прес-служба Житомирської облдержадміністрації повідомила про тендер на проведення ремонтно-реставраційних робіт вартістю понад 21 мільйон гривень у стародавній будівлі колишнього міського магістрату Житомира. Тут планують на першому поверсі розмістити музей природи, а на другому — історичну експозицію краєзнавчого музею.

На стежці, що вела до високогірної обсерваторії на горі Піп Іван, зустрів колоритного вусаня, цікавого ще й тим, що допомагав собі в ходьбі лижними палицями. Він, виявляється, приїхав сюди аж із Польщі. «Що вас привело у глибинку Закарпаття?» — запитую його з цікавості.

За майже чотири десятиріччя журналістських відряджень виробилася трохи несподівана звичка: звертати увагу і фіксувати в пам’яті… автобусні зупинки. Насамперед у селищах, селах, хуторах, обіч гомінких трас і доріг місцевого значення — навіть поблизу тих населених пунктів, яких уже немає на мапі, а зупинки все одно залишаються, хай і перехняблені, занедбані.

Ось і зітхнули українці з полегшенням: нарешті завершився опалювальний сезон, і ціле літечко й частинку весни-осені не доведеться з острахом мружитися, дістаючи з поштової скриньки чергові платіжки за спожите тепло. Отож готуйте шкарпетку чи банку, щоб весь цей період відкладати гроші на майбутню зиму.

У години дозвілля люблю передивлятися телевізійні сюжети про життя і норови тварин — інколи буває дуже повчально. Скажімо, до кого із тварин ставлюся зі зневагою та презирством, то це до антилоп гну. І річ не в їхньому потворному вигляді, а в поведінці.

Декомунізація, тобто позбавлення радянської ідеології, яке почалося в Україні ще  у травні 2015 року, згідно з офіційною версією, має завершуватися. Одначе вибратися з радянської дійсності жителям окремих населених пунктів зовсім не просто. Приміром, у Черкасах на більшості табличок на будинках вулиці Кривалівської перехожі читають колишню назву — Паризької комуни. Самі ж власники приватних садиб, яких тут більшість, не поспішають змінювати табличку з назвою вулиці, хоч уже кілька років, відповідно до закону про декомунізацію та рішення міськради про перейменування, це потрібно зробити. Місцеві на запитання, чи хотіли б змінити табличку, показують на ями на дорожньому полотні — спочатку, мовляв, нехай комунальники заасфальтують, а тоді вже й таблички можна змінювати.

Верховна Рада ухвалила новий закон про засади функціонування державної мови, який, за винятком окремих його положень, набуде чинності через два місяці після публікації. Після тривалих обговорень і внесення правок парламент ухвалив софт-версію мовного закону. З нього прибрали норми про мовних інспекторів і покарання у вигляді тюремного ув’язнення за повторні грубі порушення закону. Було також вирішено подовжити перехідний термін до трьох років положення про адміністративну відповідальність у вигляді штрафів.

Недавні президентські вибори в Україні вщент зруйнували відразу кілька російських пропагандистських міфів. Вони торочать про «хунту», «бандерівців» та «націоналістів» на чолі з президентом-диктатором. Через це буцімто вони й припхалися зі зброєю на Донбас «захищати» російськомовне населення. Але результат виборчих перегонів не просто зіпсував картинку, а приголомшив. Бо кандидата, який упевнено переміг, навіть цинічна російська пропаганда не наважилася назвати бандерівцем. На якийсь час розгубився і завис сам господар Кремля і не став вітати з перемогою новообраного Президента. А потім витягнув з рукава чергову краплену карту — підписав указ про спрощений порядок отримання російського громадянства для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей. Щоб знали!

Тернопіль торік енергійно взявся наводити лад у розміщенні вивісок. Прикметно, що в цій справі злилися воєдино бажання і міської ради, і громадськості. Бо ж усі зійшлися у спільній думці: засилля хаотично розміщених вивісок в історичній частині обласного центру та на фасадах будинків псує загальний вигляд міста. Ініціювали створення робочої групи, яка мала напрацювати нові єдині правила й норми розміщення вивісок, удосконалити вимоги до дизайну, естетичного оформлення. До її складу, крім представників міської ради, запросили підприємців, громадських активістів, архітекторів, дизайнерів, рекламістів тощо.